Євген Маланюк: витоки й еволюція творчої особистості

То ж національна ідея у творчості Є. Маланюка має розглядатися в контексті “системної природи художнього осмислення поетом ключових проблем української нації” .

Поколінню Є. Маланюка випало бути учасником тріумфу і поразки УНР, звідати гіркої емігрантської долі. Тому історичний та соціокультурний контексти епохи, роль та значення міжвоєнної політичної еміграції для культурологічної праці письменника вимагають уважного розгляду в процесі осмислення еволюції митця.

Не менш важливий феномен – творчість Є. Маланюка між двох ісходів. Поетика чину та інвективи, аристократизм духу, характер історіософського мислення спонукають до аналізу художньо-естетичної еволюції письменника, змушують дослідити історію художньої творчості. Водночас, якщо у міжвоєнний період на кожну поетичну збірку Євгена Маланюка критика відгукувалася кількома рецензіями, а поетичний доробок загалом ставав предметом ґрунтовного і всебічного аналізу літературознавців, то творчість часів другого вигнання осмислена значно скупіше. Наприклад, справедливо наголошуючи на поглибленні філософського струменю у повоєнних збірках, на розробці Є. Маланюком “рількеанських мотивів” (Ю. Шевельов), дослідники практично залишили поза увагою поезії-інвективи, наскрізні для поетичної творчості митця, а у повоєнний час спрямовані супроти світу зла, що заполонило планету. Відтак, досі не з’явилася праця, котра б містила цілісний погляд на поетичну творчість другого ісходу, Те ж саме можна сказати і стосовно прозового доробку письменника. Якщо Маланюкова есеїстика, історіософські статті, тобто великі прозові проекти, що виходили за життя письменника окремими виданнями, а згодом були включені до “Книги спостережень” (“Малоросійство”, “До проблеми большевизму” та ін.), доволі активно залучалися до аналізу, критичного осмислення, то майже непоміченими залишалися окремі статті, публіцистичні цикли “Листи до любезних земляків”, “З нотатника”) спогади тощо. Практично недослідженим залишалися особистий архів митця з недрукованими поезіями, щоденниковими записами, епістолярною спадщиною митця. Нарешті, життєпис письменника останніх двох десятиліть втілився у лаконічній формулі: “Працював за фахом, багато писав, любив товариство”. Глибина ж внутрішньої драми митця, спричиненої втратою родини, від’їздом з Європи, віддаленням у часі плеканої ним Української держави несподіваним відкриттям для себе недосконалості Нового світу, залишилися поза увагою дослідників і біографів.

Нарешті, ми ще не маємо розвиненої традиції у жанрі письменницьких біографій. І коли сьогодні світ переживає піднесення цього жанру, то українська література втрачає і той досвід, який був напрацьований у минулому. Прикро, але досі немає біографії Є. Маланюка.

Саме тому об’єктом цього дослідження є творча особистість Євгена Маланюка, його мистецька спадщина (поезії, проза, літературна критика, щоденникові записи, епістолярна спадщина), сторінки його життєпису, спогади про поета, критична література про нього.

Ставимо за мету – пізнати митця в контексті світу і часу. Простежити витоки та еволюцію творчої особистості. Спробувати збагнути його у єдності і драматичному протистояння двох складових – “я” і “світ”, що, за визначенням Х. Ортеги-і-Гасета, “і є життя”. На думку іспанського вченого, що розмірковував над завданням створення біографії Гете, зв’язок між “я” і “світ” утворює простір, який і є “те справжнє зі середини”, звідкіля тільки і варто побачити особистість митця. Не з середини самого письменника, наголошував вчений, а “зі середини його життя, або драми. Справа не у тому, щоб побачити життя Гете очима Гете, в його суб’єктивному баченні, а в тому, щоб вступити як біограф у магічне коло даного існування, стати спостерігачем дивної об’єктивної події, яким було це життя і чиєю всього лише частиною був Гете” .

Прагнемо побачити Є. Маланюка “зі середини” драми його життя. Реалізація цього прагнення передбачала розв’язання таких завдань:

простежити формування та еволюцію світоглядних та естетичних позицій письменника – їх зв’язок з художньою творчістю;

визначити основні етапи творчої еволюції Є. Маланюка з їх ідейно-стильовими домінантами;

реконструювати сторінки життєпису письменника, через біографію пізнати своєрідність особистості;

розглянути творчість письменника крізь призму самоусвідомлення його життєвого покликання;

висвітлити етапи національного самоусвідомлення;

розкрити феномен української політичної еміграції та значення її культурної праці;

проаналізувати історичний та соціо-культурний контексти епохи, виявити їх формотворчий вплив на особистість митця;

простежити витоки та осягнути сутність історіософської концепції творчості митця;

дослідити історію художньої творчості, “біографію” (“генетичну” критику) окремих творів як шлях до пізнання внутрішньої біографії письменника та результату його самореалізації.

Розв’язання визначеного комплексу завдань підпорядковувалося інтегральній проблемі – дослідженню динаміки свідомості митця і громадянина, найоптимальнішою жанровою формою якого є наукова біографія письменника, яка має органічно поєднатися такі складові: а) життєпис митця; б) дослідження його творчої еволюції, кінцевою метою якого є створення динамічного й одночасно цілісного образу Маланюка як творчої особистості; в) інтерпретація головних змістовних домінант його художнього, літературно-критичного та історіософського доробку. Науковість такого дослідження ґрунтується як на точній і самодостатній фактологічній базі, так і на виявленні системообумовлюючих зв’язків між указаними складовими.

Теоретико-методологічна основа дисертації ґрунтується на дослідницьких принципах системного аналізу. Їх суть полягає у тому, що осмислення біографії відбувається шляхом виявлення взаємообумовлюючих зв’язків між усіма її складовими. Життєпис митця найтісніше пов’язаний з його творчою еволюцією; аналіз творчої еволюції неможливий без інтерпретації головних змістовних домінант його доробку; вивчення суспільно-політичного та культурологічного контексту допомагає точніше й глибше зрозуміти процес еволюції митця і зміст його творчості. Одним словом, виявлення та аналіз системних зв’язків обумовлює