Військова терапія

Діагностика захворювань вельми скрутна. Захворювання характеризується загальними септичними явищами. Температура підвищується до 39-40 ° С, іноді з ремісіями; з'являються озноби, головний біль, біль у ділянці попереку, нерідко нудота і блювання. При об'єктивному дослідженні іноді вдається пальпувати збільшену, болючу при глибокої пальпації нирку, а також встановити позитивний симптом Пастернацького-го. При дослідженні сечі визначається протеїнурія (від слідів до 4-5 г/л), в осаді – велика кількість лейкоцитів і еритроцитів. Значну допомогу в діагностиці захворювання надає дослідження крові. При взятті крові з пальця і з поперекової ділянки при гнійному нефриті лейкоцитоз виявляється більш вираженим в крові, взятої з поперекової ділянки.

Гістологічне дослідження нирок у померлих поранених з явищами гнійничкового нефриту виявляє глибокі зміни клубочків і канальців; останні заповнені гноєм, вся нирка пронизана безліччю невеликих гнійників. Пієлонефрит і пієліт найбільш часто спостерігаються при пораненнях хребта та тазу. Клінічний перебіг їх не має яких-небудь особливостей.

Раннє виявлення захворювань нирок дозволяє своєчасно проводити лікувально-профілактичні заходи і тим самим сприяти якнайшвидшому відновленню здоров'я поранених.

Захворювання системи травлення. У поранених нерідко після травми розвиваються шлунково-кишкові захворювання. З них найбільш часто зустрічаються гастрит, загострення виразкової хвороби, коліт.

Гастрит виникає у значної частини поранених навіть з легкими ушкодженнями. Захворювання часто виникає в ранні терміни (до 10-го дня в 42, 4% випадків). Гастрити у поранених проявляються звичайною клінічною симптоматикою. Дещо своєрідно протікають гастрити у поранених, у яких ушкодження ускладнюються сепсисом. У цих випадках гастрит розвивається в більш пізні терміни після поранення, при цьому частіше спостерігаються гострі і підгострі форми гастриту. Зазвичай симптоми гастриту слабо проявляються на тлі загального сепсису. Основними симптомами є втрата апетиту, зрідка блювання, обкладений язик, зниження секреторної і моторної функцій шлунка, зниження перетравлюючої сили шлункового соку. Привертає до себе увагу відносна частота загострень виразкової хвороби в ранні після поранення терміни (до 10 доби у 39, 2%), що супроводжується звичайним симнтомокомплексом.

Нерідко у поранених, у яких ушкодження ускладнюється сепсисом, виникає коліт, переважно в пізні після поранення терміни (не раніше 20-30-го дня). Основним клінічним проявом його є проноси тривалістю 2-6 днів, а іноді і більше. Стілець неоформлений, іноді водянистий, часто з домішкою слизу. Патологоанатомічне дослідження в 1/3 випадків не виявляло жодних видимих змін кишечника. В інших випадках кишкова стінка була набряклою, в товстому кишечнику слизова оболонка частіше була бліда або, навпаки, повнокровна; іноді виявлялися точкові крововиливи в підслизової.

Зміни системи крові. Зміна морфологічного складу крові спостерігається у поранених як в ранні, так і в більш пізні терміни після бойової травми.

Недокрів'я в результаті крововтрати розвивається в ранні терміни після поранення, а недокрів'я в результаті ранової інфекції – значно пізніше. Значні крововтрати, а разом з тим і анемізація спостерігаються у поранених з внутрішніми кровотечами в плевральну або черевну порожнину, так як зупинка кровотечі з легеневих і судин, брижі значною мірою утруднена. Навпаки, поранення м'яких тканин без пошкодження великих кровоносних судин зазвичай не супроводжуються значними кроввтратами, а отже, і різко вираженою анемією.

Недокрів'я в результаті крововтрати, обумовленою бойовою травмою, послаблює захисні імунологічні властивості організму і тим самим сприяє розвитку ранової інфекції. Отже, недокрів'я, викликане крововтратою безпосередньо після травми, в ряді випадків у подальшому підтримується і посилюється приєднаною у подальшому рановою інфекцією – анаеробною, гнієродною і гнилісною. Найбільш виражена анемія обумовлюється анаеробною інфекцією, так як токсини, що виділяються мікробами анаеробної групи, мають виражену гемолізуючу дію.

Проте вивчення патогенезу недокрів'я при пораненнях, ускладнених інфекцією, раневим сепсисом, показує, що в цих випадках, крім гемолізу, виникає явне пригнічення еритропоезу, що виражається в зменшенні кількості нормобластів в кістковому мозку, ретикулоцитів в периферичній крові. Різко виражена анемія у поранених зазвичай поєднується з порушеннями функцій різних систем і органів. Крім зміни функції ЦНС, при вираженому недокрів'ї (вміст гемоглобіну нижче 50 г/л) розвиваються явища дистрофії міокарда, порушення секреторної функції шлунка (зниження секреції), жирова дистрофія печінки, явища геморагічного діатезу, тромбози вен.

Динаміка змін червоної крові протягом першої фази недокрів'я (внаслідок крововтрати) і другої (внаслідок ранової інфекції) дещо різна. Вміст гемоглобіну та еритроцитів у поранених після крововтрати швидко відновлюється при застосуванні відповідних лікувально-профілактичних заходів (переливання крові, введення кровозамінників та ін.), і іноді до другої – третьої декади ці показники сягають вихідних цифр. У разі приєднання інфекції відновлення вмісту гемоглобіну та еритроцитів значно затримується і при наростанні інфекції має тенденцію до ще більшого зниження. При успішній боротьбі з рановою інфекцією вміст гемоглобіну підвищується, а число еритроцитів в периферичній крові збільшується. Однак це відбувається дуже повільно, іноді протягом 4-6 міс.

Зміна лейкопоезу у поранених відзначається як в ранні, так і в більш пізні терміни після травми. У перші 36 год після поранення можна виявити значний лейкоцитоз (до 20•109/л і навіть 60•109/л). На 2-3-й день після поранення кількість лейкоцитів зменшується і іноді досягає нормальних цифр. При приєднанні ранової інфекції кількість лейкоцитів знову збільшується, проте рідко досягає настільки високих цифр, як безпосередньо після поранення. Надалі зміна кількості лейкоцитів відповідає клінічним перебігом ранової інфекції, раневого сепсису.

Тобто, як експериментальні, так і клінічні дані дані свідчать