Загальна характеристика концепту «згода / незгода»

Згода і незгода - це реакція на повідомлення, отримане із зовнішнього світу в процесі адаптації до нього і сприйняття його нашими думками і почуттями. Згода і незгода - це сформована в тій чи іншій мірі позиція комуніканта щодо предмета обговорення. Мовні форми організовують план змісту згоди / незгоди, за допомогою мови освоюються особливості функціонування згоди / незгоди. Когнітивна класифікаційна ознака відбиває той чи інший аспект, параметр категоризації відповідного об'єкта чи явища. За допомогою згоди і незгоди представляються і пізнаються проблеми «форм життя».

Таким чином, згода / незгода дозволяє кваліфікувати дії комуніканта, дотримуватися певних правил, викликати позитивне / негативне ставлення, реалізовувати і змінювати плани дій і т.п.

Функціональні параметри згоди / незгоди виявляють різні смисли. Функціонування актів згоди і незгоди пов'язано з актуальними питаннями комунікації і розкривається в її контексті, дає уявлення про ментальність мовця.

Згода / незгода є: а) невід'ємною складовою у взаєминах, необхідним чинником розвитку дій;

б) стимулюючим результатом, отриманим у результаті когнітивних зусиль;

в) заданою першочерговою метою, яка визначає якість світо устрою [20, с. 41].

Згода / незгода вбудовується в структуру глобальних відносин, сприяє організації діяльності та мовної поведінки людини, їх оптимальної регуляції. Згода і незгода є суттєвими актами, уявлення про які розширюються у зв'язку з їх багатогранною функціональною спрямованістю.

Під мовленнєвим актом згоди/незгоди Чабанюк А.В. розуміє акт вербальної взаємодії мовця і слухача, ілокутивною метою якого є маркування сказаного співрозмовником як такого, що відповідає/не відповідає дійсності або інтересам (можливостям) мовця [26, c. 363].

Згода – це категорія, яка служить для прийняття, схвалення точки зору мовця. Засобами виявлення згоди виражається позитивна відповідь на питання, дозвіл на що-небудь; взаємна домовленість, порозуміння; спільність поглядів, думок; одностайність.

Окрім того концепт «згода», узагальнений за своїм змістом, може мати п’ять більш конкретизованих виявів – «дозвіл», «підкорення», «домовленість», «визнання істини» та «подібність точок зору», виражених як окремими словами (agree, admit, permit, let) так і фразеологічними дієсловами та зворотами (to go along with sb on sth, to go with the flow, to be thumb up, to say amen to), а також вільними словосполученнями, що мають номінативне значення та описують концепт в одному з його аспектів, не називаючи його [19, c. 129].

Мовленнєвий акт незгоди – це реактивний мовленнєвий акт, що виражає негативне відношення мовця до дії або висловлювання співбесідника, являє собою інформативне, оцінне або імперативне висловлювання з різними емоційними відтінками (судження, несхвалення тощо).

В англійській комунікативній культурі згода є концепт, інтенція якого полягає в констатації правильності думки співрозмовника. Мовець відкритий і вільний при вираженні своєї думки і почуттів. Його не хвилює, чи зацікавлений його співрозмовник або аудиторія в отриманні підтвердження / згоди, він просто висловлює свою думку, тому що внутрішньо відчуває так. У індивідуалістичній культурі мати власну точку зору важливо для кожної людини незалежно від її віку (навіть у дітей запитують їхню думку при ухваленні якогось колективного рішення), статусу, положення в суспільстві і іншого.

Денотативно-понятійний зміст концепту «згода» у англійській мові являє собою прийняття думки / позиції співрозмовника, надання йому підтримки. Концепт «згода» - це складне понятійне утворення, що відбиває безліч комунікативно-орієнтованих смислів, спрямованих на прийняття позиції співрозмовника і надання йому тим самим підтримки. Треба підкреслити, що згода дуже багата різновидами і відтінками [14, c. 281].

Зербіно А. Д. подана широка класифікація мовленнєвих актів згоди / незгоди у сучасній англійській мові. Так за кількістю ілокутивних сил виділяються прості (мають лише одну ілокутивну силу, наприклад: згода-згода, незгода-незгода) та гібридні мовленнєві акти згоди / незгоди (поєднують ілокутивні сили двох різних мовленнєвих актів: згода-схвалення, незгода-докір та ін.). За способом вираження виокремлюються експліцитні (прямі або буквальні) та імпліцитні (непрямі або небуквальні) мовленнєві акти згоди / незгоди. За структурою мовленнєві акти згоди / незгоди автор поділяє на: прості, які актуалізуються одним простим реченням та складні мовленнєві акти, які утворюються з простих. За формою реалізації мовленнєві акти згоди / незгоди, можуть бути усно-мовленнєві, писемно-мовленнєві та оборотні (можуть бути як в усному, так і в писемному мовленні). За позицією в дискурсі мовленнєві акти згоди / незгоди дослідниця відносить до реактивних (або реплік-реакцій), оскільки вони завжди є реакцією на певні мовленнєві дії адресанта. За типом інтерактивності мовленнєві акти/незгоди можуть бути як односторонні (не потребують негайного зворотного зв’язку) так і кооперативні (мають на меті викликати негайну реакцію співрозмовника) [7, с. 18-24]. 

Темиргазина З. К. представляє згоду як діалогічний «інтенціонально взаємообумовлений» реагуючий мовний акт [22]. Існують різні ситуації спілкування, які можуть породити згоду одного співрозмовника з іншим. Виходячи з цього, згода може займати різні позиції в контексті комунікації. Згідно законам узгодження мовного акту згоди за ілокутивною функцією і принципам успішності, виділяється прагматичний зв'язок реплік за типами:

1. мовний акт питання - мовний акт підтвердження / згоди;

2. мовний