Аналіз основних видів мотивації учнів на уроках

б)індивідуальний формуючий експеримент у вигляді додаткового

заняття з учнем при розв'язанні завдань. Загальний хід такого заняття полягає у пред'явленні завдання підвищеної складності, потім - у навчанні учня за допомогою підказок та пред'явлення аналогічного завдання з метою вивчення навчального ефекту заняття. Індивідуальний формуючий експеримент стає ефективнішим у поєднанні із зміною форми пред'явлення завдання (словесна, наочна форма), з варіативністю його рівня складності. Завдання вважають діагностичним, якщо воно настільки складне, що розв'язується тільки половиною класу, причому найсильнішою. індивідуальний формуючий експеримент є найнадійнішим засобом виявлення мотивації навчання [38].

в)одним із варіантів формуючого індивідуального експерименту є постановка учнів в ситуації реального вибору, наприклад, підпорядкування мотивів;

г)індивідуальний формуючий експеримент повинен проходити у формі діалогу, співпраці вчителя та учнів;

д)вище названі методи доречно проводити у звичних для учнів формах проведення навчальних робіт, наприклад, усне опитування, письмова перевірка індивідуальне додаткове завдання тощо.

2.Отримані факти необхідно вміти правильно інтерпретувати.

3.При вивченні та формуванні мотивації важливо брати до уваги успіхи учня, процес становлення мотивації, зону7 її найближчого розвитку.

4.Психологічне вивчення та формування мотивації школярів потрібно проводити також під час розв'язання завдань не навчального змісту (ігри, головоломки) та навчального змісту (фізичні, математичні). Завдання першого тип}' зрівнюють всіх учнів у плані їх досвід}7, а завдання другого типу дають можливість вивчити учнів у звичних умовах.

5.Мотивацію можна не тільки вивчати, але й вимірювати за допомогою балів, можна створювати ігрові ситуації, залучивши учнів до оцінки своїх інтересів.

6.Важливо, щоб планування вчителем процесу формування базувалося на основі результатів психологічного вивчення учнів з урахуванням вище вказаних вимог.

Важливий також індивідуальний підхід до кожного учня. Наявність оптимістичної гіпотези, яка полягає у визначенні оптимальної зони, в якій учень, не зважаючи на невеликі успіхи, виявляє великий інтерес, досягає успіхів[40],

Результати вивчення мотивації повинні висловлюватися вчителем педагогічно грамотно, гуманно, з урахуванням індивідуальності учня. Слід також сказати про те, що дуже важливо вивчати та формувати мотивацію як у невстигаючих, так і у встигаючих учнів Під час вивчення мотивації потрібно виявляти стан пізнавальної сфери (вміння вчитися, навченість тощо), мотиваційної сфери (прагнення вчитися, мотиви), вольової та емоційної сфер (цілі в процесі навчання, переживання) кожного учня, а також необхідно мати обґрунтований план формування і його мотивації.

З метою вивчення, активізації і розвитку мотивації навчання використовують такий метод дослідження як експертна оцінка. Експертна оцінка полягає в організації цілеспрямованого та всебічного вивчення індивідуальної або групової мотивації за допомогою спеціальних експертних методик і запрошень з цією метою колег- вчитєлів та інших спеціалістів-експертів. Експертиза проводиться відповідно до чітко визначеної процедури, етапами якої виступають: чітке формування шляхів експертизи та виду' експертного висновку, визначення кваліфікації експертів, нешкідливість процедури.

обґрунтованість висновків тощо. Спрощеним практичним варіантом експертизи є опитування вчителів, які працюють в даному класі. В результаті анкетування вчитель, отримавши відповіді на одні й ті ж питання, може отримати об'єктивні висновки про розвиненість мотиваційної сфери учнів, скласти індивідуальну або групову картину сформованості мотивів. Рекомендують ведення педагогічних щоденників з метою фіксації різноманітних проявів мотивації учнів [41].

Приблизна програма психологічного вивчення вчителем мотивації навчання школярів була розроблена Марковою А.К [14]. її програма складається з кількох блоків: і) власне мотиваційний; 2) цільовий; 3) емоціональний; 4) пізнавальний. Отже, предметом аналізу вчителя повинні стати такі компоненти мотиваційної сфери учня як його мотиви, цілі, емоції, а також стан його вміння вчитися, яке постійно впливає на мотивацію навчання [15].

Для вивчення мотивації важливим є вирішення питання де, в яких умовах потрібно вивчати мотивацію. Адже відомо, що у різних умовах та ситуаціях мотиви можуть проявлятися по-різному. Вчитель може аналізувати мотивацію учнів у таких ситуаціях як: - надання учневі повної свободи, коли його ніхто не контролює і не оцінює; - посилення керівництва та контролю з боку7 вчителя; - необхідність вибору при наявності "боротьби мотивів" тощо. Стан мотивації залежить ВІД того, чи оцінює вчитель школяра в порівнянні з його власними реальними можливостями (індивідуальна відносна норма), чи з іншими школярами (соціальна відносна норма).

Американські психологи пропонують використовувати проективні методики, які дозволяють з'ясувати неусвідомлені мотиви.[31] Із цих методик найбільш відомі: тест К. Юнга, тест Роршаха, проективно- асоціативний логічний тест (ПАЖ) і тест тематичної апперцепції (ТАТ).

У той же час методів, які б дозволяли простежити весь процес побудови мотиву, виявити його істотні моменти й тим самим - структуру мотиву конкретної дії або вчинку, практично немає. В основному  методи направлені на виявлення особистісних диспозицій (властивостей особистості, установок), які, як домінуючі тенденції, можуть вплинути на ухвалення рішення й формування наміру, але аж ніяк не відомо, чи вплинули вони на рішення конкретно в цьому випадку

Таким чином, виявлення мотивів людини вимагає комплексного використання різних методик, що дозволяють виявляти глибинні причини поведінки людини (потреби, мотиваційні установки, мотиватори, стан у цей момент), а не тільки цілі [42].

 

 

Одним із основних принципів навчання у сучасній дидактиці виступає принцип цілеспрямованості та мотивації навчання, який полягає у тому, що навчально-виховний процес як складна взаємопов'язана діяльність учителя та учнів повинен бути підпорядкований наперед визначеним цілям та