Аналіз основних видів мотивації учнів на уроках

Психологи говорять також про потребу збереження й розвитку, дефіциту (росту); про потребу бути відмінним від інших, єдиним, незамінним (тобто про потребу, пов'язану з формуванням і збереженням власного «Я»); про потребу в запобіганні; про потребу в нових враженнях. Виділяють також групу невротичних потреб, незадоволення яких може привести до невротичних розладів: у співчутті й схваленні, у владі й престижі, у володінні й залежності, в інформації, у славі й у справедливості.

Б. Ф. Ломов виділяє потреби людини у речовині, енергії й інформації, Г. Олпорт і А. Маслоу - «потреби росту», 3. Фромм - потребу у зв'язках з людьми, пізнанні, потребу ототожнення себе із класом, націями, релігією, модою й т.д. Виділяються також потреби, що вважаються принципово не виведеними з біологічних потреб у їжі, сексі й т.п.: потреба у спілкуванні, потреба у самоцільних діях, наприклад грі, і потреба в абсолютній істині.

З віком змінюється не тільки структура мотивації (збільшується число факторів, що враховують при формуванні наміру), але і її зміст за рахунок зміни домінуючих мотиваторів, зокрема домінуючих потреб. Наприклад, А. Маслоу вважає, що в людини з моменту народження послідовно з'являються й супроводжують дорослішання наступні сім класів потреб: 1) фізіологічні (органічні) потреби; 2) потреби у безпеці;

3)потреби у приналежності і любові; 4) потреба у повазі (шануванні); 5) пізнавальні потреби; 6) естетичні потреби; 7) потреба у само актуалізації [20].

Кожній дитині властива потреба у нових враженнях, яка може поступово перейти в пізнавальну потребу. І саме на неї повинен спиратися вчитель у першу чергу, актуалізувати її, сприяти її усвідомленню учнями. Якщо в учня не актуалізована широка пізнавальна потреба, яка створює готовність до навчальної діяльності, то він не переходить до інших, більш активних форм спонукань як, наприклад, постановка цілей. Якщо вчителю не вдається спиратися на наявні в учнів пізнавальні потреби і використовувати їх для самостійної постановки цілей школярами, то він вимушений ставити перед ними готові цій. Важливо також забезпечити перехід від потреби до діяльності. Тому що, коли потреба в загальній пізнавальній активності не виражається у формах самостійної наявної діяльності учня, можуть виникнути труднощі в роботі з учнем, які виявляються у конфліктності, впертості та в інших формах негативної поведінки [24],

Зміст навчальної діяльності повинен забезпечити реалізацію пізнавальних потреб, які можуть задовольнитися в одному випадку в навчальній діяльності отриманням хороших оцінок, а в іншому, при умові правильно організованої навчальної діяльності, орієнтацією учня на внутрішній зміст навчальної діяльності, способи навчальних дій. Таким чином, в ході самої навчальної діяльності, в залежності від умов її організації, її загальної атмосфери, типу спілкування з вчителем, потреби навчання формуються, перебудовуються, вдосконалюються, що складає в цілому потребу людини в діяльності.

Значну роль у розвитку мотиваційної сфери відіграють емоції Виховання мотиваційної спрямованості, постановки цілей в учнів повинно супроводжуватися також впливом на емоційне ставлення учнів до навчання. Емоції мають мотивуюче значення в процесі навчання. Психологи стверджують, що емоції розвиваються не самі по собі, а в тісному зв'язку з особливостями діяльності людини і її мотивації. На думку А.Н. Леонтьєва, специфіка емоцій полягає у тому, що вони відображають відносини між мотивами і можливістю успіху діяльності в реалізації цих мотивів [15]. Емоції виникають при актуалізації мотиву та при оцінці людиною своєї діяльності.

Всі сторони навчальної діяльності учнів супроводжуються тими чи іншими емоціями, В психолого-педагогічній літературі виділяють такі основні особливості емоційного клімату, необхідні для створення і підтримання мотивації навчання:

1)позитивні емоції, пов'язані зі школою в цілому і перебуванням у ній;

2)позитивні емоції, обумовлені особливостями ділових взаємовідносин учнів з учителями та товаришами. Сюди відносять емоції престижу (використання вчителем сучасних методів проблемного навчання тощо);

3)емоції, пов'язані з усвідомленим учнями своїх можливостей у навчальній роботі;

4)позитивні емоції, пов'язані з вивченням нового матеріалу. Тут виділяють кілька стадій розвитку емоцій: емоції цікавості, допитливості (зацікавленість в новому матеріалі) та стійке емоційно-пізнавальне ставлення до предмету;

5)позитивні емоції, які виникають при оволодінні учнями прийомами самостійного здобування знань.

Всі названі емоції створюють атмосферу емоційного комфорту в процесі навчання. Наявність такої атмосфери необхідна для успішного здійснення процесу навчання, але слід пам'ятати також, що надмірна задоволеність собою може привести до застою в навчальній роботі, до припинення росту учнів.

Тому в процесі навчання повинні бути присутніми також емоції З негативною модальністю, наприклад, незадоволеність - емоція, яка є джерелом пошуку нових способів роботи, самовдосконалення. Стан емоційного комфорту учнів, природній в