Акцентуація непохідних іменників у бойківських говірках

Додавання до слова ще одного складу може зумовлювати перенесення наголосу на флексію у непрямих відмінках однини односкладових непохідних іменників чоловічого роду (напр., в'іл – во\ла; ст'іл – сто\ла) ; зміну наголосу провокує творення нового фонетичного слова шляхом приєднання прийменника (напр., \нахреист, \нан'іч).

Хитання, дублетність у наголошуванні непохідних іменників у бойківських говірках становить поширене явище (\верба і веир\ба, \воса і во\са, \дочка і доч\ка, \дочки і доч\ки, \зірок і зі\рок, \зошити і зо\шети, \корчма і корч\ма, \сосна і сос\на та ін.). Акцентуаційна варіантність виражається в паралельних формах за допомогою дублетних наголосів одного чи кількох відмінків, а іноді й цілої парадигми при тотожності закінчень; поєднання паралельних закінчень та наголосів; поєднання паралельних наголосів, закінчень та зміни основи; паралельних форм, які поєднують у собі паралельні наголоси і паралельні лексичне чи граматичне значення; перенесення наголосу на новий компонент, тобто синтагматична акцентуація засвідчує динаміку, яку не відбиває словозмінна парадигма.

Причинами появи варіантного наголошування непохідних іменників у бойківських говірках є: 1) зовнішні: а) збереження у мовленні старшого покоління давнішого наголошування; б) вплив літературної мови; в) вплив польської мови; 2) внутрішні: вплив аналогії на перерозподіл між акцентними типами. Рух наголосу відбувається повільно, наявність паралельних наголосів свідчить про незавершеність змін, які зумовлюють вирівнювання наголосу.

Типовими акцентно-фонетичними закономірностями наголошування непохідних іменників у бойківських говірках є такі: наголос у непохідних іменниках у відмінкових формах однини найчастіше падає на перший склад у двоскладових іменниках, у трискладових – на другий склад; морфологічні особливості функції наголосу непохідних іменників виявляються в опозиції: наголос на корені – наголос на флексії.

Дослідження підтверджує наявність змін акцентуації порівняно з вихідним давнім станом та продуктивність акцентного типу так званої нової рухомості, оскільки цей новий а. т. творять іменники, які в праслов'янський період належали до:

баритонованої а. п. : \баба, ба\ран, брат та ін. (13 іменників a-/-jв-? снов із 80 закладених у програмі; 24 іменники o-/jo-основ чоловічого роду із 42; 8 іменників o-/jo-основ середнього роду із 24; 5 іменників i-основ із 10) ;

окситонованої а. п. : бло\ха, піст, хрест та ін. (27 іменників a-/jв-? снов із 28; 24 іменники o-/jo-основ середнього роду із 25; усі розглянуті 34 іменники o-/jo-основ чоловічого роду; 2 іменники ъv-основ із 3) ;

рухомої а. п. : \береих, ло\за, сви\н'а та ін. (34 іменники a-/-jв-? снов із 36; 40 іменників o-/jo-основ чоловічого роду із 68; 7 іменників o-/jo-основ середнього роду із 19; 4 іменники i-основ із 7). Діахронічний розгляд акцентуації бойківських говірок уможливив встановлення тенденцій, яким підлягали зміни наголосу протягом історичного розвитку мови, і які виявляються різною мірою й на сучасному етапі.

Основними напрямками й тенденціями в розвитку та уніфікації наголосу непохідних іменників досліджуваного континууму є: 1) тенденція до протиставлення відмінкових форм однини і множини; 2) вирівнювання акцентуації відмінкових форм за формою називного відмінка; 3) відтягування наголосу на початковий склад у відмінкових формах однини; 4) наголошування вставного голосного у формі родового відмінка множини іменників середнього роду. Дія тенденції до поляризації форм різних чисел охопила праслов'янську баритоновану а. п. (\баба – ба\би, сват – сва\ти, \хата – ха\ти, \йав'ір – йаво\ри), окситоновану а. п. (б'і\да – \б'іди, д'і\ра – \д'іри, син – си\ни, тру\ба – т\руби) і рухому а. п. (кум – ку\ми, пчо\ла – п\чоли, ст'і\на – с\т'іни).

Пояснення акцентних типів і процесів, що відбуваються в наголошуванні слів, можливі з урахуванням того, які фактори можуть зумовлювати виникнення а. т. Граматичний фактор є основним у визначенні особливостей акцентуації в іменниковій словозміні, водночас не можна заперечити і дію морфонологічного, семантичного факторів. Зв'язку акцентологічних змін зі ступенем лексичного освоєння слова і частотою його вживання (прагматичний фактор) не спостережено, оскільки дослідження здійснено в основному на записах монологічного спонтанного мовлення.

Всебічне дослідження діалектної акцентології вимагає розширення описів наголошування слів у різних діалектних зонах, вияву його специфіки, причин появи варіантного наголошення, а також порівняльного аналізу акцентних систем у сучасних говірках і праслов'янській мові та в інших сучасних слов'янських мовах.

 

1. Акцентуація непохідних іменників говірки села Кульчиці Самбірського району Львівської області // Волинь – Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних питань. – Житомир, 2001. – С. 32-47.

2. Акцентуація іменників як об’єкт лінгвістичного опису // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. – Ізмаїл, 2001. – Випуск 10. – С. 130-135.

