Акцентуація непохідних іменників у бойківських говірках

Наявність акцентних варіантів у непохідних іменниках свідчить про постійні процеси в наголошуванні – втрату давніших рис наголошування і набуття нових рис. Виходячи з цього, можна говорити про такі риси системи наголошування іменників як динамізм, рухомість, змінність, що зумовлює появу нового а. т. чи акцентного варіанта. У той же час акцентні паралельні форми стримують тенденцію до уніфікації, спричинюючи хитання в наголосі, що є джерелом збагачення та оновлення акцентної системи іменників.

Диференціюючі риси наголошування непохідних іменників бойківських говірок виявлено: 1) у репертуарній відмінності лексем, наприклад, лексема бро\ва функціонує з флективним наголосом у відмінкових формах однини і кореневим – у відмінкових формах множини у всіх досліджуваних говірках, крім говірки с. Опака, де цей іменник вживається у формі середнього роду з кореневим наголосом у відмінкових формах однини та множини (б\рово) ; 2) у протиставності бойківських говірок на рівні акцентного підтипу, що вияв- ляється в іменниках з рухомим наголосом, зокрема, в Р. 3 а. т., Р. 4 а. т., Р. 5 а. т. Іменники Р. 3 а. т. жіночого роду в різних говірках утворюють неоднакову кількість акцентних підтипів – від двох акцентних підтипів до п'яти; іменники Р. 3 а. т. чоловічого роду – від чотирьох до шести; іменники Р. 4 а. т. жіночого роду – від п'яти до дев'яти; іменники Р. 4 а. т. чоловічого роду – від двох до чотирьох; іменники Р. 4 а. т. середнього роду – від чотирьох до семи. Іменники Р. 5 а. т. можуть утворювати від трьох акцентних підтипів до п'яти.

Репертуарна відмінність наголошування досліджуваних лексем у бойківських говірках, як і хитання у наголошуванні, зумовлене переходом від відносно простої праслов'янської парадигматичної акцентної системи до складної різнокерункової системи. У деяких говірках досліджувані лексеми зберігають акцентний архетип, а в деяких, внаслідок дії різноманітних чинників, перейшли до іншого а. т. чи утворили новий а. т. Так, внаслідок дії тенденції до акцентуаційного протиставлення відмінкових форм однини і множини, внаслідок вирівнювання наголосу за формами називного відмінка однини і множини у деяких іменниках цей процес уже завершився, а в деяких триває досі. Репертуарна відмінність наголошування досліджуваних лексем у бойківських говірках демонструє динамічність процесу акцентування.

У другому підрозділі “Специфіка акцентуації непохідних іменників у бойківських говірках у відношенні до акцентуації іменників у праслов’янській мові” реалізовано діахронічний підхід завдяки зіставленню модельованого вихідного праслов'янського стану, який сьогодні вже відносно докладно представлений у лінгвістиці, з сучасним наголошуванням іменників у бойківських говірках. Останнє не лише дозволило окреслити чи уточнити основні лінії еволюції акцентних типів, а й послужило схемою впорядкування опису різнорідного матеріалу, записаного в експедиціях.

У вигляді таблиць у дисертації подано інформацію про відношення акцентних типів до праслов'янських акцентних парадигм (а. п.). Оскільки ряд іменників у досліджуваних говірках має відмінності щодо наголошування, то матеріал було згруповано за таким принципом: іменники, які належать до одного а. т. у всіх говірках, і лексеми з різним а. т. чи підтипом, але які сягають тієї ж праслов'янської а. п. Термін а. п. використано в традиційному розумінні – для позначення праслов’янських парадигм: баритонованої а. п. (а. п. а), окситонованої а. п. (а. п. b), рухомої а. п. (а. п. с) ; пор., напрям акцентуаційних змін праслов'янської окситонованої а. п. іменників o-/jo-основ чоловічого роду в досліджуваних бойківських говірках:

а. п. b? Р. 2 а. т. А а. п. b? Р. 3 а. т. А а. п. b? Р. 3 а. т. Б

суд бик, бич, б'іб, вуж, гр'іх, дв'ір, дошч, к'ів 'кіл', кл'уч, ко\мар, ко\рол', кут, меч, н'іж, п'іст, о\вес, о\рел, о\сел, плашч, пришч, сн'іп, ст'іл, хв'іст, хреи\бет, хрест, цеи\бер 'дерев'яне відро' к'ін', к'іт

Як підсумок проведеного дослідження акцентуації іменників бойківських говірок у діахронії наведено а. т., що є рефлексами праслов'янських а. п. Рефлекси праслов'янських а. п. визначено на основі інтеґруючих рис акцентної системи бойківських говірок, напр. : рефлексами баритонованої а. п. іменників a-/jв-? снов у досліджуваних говірках є Н. 1 а. т., Р. 2 а. т. А, Р. 2 а. т. Б, Р. 4 а. т. А; рефлексами окситонованої а. п. іменників a-/jв-? снов є Н. 2 а. т., Р. 2 а. т.

Аналіз акцентуації непохідних іменників бойківських говірок засвідчує, що сучасна система бойківських говірок, як і система українського наголосу взагалі, є продовженням праслов'янської акцентної системи, у якій відбулися певні зміни.

У “Висновках” подано узагальнення результатів дослідження, головніші з яких такі.

Акцентна система непохідних іменників характеризується нерухомим та рухомим наголосом. Нерухомий наголос, що виявляється в послідовному збереженні сталого одномісного наголосу, репрезентує: кореневий а. т., флективний а. т. та суфіксальний а. т. Найпродуктивнішим зовнішнім а. т. є кореневий наголос (виявлено в 307 іменниках із 634 досліджених) ; флективна акцентуація представлена невеликою кількістю іменників (29 іменників) ; суфіксальну акцентуацію форм однини і множини послідовно зберігають колишні окситоновані іменники t-основ (5 іменників), які сформувалися в праслов'янській мові внаслідок розширення старих основ на -еn суфіксом -t-.

Рухомий наголос, що виявляється в переміщенні в словоформах словозмінної парадигми, реалізується: а) то на основі, то на флексії; б)