Акцентуація непохідних іменників у бойківських говірках

У визначенні продуктивності акцентних типів ми не обмежуємося складанням найбільш повних списків лексем, які творять той чи інший тип, а, поділяючи думку Т. Хазагерова, розрізняємо два типи продуктивності: 1) зовнішній (абсолютний) – здатність типу реалізуватись у безкінечному ряді лексем; 2) внутрішній (відносний) – здатність типу розширювати свою реалізацію за рахунок елементів іншого чи інших типів.

Другий розділ “Акцентуація непохідних іменників у бойківських говірках” об'єднує підрозділи, у яких подано монографічні описи акцентуації у базових просторово віддалених говірках; проведено розподіл матеріалу щодо рухомості/нерухомості наголосу; визначено акцентні типи та підтип непохідних іменників; подано парадигми відмінювання, що ілюструють виявлені в говірці акцентні типи; наведено списки лексем, які належать до типу чи підтипу. У дослідженні за основу взято традиційну для описів української словозміни іменника максимальну матрицю із 7 відмінків; парадигма реалізується в системі протиставлення 14 словоформ (за винятком іменників, що мають неповну числову парадигму). У межах а. т., за показником більшості відмінкових форм, розглянуто й ті іменники, для яких не виявлено повної відмінкової парадигми в говірці, й ті іменники, які мають неповну числову парадигму, до яких належать іменники singularia tantum та pluralia tantum; парадигматичну неповноту іменників у роботі кожного разу відзначено. Акцентуацію форми кличного відмінка однини при визначенні а. т. до уваги не взято, а також ознаку наявності/відсутності зафіксованої форми кличного відмінка не вважаємо підставою для кваліфікації парадигми як повної чи неповної, оскільки кличний відмінок засвідчено тільки в антропонімах, назвах істот та в обмеженій кількості назв неістот (зокрема в піснях, віршах, фразеологізмах).

До непохідних іменників умовно відносимо: 1) іменники, у яких на сучасному часовому зрізі словотвірний афікс вже не вичленовується (веиреи\тено, \кул'ка, об\рус, \писок, по\вало, ф\л'ешка), хоча історично вони мають у своєму складі словотвірний афікс; 2) запозичення (клап\сидра, фар\тух) ; 3) слова з одноморфемною основою, навіть якщо словотвірно вони є похідними (б'іг, крик, плач).

Системний аналіз акцентуації непохідних іменників здійснено на підставі єдиної моделі. Описи акцентних типів непохідних іменників у досліджуваних говірках мають такий вигляд (на прикладі говірки с. Бітля).

У говірці с. Бітля наголос вільний, різномісний. Словесний наголос непохідних іменників у досліджуваній говірці може бути нерухомим або рухомим.

Нерухомий наголос (далі – Н.). Іменники, у яких при відмінюванні наголос залишається на тому ж сегменті слова, у досліджуваній говірці поділяються на три а. т. :

Н. 1 а. т. творять іменники всіх трьох родів з наголосом на корені у відмінкових формах однини і множини: гат' 'загорожа для сіна', керв 'кров', к'іст', маз', миш, \бул'а 'картопля', ва\л'іў 'корито', \букарт 'позашлюбна дитина', \бус'ок 'лелека', \мача 'котеня'та ін.

Н. 2 а. т. творять іменники жіночого та середнього родів з наголосом на флексії у відмінкових формах однини і множини: ку\ма, свик\ра 'свекруха', дин\це 'кришка'.

Н. 3 а. т. творять іменники середнього роду з наголосом на суфіксі у відмінкових формах однини і множини, крім форм називного і знахідного відмінків однини, де наголос на флексії: гор\н'а, йаг\н'а, ло\ша, па\ц'а, пси\н'а, ти\л'а.

Рухомий наголос (далі – Р.). Іменники з рухомим наголосом розподіляються між п'ятьма акцентними типами:

Р. 1 а. т. Іменники з рухомим наголосом у межах основи поділяються на 3 підтипи:

підтип Р. 1 а. т. А – у відмінкових формах однини наголос на першому (чи другому) складі основи; у відмінкових формах множини наголос переноситься на інший склад основи. Цей акцентний підтип об'єднує іменники чоловічого та середнього родів: одн. \ангеил, \бат'ар 'неслухняний хлопець', \озеиро;

підтип Р. 1 а. т. Б – у відмінкових формах однини наголос на другому складі основи, крім форм називного і знахідного відмінків; у відмінкових формах множини наголос на другому складі основи. Цей акцентний підтип об'єднує іменники чоловічого роду: \нумир (наголос хитається у відмінкових формах однини, пор. : \нумира і ну\меира; п'ід \нумиром і п'ід ну\меиром; на \нумир'і і на ну\меир'і), \ровир 'велосипед';

підтип Р. 1 а. т. В – у відмінкових формах однини наголос на корені; у відмінкових формах множини наголос на першому складі основи, крім форми родового відмінка. Цей акцентний підтип об'єднує іменники жіночого роду: \вишн'а, чи\реишн'а.

Р. 2 а. т. творять іменники двох підтипів:

підтип Р. 2 а. т. А – у відмінкових формах однини наголос на корені; у відмінкових формах множини наголос на флексії. Цей акцентний підтип об'єднує іменники всіх трьох родів: \баба, \баўт'а 'сокира', \в'іл'ха, \хата, \торба, брат, сват, хлоп 'мужчина', \поле;

підтип Р. 2 а. т. Б – у відмінкових формах однини наголос на флексії; у відмінкових формах множини наголос на корені. Цей акцентний підтип об'єднує іменники жіночого та середнього родів: гра, б'і\да, бло\ха, ва\га, в'ів\ц'а, в'ій\на, во\да, го\ра, гро\за, д'і\ра, до\ба (наголос хитається у формі знахідного відмінка однини, пор. : \добу і до\бу), ду\га, жо\на, ви\но, гн'із\до.

Р. 3 а. т. творять іменники з рухомим наголосом у відмінкових формах однини і нерухомим – у відмінкових формах множини. У цьому а. т. рід є релевантною