Євген Маланюк: витоки й еволюція творчої особистості

“Ні, вже ніколи не покаюся... ” (Євген Маланюк: історія ісходу). – Кіровоград: бібліотека журналу “Вежа”, 1997. – 112 с.

Рец. : Панченко Володимир Князь висоти // Народне слово. – Кіровоград, 1998. – 1 вересня.

“Так розчахнулось дерево родини... ” (Штрихи до сімейної драми Маланюків. Листи поета до сина). – Кіровоград, 1999. – 27 с.

“Як перший пелюсток весни... ” (Інтимна лірика Євгена Маланюка. Три обраниці поетової музи). – Кіровоград: “Лебедія”, 2000. – 39 с.

Євген Маланюк: дорогами втрат і сподівань. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2002. – 83 с.

Євген Маланюк. Невичерпальність. – К. : Веселка, 1997. – 319 с. Вступна стаття “На хресті слова розіп’ятий... ”. – С. 5-24; упорядкування та примітки. 2-ге видання – 2001.

Рец. : Ричок Роман. Євген Маланюк: “Невичерпальність” // Свобода. – Нью-Йорк, 1997. – 31 грудня.

Співець степової Еллади // Дзвін. – 1991. – № 7. – С. 137-141.

“Але недаром, о, недаром / я креслив літери цих літ... ” // Поріг. – Кіровоград, 1992. – № 4. – С. 28-32.

“Спогад той, що не доснився й досі” // Слово і час. – 1993. – № 3. – С. 76-80.

11. “Казка, що так немузикально й боляче обірвалася... ” // Дивослово. – 1994. – № 5-6. – С. 6-9.

“Ні, вже ніколи не покаюся... ” (Про “Чорні вірші” Є. Маланюка) // Вежа. – Кіровоград, 1996. – № 2. – С. 5-8.

“Я свідомий гріха, що беру на себе... ” // Дивослово. – 1996. – № 4. – С. 15-16.

З турботою про “Меч Духовний” // Кур’єр Кривбасу. – 1996. – № 55-56. – С. 37-39.

Два вірші з поетового записника // Степ. – Кіровоград, 1996. – № 1. – С. 68-69.

Оберіг із отчого дому // Кур’єр Кривбасу. – 1996. – № 65-66. – С. 77-78.

“Бо влада це – серце” // Дзвін. – 1996. – № 10-12. – С. 143-145.

“Ой, та й лютий же місяць лютий... ” // Дивослово. – 1997. – № 1. – С. 7-10.

“... Чи ж побачиш, почуєш ти? ” // Гомін України. – Торонто, 1997. – С. 7.

Розділ із монографії “Гоголь” // Вежа. – 1997. – № 6-7. – С. 207-210.

Поетус Маланюк (портрет в жанрі шаржу) // Вежа. – 1997. – № 6-7. – С. 223-225.

“Як люта пам’ять казиться від дум... ” // Вежа. – 1997. – № 6-7. – С. 3-4.

Літературний дебют Маланюка // Дивослово. – 1997. – № 7. – С. 8-10.

Два поетичні прозріння Маланюка // Слово і час. – 1997. – № 7. – С. 42-47.

Євген Маланюк повертається на Батьківщину // Пороги. – Прага, 1997. – № 3. – С. 6.

“А син питає... ”. Штрихи до сімейної драми Маланюків // Кур’єр кривбасу. – 1999. – №. – 110. – С. 141-147.

Таборові республіки: пошук ціннісних орієнтирів та кристалізація життєвої мети // Наукові записки. – Вісник ХІХ. – Серія: Філологічні науки (літературознавство). – Кіровоград6 РВГ ІЦ Кіровоградського педагогічного університету імені Володимира Винниченка, 1999. – С. 96-107.

Євген Маланюк: поезія як можливість націєтворення // Дивослово. – 1999. – № 9. – С. 4-7.

До питання поетичного дебюту Є. Маланюка // Дзвін. – 1999. – № 7. – С. 141-142.

Маланюк Євген Филимонович // Українська біографістика. Збірник наукових праць. Випуск 2. – К. : Інститут біографіічних досліджень. Національна бібліотека України ім. В. Вернадського. – С. 98-102.

Нова Сербиjа у родослову // Серпско-украjинстко друштво. – Нови Сад, 1999. – С. 10.

“На межі двох епох... ”. До шкільної інтерпретації вірша Є. Маланюка “Сучасники” // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіях. – К., 2000. – № 1. – С. 97-105.

Світи, де минали дні // Дзвін. – 2000. – № 4. – С. 133-137.

“Як забути очей аравійські зерна... ”. Любовна лірика Маланюка // Дивослово. – № 6. – С. 4-7.