3. Акцентуація непохідних іменників бойківських говірок: спроба синтезу // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – № 12 (44) грудень. – Луганськ, 2001. – С. 68-75.

 

 

Кобиринка Г. С. Акцентуація непохідних іменників у бойківських говірках. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10. 02. 01 – українська мова. – Інститут української мови НАН України, Київ, 2002.

У дисертації здійснено аналіз акцентуації непохідних іменників бойківських говірок у словозмінній парадигмі; встановлено акцентні типи і підтипи непохідних іменників у досліджуваних говірках; визначено зовнішню і внутрішню продуктивність акцентних типів; запропоновано параметри зіставного аналізу на акцентуаційному рівні, за допомогою яких визначено інтеґральні та диференційні риси наголошування непохідних іменників у досліджуваних говірках; встановлено основні тенденції у наголошуванні непохідних іменників у бойківських говірках.

Акцентуаційне дослідження проведено на морфологічному рівні – з урахуванням словозмінних парадигм та морфемної структури слова. Систематизація й аналіз зібраного матеріалу дозволили визначити 3 акцентні типи з нерухомим наголосом та 5 акцентних типів з рухомим наголосом. Розподіл іменників за акцентними типами може бути використаний як релевантна ознака зіставного аналізу говірок.

Ключові слова: модель; акцентний тип; акцентний підтип; акцентна парадигма; рухомий наголос; нерухомий наголос; корінь слова; флексія.

 

 

Кобиринка Г. С. Акцентуация непроизводных существительных бойковских говоров. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 01 – украинский язык. – Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблемам системного описания акцентуации непроизводных существительных бойковских говоров. В диссертации создана модель описания акцентуации непроизводных существительных в словоизменении; выделены акцентные типы подвижного и неподвижного ударения; установлены внешняя и внутренняя продуктивность акцентных типов; определены параметры сопоставительного анализа на акцентуационном уровне, с помощью которых исследованы интегральные и дифференциальные особенности акцентуации непроизводных существительных; установлены основные тенденции в акцентуации непроизводных существительных бойковских говоров.

Актуальность исследования обусловлена необходимостью систематической информации об ударении в говорах. Обзор работ, посвященных украинской диалектной акцентологии показал, что проблемам акцентологии не было уделено достаточного внимания. В прежних исследованиях содержится разрозненная информация о фиксации словесного ударения.

В работе представлено монографическое описание акцентуации непроизводных существительных в формах склонения базовых диалектных систем (говоры с. Битля, с. Кульчицы, с. Опака, с. Сыхив). Анализ и систематизация собранного материала позволили выделить в исследуемых бойковских говорах 3 акцентных типа с неподвижным ударением и 5 акцентных типов с подвижным ударением. В диссертации акцентный тип – это запись, которая показывает на корне или окончании (причем на одном и том же по счету слоге) находится ударение в каждой из словоформ данной парадигмы. За основную единицу рассмотрения принимается слово, а не отдельная словоформа.

Анализ непроизводных существительных в работе представлен по схеме: подвижное/неподвижное ударение; название акцентного типа; название акцентного подтипа; список слов, принадлежащих к описываемому типу; далее – парадигма склонения.

Установлено, что ударение в бойковских говорах существенным образом связано с морфологическим членением, в частности оно может быть закреплено за определённой морфемой. Характеристика акцентуации непроизводных существительных бойковских говоров продемонстрировала её динамичность и разветвленность. Акцентное выражение слова в бойковских говорах имеет сложную динамическую организацию и не представляет собой застывшей формы. Акцентная вариантность, как и дифференциация изменения ударения в исследуемых говорах, представлены как следствие эволюционных морфологических, фонетических, семантических процессов. В сложном и неустойчивом состоянии современного ударения бойковских говоров выявлены следы распавшейся праславянской акцентной системы. Акцентная эволюция в бойковских говорах направлена на утверждение нового движимого акцентного типа, поскольку этот тип образуют существительные праславянских парадигм – баритонированная, окситонированная, подвижная. Установлено, что бойковским говорам присущи такие тенденции: акцентная оппозиция единственного и множественного чисел; выравнивание акцентуации падежных форм по форме именительного падежа; оттягивание ударения на первый слог в падежных формах единственного числа; ударяемость беглого гласного в форме родительного падежа множественного числа среднего рода.

Ключевые слова: модель; акцентный тип; акцентный подтип; акцентная парадигма; подвижное ударение; неподвижное ударение; корень слова; флексия.

 

Dissertation for obtaining scientific degree of the Сandidate of philological science in the speciality 10. 02. 01 – Ukrainian language. – Institute of Ukrainian Language of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2002.

The dissertation is devoted to problems of the system description of accentuation of non-derivative nouns in boykian local dialects. A model of the description of accentuation of non-derivative nouns in word change is created in the dissertation; the types of accentuation are determined; external and internal efficiency types of accentuation are established; the parameters of the comparative analysis on level of accentuation are determined; the integrated and differential features of accentuation of non-derivative nouns are investigated; the basic tendencies in accentuation of non-derivative nouns in boykian local dialects are established. Systematization and analysis of the collected material allowed to determine 3 types of constant accent and 5 types of shifting accent. Distribution of nouns by types of accent is relevant sign for typology of local dialects.

Key words: model; type and subtype of accent; shifting accent; constant accent; accent paradigm; stem; inflection.