Загальна характеристика концепту «згода / незгода»

Проаналізуємо класифікацію Дж. М. Ліча (Leech). Особливу позицію при класифікації мовних актів займає Дж. Ліч. Він проводить класифікацію мовних актів не в рамках стандартної теорії, а на підставі риторичних принципів міжособистісної (принципи Кооперації, Ввічливості і Іронії) і текстуальної риторики (принципи Процесуальності, Ясності, Економії і Експресивності). Класифікація ілокутивних актів будується ним з урахуванням Принципу Ввічливості. Залежно від соціальної ролі ілокутивних актів Дж. Ліч виділяє:

- конкуруючий - ілокутивна мета конкурує з соціальною метою (розпорядження, прохання, наказ, благання);

- компанійський - ілокутивна мета збігається з соціальною метою (пропозиція, запрошення, вітання);

- коллаборатівний (спрямований на співробітництво) - ілокутивна мета байдужа по відношенню до соціальної мети (твердження, звіт, оголошення, інструктаж);

- конфліктний - ілокутивна мета конфліктує з соціальною метою (погроза, звинувачення, прокляття, догана).

У будь-яких комунікативних сферах можна виділити стандартні і нестандартні мовні акти. Існують різні інтерпретації цих мовних актів. Так, Е.М. Верещагін і В.Г. Костомаров називають їх «стандартними (стабільними) і варіабельними (змінними) діями» [4], М.В. Китайгородська і Розанова - «ситуаціями-стереотипами і спонтанно виникаючими ситуаціями» [8, с. 179]. 

Мовні акти згоди в епізоді спілкування є регулятивами, які призначені для вираження реакції адресата на запропоновану співпрацю з певною позитивною оцінкою, яка може поширюватися як на сам факт пропозиції про співпрацю, так і на тематичний зміст акту взаємодії. Їх регулятивна роль зводиться до організації успішного, прийнятного для кожного з комунікантів ходу взаємодії, у якому намічені чіткі межі інтерактивних ходів-ланцюжків в діалозі. У цьому випадку регулятиви згоди відображають ступінь управління ініціатором процесу мовного впливу, успішність якого підтверджується наявністю зворотного зв'язку з партнером, що маркірується регулятивною дією згоди. В основному інтерактивна роль відповідних регулятивних дій полягає в тому, щоб реакцією на попередній крок партнера забезпечити подальший хід спільної реалізації намічених цілей, який буде уособлювати успішний перехід до нового етапу, фази взаємодії.

Мовний акт згоди може відтворюватися в теперішньому, минулому або майбутньому часі, в офіційній і в неофіційній мовній ситуації співрозмовниками з однаковими або різними соціальними статусами і виражатися вербальними і невербальними засобами. Згода, висловлена комунікантом в репліці-реакції, не завжди виражена в повному обсязі, тобто не завжди є повною. 

З семантикo-прагматичної точки зору, мовний акт згоди як реакцію на різні типи запитів можна поділити на чотири види [2, c. 47-49]:

1) інфoрматівний (надання співрозмовнику затребуваної інформації): 

Do you like it? - Do I like it! Of course, I do! (S.Maugham);

2) оцінний (підтвердження оцінки співрозмовника): 

Is not she beautiful? - Oh, Yes, she is! (O.Wild):

3) згода-обіцянка (згода виконати прохання співрозмовника): 

Will yon walk with me a little? - With pleasure (S. Maugham);

4) формально-етикетний (сигнал про встановлення контакту): 

Send this letter to the king, Peter. - Yes, sir (J.Plaidy).

До спеціалізованих засобів, які є показниками згоди в діалогічній єдності, відносяться: 

а) маркери згоди - погоджувальний релятив yes в англійській мові; модальні слова of course, undoubtedly exactly, really тощо; ствердні частки: ОК; форма дієслова домовлятися - домовилися в англійській мові: deal або It's a deal;

б) маркери позитивної конотації: fine, good, perfect, all right тощо;

в) одиниці, які стають маркерами згоди: в англійській мові maybe, too; сурядні сполучники and.

 

Висновки до першого розділу

 

Згода / незгода - це об'єктивна / суб'єктивна категорія, що виражає адекватне ставлення до предмета судження в рамках нормативної комунікації. Згода / незгода є універсальним поняттям і однією з форм існування мови, що вербалізується і являє специфічну складову мовної картини світу.

Класифікуючи дієслівну лексику зі значенням «згоди», ми прийшли до висновку, що можна виділити два основних підходи до розгляду цих дієслів: семантичний; функціональний. Були розглянуті класифікації Дж. Остіна, А. Вежбицької, З. Вендлера, Т.П. Щедріної, Р. Діксона, В.В. Бурлакової.

Мовний акт визначається як вислів, що породжується або промовляється з певною метою та керується певним мотивом для скоєння практичної або передбачуваної дії за допомогою такого інструменту, як мова. Були надані визначення мовного акту, розглянута структура мовного акту та проаналізовані класифікації мовних актів.

 

 

 

У плані вираження суб'єкта фрейму «згода» з'ясувалося, що він може виступати в двох іпостасях:

1) як експліцитний суб'єкт, тобто як активний діяч, який виражає свою оцінку або ставлення. У цьому випадку суб'єктом, звичайно, виступає антропонім, але при цьому спостерігається градація оцінки - від найвищої точки, тобто позитивної оцінки (схвалення - підтримка, дозвіл), до нейтральної оцінки (домовленість, схожість у думці, визнання істинності негативного факту, підпорядкування / поступка). Це пов'язано зі зниженням волевиявлення мовця при вираженні своєї оцінки, думки.

I approve of my daughter's remarriage.

They contracted to supply us with horses. 

She admitted stealing the bicycle [BBC].

2) як імпліцитний суб'єкт, тобто як пасивний учасник, свого роду