Ще раз про “гріхопадіння” Маланюка // Всесвіт. – 2000. – № 7-8. – С. 156-158.

Ніщо і суще в художній моделі світу Є. Маланюка // Наукові записки. Випуск ХХVІІ. – Серія: Філологічні науки (літературознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2000. – С. 179-189.

“Перший поважний роман... ”. Юнацька лірика Євгена Маланюка // Дивослово. – 2000. – № 12. – С. 11-13.

Публіцистика Є. Маланюка: пошук відповідей на “прокляті питання” і спроба естетичного самовизначення (1921-1923 рр.) // Слово і час. – 2000. – № 10. – С. 31-37.

Маланюк Євген. Неповторний. Післямова // Образотворче мистецтво. – 2001. – № 1. – С. 54-58.

Нью-Йорк Євгена Маланюка // Кур’єр Кривбасу. – 2001. – № 141. – С. 195- 215.

Євген Маланюк: загадка двох геніїв // Березіль. – 2001. – № 9-10.

Зі сторінок нотатників Євгена Маланюка // Українська мова та література. – К. : Перше вересня, 2001. – № 38. – Жовтень. – С. 2-3; 11-12.

“Камінь Довбуша дім Олесницьких... ” // Перевал. – Івано-Франківськ, 2001. – № 3-4. – С. 234-237.

Географічне середовище світу дитинства // УСЕ для школи. Українська література. 11 клас. Євген Маланюка. Автори-упорядники Євген та Оксана Нахліки. – К., 2001. – Вип. 10. – С. 60.

“Дружнє слово почув” // Кур’єр Кривбасу. – 2002. – № 146. – С. 117-207.

“І знову він... Двірець Віденський” (Варшава Євгена Маланюка) // Вежа. – 2002. – № 11. – С. 217-237.

Вивчення поезії “Пам’яті Т. Осьмачки” Євгена Маланюка // Дивослово. – 2002. – № 6. – С. 46-47.

 

 

Куценко Л. В. Євген Маланюк: витоки й еволюція творчої особистості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10. 01. 01. – українська література. – Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Кіровоград, 2002.

У дисертації у жанровій формі наукової біографії, яка органічно поєднує життєпис письменника, осмислення витоків та творчої еволюції особистості митця, інтерпретацію головних змістовних домінант художнього, літературно-критичного та історіософського доробку, досліджується проблема руху свідомості Євгена Маланюка митця і громадянина.

Ключові слова: свідомість, національна свідомість, націєтворення, поетика інвективи, поетика чину, вольова особистість, повна людина, кара, переступ, спокута, історіософія, малоросійство, большевизм.

 

 

Куценко Л. В. Евгений Маланюк: истоки и эволюция творческой личности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10. 01. 01. – украинская литература. Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко, Кировоград, 2002.

Е. Маланюк (1897-1968) – украинский писатель-эмигрант 20-60-х годов прошлого столетия. Один из наиболее известных писателей украинской литературы ХХ века. На родине его личность произведения стали известными только в последнее десятилетие минувшего столетия.

В первом разделе – “Становление личности и истоки эстетической и культурологической позиции” – реконструируется на архивных материалах этнокультурное пространство детства и юности писателя.

Во втором разделе – “Национальная самоидентификация и рождение писателя” – исследуются пути национального самосознания поэта.

Третий раздел – “Между двумя исходами: Украина в системе художественных рефлексий Е. Маланюка” – посвящен исследованию движения сознания писателя и гражданина между двумя войнами.

В четвертом разделе – “Второе изгнание: Отчизна и мир” – исследуется жизнь и творчество писателя Нью-йоркского периода (1949-1968).

Ключевые слова: сознание, национальное сознание, поэтика инвективы, поэтика национального строительства, поэтика действия, волевая личность, целостная личность, грех, наказание, покаяние, эпоха.

 

 

L. V. Kutsenko. Evhen Malaniuk: Origins and evolution of a creative personality. – Manuscript. Dissertation for Doktor's degree of philology by Speciality 10. 01. 01 – Ukraine Literature. Kirovohrad State Vynnychenko Pedagogical University, Kirovohrad, 2002.

The dissertation written in the genre of scholarly biography investigates the problem of Evhen Malaniuk's movement of consciousness as a citizen and creative personality; the thesis organically joining the description of the writer's life, insight into the origins and creative evolution of the artist's personality, the interpretation of the main content dominants of artistic, literary-critical and historiosophical creative achievements.

Key words: consciousness, national consciousness, nation-formation, poetics of wrath, poetics of action, volitional personality, integral man, overstep, punishment, expiation, historiosophy, malorissiystvo, bolshevism.