Акцентуація непохідних іменників у бойківських говірках

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною планової теми “Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний та гносеологічний аспекти”, яка виконується у Відділі діалектології Інституту української мови НАН України.

Мета роботи – зафіксувати й описати типи акцентних парадигм непохідних іменників у бойківських говірках, окреслити основні лінії формування сучасних типів акцентних парадигм непохідних іменників у досліджуваному континуумі.

Завдання роботи полягає в тому, щоб виявити акцентуаційну поведінку непохідних іменників у бойківських говірках, з'ясувати співвідношення тенденцій усталення чи рухомості, зміни наголосу в словозмінній парадигмі, визначити домінантні акцентні типи непохідних іменників; встановити інтеґральні та диференційні риси наголошування непохідних іменників у досліджуваних говірках.

Предметом дисертаційного дослідження є наголошування непохідних іменників у бойківських говірках, оскільки для непохідних слів схема наголосу і місце наголосу в межах основи є особливою характеристикою окремого слова, яка з формальної точки зору не зумовлена іншими його характеристиками. На відміну від похідних слів, для непохідних немає загальних обмежень щодо вибору можливих схем наголосу, а зв'язок наголосу зі структурою основи, значенням слова чи з прагматичним фактором відзначається рідко. Для спостереження дібрано 634 непохідних іменники, типових для бойківських говірок, кожен іменник записано в словозмінній парадигмі; фіксація наголосу в кожній із словозмінних форм дала підстави для визначення акцентних парадигм.

Джерельною базою дисертації стали власні польові записи монологічного спонтанного мовлення, здійснені у чотирьох населених пунктах Бойківщини (с. Сихів Стрийського р-ну, с. Опака Дрогобицького р-ну, с. Кульчиці Самбірського р-ну, с. Бітля Турківського р-ну Львівської області) упродовж 1996 – 2000 рр. ; залучено свідчення АУМ, т. 2, “Atlasа gwar bojkowskich” за ред. Я. Ріґера, “Словника бойківських говірок” М. Онишкевича, матеріали дескриптивних досліджень; корпус лексем дібрано з урахуванням фіксації частини з них у пам'ятках писемності та в давніших дослідженнях цих говірок.

У роботі використано описовий метод, а також елементи порівняльно-історичного методу та методики квантитативного аналізу.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в українській діалектології здійснена спроба системного аналізу акцентуації непохідних іменників у бойківських говірках, накреслено основні лінії формування акцентних типів та підтипів, виявлено співвідношення парадигм з рухомим і нерухомим наголосом.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній запропоновано й перевірено на конкретному матеріалі модель опису акцентуації непохідних іменників через призму словозмінної парадигми. Виходячи з того, що українська діалектна акцентологія в цілому та, зокрема акцентуація непохідних іменників сьогодні не досліджені, у дисертації зосереджено увагу на проблемах рухомого/нерухомого наголосу, продуктивності/непродуктивності акцентних типів; робота, що є першою спробою системного аналізу наголошування непохідних іменників у бойківських говірках, сприятиме розвитку акцентології діалектної мови.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що в науковий обіг введено новий діалектний матеріал; свідчення про акцентуацію непохідних іменників у словозміні досліджуваних говірок розширюють емпіричну базу української діалектної морфології; результати дослідження можуть бути використані в синтетичних працях з української діалектології, у лінгводидактиці вищої школи; запропонована методика опису акцентуації іменників може бути застосована в дослідженнях акцентуації говірок різних діалектних зон.

Особистий внесок здобувача. Уперше встановлено акцентні типи непохідних іменників у бойківських говірках, визначено зовнішню і внутрішню продуктивність акцентних типів, запропоновано параметри зіставного аналізу говірок на акцентуаційному рівні.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорено на міжнародній діалектологічній конференції (Влодава, Польща, 2001), всеукраїнських наукових конференціях (Київ, 1997; Житомир, 2000; Львів, 2000; Луганськ, 2001), а також на засіданнях Відділу діалектології Інституту української мови НАН України (1999 – 2001).

Результати дисертації опубліковано в трьох статтях у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків у вигляді таблиць: додаток А – “Диференціюючі риси акцентуації непохідних іменників у бойківських говірках”, додаток Б – “Напрями змін у наголошуванні непохідних іменників у бойківських говірках” та індексів аналізованих лексем. Повний обсяг дисертації становить 259 сторінок, додатки – 28 сторінок, список використаної літератури включає 205 найменувань.

 

 

У “Вступі” обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету й завдання роботи, визначено теоретичні засади, об'єкт та методи дослідження; окреслено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність дисертації.

Перший розділ “Акцентуація іменників як об’єкт лінгвістичного опису” складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі “Дослідження акцентуації української мови та її діалектів” проаналізовано праці про наголос в українській мові, які мають важливе значення для розуміння проблем і явищ діалектного наголосу.

Дослідження українського наголосу охоплює синхронний і діахронний аспекти: перший передбачає опис акцентної системи на окресленому часовому зрізі, визначення закономірностей наголошування (Л. Булаховський, Л. Гумецька, В. Русанівський, М. Пилинський, М. Погрібний, П. Мацьків та ін.), його лексико-граматичних функцій (В. Винницький), експериментальне дослідження словесного наголосу (Н. Тоцька, Т. Бровченко), а також розробку та удосконалення методики опису. Діахронний підхід передбачає зосередження уваги на джерелах та етапах формування сучасної акцентної системи, на історичних змінах в акцентуації (Л. Булаховський, З. Веселовська, В. Скляренко, В. Задорожний, І. Гальчук та ін.).

Дотеперішні