Загальна характеристика концепту «згода / незгода»

3. мовний акт спонукання - мовний акт згоди / дозволу.

Згідно даним дослідженням найбільш типовими стимулами згоди є мовний акт припущення, мовний акт повідомлення, мовний акт пропозиції, мовний акт прохання, мовний акт наказу.

У дослідженні Оразалинової К.А. були виділені наступні смисли згоди: згода-підтвердження, згода-схвалення, згода-дозвіл, згода-підпорядкування, згода-обіцянка, згода-договір (відносяться до повної згоди), часткова згода, згода-підхоплення, невпевнена згода, пасивна згода, згода-поступка, ввічлива згода, помилкова згода (відносяться до неповної згоди) [15, c. 95-98]. Слідом за лінгвістом М.К. Любимовою, під повною згодою розуміється згода, «коли думка, намір, бажання адресанта повністю збігається з думкою, наміром, бажанням адресата, що виражається в репліці-реакції». «Неповна згода - це така згода, коли думка, намір, бажання адресанта збігаються з думкою, наміром, бажанням адресата, але говорячий у репліці-реакції висловлює певну умову, при якій він погодиться зі співрозмовником, або в згоді мовця присутня невпевненість з думкою співрозмовника тощо» [10, c. 8].

В англійській незгоді компонент допустимості відсутній, і це своєрідним чином підкреслює орієнтацію мовця насамперед на себе як особистість (індивідуалістичний тип культури). Англійське «не погоджуватися» - disagree тяжіє до «стверджую, інформую». При запереченні в англійській мові наявність асиметрії у відносинах комунікантів є обов'язковою (Я заперечую = «Припускаючи, що я маю право сказати: я не хочу, щоб це було зроблено, бажаючи зробити так, щоб це не було зроблено, я кажу: Я не хочу, щоб це було зроблено» [3].

Понятійна сутність концепту «незгода» являє собою неприйняття думки співрозмовника, відсутність подібної позиції з позицією співрозмовника.

Оразалинова К.А. визначає прагматичну зв'язаність реплік-стимулів з репліками-реакціями та виявляє типи ініціальних реплік незгоди, заперечення і відмови. Незгода і заперечення виникають як негативна реакція у відповідь на твердження або питання (у разі відсутності подібної точки зору мовця зі співрозмовником), а відмова - на спонукання співрозмовника (при якому мовець не бажає або не може виконати каузуєму дію) [16, с. 98].

Власна незгода як субконцепт «незгоди» є розумове утворення, яке «відображає позицію мовця, протилежну позиції співрозмовника; являє собою інформативне або оціночне висловлювання з різними емоційними відтінками (осуду, несхвалення тощо) і має в мові певне втілення» [1, c. 12].

Основна мета мовця при здійсненні мовного акту незгоди - це подання власної точки зору, думки, яка значно відрізняється від думки співрозмовника. Уміння висловити свою думку, представити свою точку, яка відмінна від інших і унікальна, високо цінується англійцями.

Субконцепт «власна незгода» включає в себе наступні комунікативні смисли: власна незгода, незгода-несхвалення, незгода-недопущення, незгода-спростування, незгода-оспорювання, незгода-обурення, незгода-здивування, відкидаюча незгода (повна незгода), часткова незгода, незгода-уточнення (неповна незгода).

Субконцепт «власна незгода» вербалізується, як правило, лексемами негативної семантики (never), негативними префіксами і афіксами (im-, dis-, -less та ін.). Незгода може експлікуватися одиницями, що не містять формальної ознаки заперечення. Для правильної інтерпретації інтенції необхідно звернення до ширшого контексту і до інтонації.

 

 

Згоду в англійській мові можна виразити за допомогою наступних дієслів - to agree, approve, confess, consent, permit, nod і т.д. Всі ці дієслова утворюють лексико-семантичне поле «згода» з ядром to agree і знаходяться на різній відстані від нього залежно від наявності / відсутності спільних рис, оскільки дані дієслова є частковими синонімами, так як об'єднуються на основі ознак узагальненого характеру «релятивність, згода, оцінність». Ці дієслова виражають оцінку в логічно обґрунтованому плані, яка обумовлюється раціональним підходом, законами логіки, а не чуттєвою, емоційною основою. Дієслова, що знаходяться на периферії, є носіями диференціюючих сем, зокрема, виявляються варіативні елементи звичайно опозиційного характеру: добровільна / вимушена згода, наявність / відсутність гармонії, офіційність / неофіційність і т.д.  Периферійною характеристикою в семантиці цього підкласу можна вважати вербальне / невербальне вираження згоди [24, с. 120].

Нейленко Л. Л. вважає, що дієслово agree функціонує як реактивний засіб або реагент епістемічних / алетичних і директивних актів, представлених ініціальними висловлюваннями. Інакше кажучи, адресат може погодитися або з думкою партнера по комунікації, або з проханням, пропозицією, порадою і набором інших директивних актів, які передбачають рівноправне спілкування або, принаймні, спілкування з урахуванням думки реактивної особи [12, с. 28].

Згода як одна з суспільних відносин з філософської точки зору - специфічна форма взаємодії предметів і процесів, що відображає стихійне і свідоме з'єднання протилежностей, їх співвідношення один з одним, досягнення гармонії, симетрії і пропорційності частин цілого у певних співвідношеннях. Відрізняють «згоду-намір», «згоду-волевиявлення», «згоду-дію» з її результатом [13, с. 589]. Так, наприклад, наступні дієслова виражають «згоду-волевиявлення» (to agree, consent, approve), а також «згоду-дію» (акціональні дієслова, що передають семантику невербального схвалення і згоди, - to applaud, clap, nod; дієслова, що виражають письмову домовленість і схвалення, - to contract, subscribe, endorse, дієслова, які виражають фізичне підпорядкування, - to submit, capitulate). Відрізняють також «подійну згоду» (характерна для неакціональних дієслів) і «процесуальну згоду» (характерна для акціональних дієслів); перша виникає і досягається в конкретній, дискретній ситуації, а друга характеризується тривалістю і протяжністю в часі, розділеністю на різні етапи, з'єднані між собою і тому виступаючі як ланки в загальному ланцюгу процесів з'єднання протилежностей.

За тематичною і семантичною ознакою