Українські запозичення в англійській мові

Так, Ю. Усков зазначає, що у більшості випадків лексичні одиниці потрапляють з однієї мови до іншої завдяки перекладу, але використання того чи іншого запозичення в якості відповідника до слова мови оригіналу при перекладі може бути небажаним, а інколи і неприпустимим. Перекладач має бути дуже обережним щодо використання цього запозичення [11, с. 255].

Щодо сучасного етапу розвитку англійської мови, то близько півстоліття тому почалася тенденція до зниження питомої ваги іншомовних запозичень, яка продовжується і надалі. Це свідчить про достатні внутрішні ресурси англійської мови, необхідні для адекватного відображенні змін реальності. Слід зазначити, що значна частка цих ресурсів була запозичена з інших мов у попередні періоди розвитку [6, с. 162].

Разом з тим, на сучасному етапі англійська мова продовжує відчувати вплив інших мов на лексико-семантичному рівні, але відбувається «переорієнтація» щодо джерел запозичень. Значну роль почали відігравати азіатські мови, особливо японська, причому запозичуються не лише екзотизми, а й одиниці, необхідні для щоденного вжитку носіями мови. Це пов’язано, перш за все, із зростанням важливості азіатських країн в економічному просторі [6, с. 163].

Отже, щодо ролі іншомовних запозичень в англійській мові можна вивести наступний висновок, який можна застосувати і до явища загальної систематизації мови: будь-які зміни, що відбуваються в словниковому складі мови шляхом проникнення іншомовних запозичень зумовлюють подальші семантичні та стилістичні зміни лексичних одиниць, які вже існують у мові, а також зрушення у синонімічних групах.

Можна виокремити три шляхи взаємодії одвічної лексики та запозиченої:

а) витіснення одвічного слова запозиченим;

б) витіснення запозиченого слова одвічним;

в) перехід синонімів, які співіснували певний час, до різних сфер вживання.

Незважаючи на те, що величезна частка лексичного складу англійської мови є нічим іншим, як запозиченнями з інших мов, що з’явилися у різні історичні періоди її розвитку, не слід переоцінювати значення цих запозичень, адже англійська мова має достатньо багаті внутрішні ресурси для відображення реальності.

 

 

Існує три основні принципи класифікації запозичень: за тим, який аспект слова запозичений; за ступенем асиміляції; за джерелом запозичення.

За принципом того, який аспект слова був запозичений, Е. Дубенець виділяє такі групи: фонетичні запозичення (phonetic borrowings), кальки (translation loans), семантичні запозичення (semantic borrowings), морфемні запозичення (morphemic borrowings) [5, с. 101].

Фонетичні запозичення (loan words proper) є найбільш характерними для всіх мов. Слова приходять до мовної системи із своїм написанням, вимовою та значенням. Проходячи процес асиміляції, звуки замінюються відповідними звуками мови, що запозичує. Іноді змінюється також і написання і структура слова. Так, для англійської мови характерна зміна місця наголосу запозиченого слова під впливом її фонетичної системи. Змінюється парадигма слова, інколи також його значення. Так, слова labour, travel, table, people – фонетичні запозичення із французької, а Autobahn, iceberg, lobby – із німецької мови [5, с. 101-102].

Калькування, або запозичення-переклад, – це послівний або поморфемний переклад іншомовних слів або виразів. Тобто поняття, запозичене з іншомовного середовища, передається за допомогою одвічних лексичних одиниць. Перші подібні запозичення з’явилися ще у давньоанглійський період, як-от Sunday (від лат. solis dies – «день сонця»). Окрім запозичень із європейських мов (лат. to take the bull by the horns, нім. living space), в англійській також є кальки з мов американських індіанців: pipe of peace, pale-faced [5, с. 102].

Семантичні запозичення – це лексичні одиниці, для яких з іншої мови запозичується нове значення. Таке трапляється тоді, коли у двох споріднених мовах існують спільні слова з різними значеннями. Поширені, наприклад семантичні запозичення в англійську мову із скандинавських. Так, дієслово to dwell, що у давньоанглійській мові означало «мандрувати» запозичило із скандинавських мов значення «жити» [5, с. 102].

Семантичні запозичення трапляються також тоді, коли одвічне англійське слово було запозичене у певну мову, і набувши у її системі нового значення, запозичується англійською. Наприклад, англійське слово pioneer – «першопроходець, перший», було запозичене російською мовою і набуло нового значення – «піонер, член дитячо-юнацької організації», з яким і увійшло знову до лексичного складу англійської мови [5, с. 103].

Морфемні запозичення – це запозичення афіксів, яке трапляється тоді, коли багато іншомовних слів з однаковими афіксами входять до словникового складу мови, таким чином, морфемна структура запозичень стає зрозумілою носіям мови, що запозичує. В англійській системі словотвору існує величезна кількість афіксів із романських мов, що спричинило появу так званих слів-гібридів, морфеми яких мають різне походження. Наприклад, goddess (поєднання англійського кореня та романського суфікса -ess), uneatable (англійський префікс un-, англійський корінь та романський суфікс -able), unmistakable (англійські префікси un- та mis-, скандинавський корінь, романський суфікс -able) [5, с. 103].

Класифікуючи запозичення за тим, який аспект був запозичений, Т. Арбекова поділяє їх на семантичні запозичення, фонетичні кальки і запозичення словотвірних елементів, не виділяючи фонетичні запозичення в окрему категорію [1, с. 39].

Загальноприйнятою є класифікація запозичень за джерелами та епохами. Найбільш вдалу її версію пропонує І. Арнольд, розподіляючи запозичення на такі типи:

1) кельтські запозичення;