Аналіз основних видів мотивації учнів на уроках

Все це пояснюється тим, що у підлітків, як і у молодших школярів, ще слабко розвинене розуміння необхідності навчання для майбутньої професійної діяльності, для пояснення того, що відбувається навколо. Важливість навчання «взагалі» вони розуміють, але інші спонукальні фактори, що діють у протилежному напрямку, все-таки часто перемагають це розуміння. Потрібне постійне підкріплення мотиву навчання з боку у вигляді заохочення, покарання, установок, оцінок [ЗО].

Головним мотивом поведінки й діяльності учнів середніх класів, що вчаться у школі, є, як вважає Л. І. Божович, прагнення знайти своє місце серед товаришів. Найчастішою причиною поганої поведінки підлітків є прагнення (і невміння) завоювати собі бажане місце у колективі однолітків; прояв помилкової відваги, пустотливість і т п, Іноді недисциплінованість у цьому віці означає прагнення протиставити себе класу, бажання довести свою непоправність. Невміння знайти своє місце серед однокласників викликає характерне для підлітків прагнення будь- що домогтися гарних оцінок, навіть у тих випадках, коли наявні знання не відповідають їм. Фетишизація оцінки свідчить про те велике значення, яке має для підлітка положення успішного учня, воно визначає його соціальний статус у класі. Ні до цього віку7, ні після оцінка такої мотиваційної ролі не грала: у молодших школярів вона є показником визнання вчителем їхніх старань, а в старших школярів - показником знань [31].

Особливістю мотивації навчальної поведінки школярів середніх класів є наявність у них «підліткових установок» (моральних поглядів, суджень, оцінок, що передаються рік у рік від старших підлітків до молодших і майже що не піддаються педагогічному7 впливу). До таких установок відносяться, наприклад, осуд тих учнів, які не дають списувати або не хочуть підказувати на уроці, і з іншого боку - заохочувальне відношення до тих, хто списує й користується підказкою [2 8]. У той же час моральні установки підлітка не мають опори в справжніх моральних переконаннях, тому він їх легко змінює при переході до іншої колективу, де існують інші традиції, вимоги, інша суспільна думка. Наприклад, шалапут, що не звик підкорятися дисципліні, потрапляючи у дисциплінований клас, виправляє свою поведінку, підкоряючись вимогам колективу. У підлітків стає яскраво вираженою потреба у пізнанні й оцінці властивостей своєї особистості, що створює підвищену їхню чутливість до оцінки навколишшх[32].

Сподіватися на те, що мотив навчання виникне сам по собі, стихійно, не доводиться. А. К, Маркова відзначає, що учбово- пізнавальні мотиви формуються в ході самої навчальної діяльності, тому важливо як ця діяльність здійснюється.

Основними факторами, що впливають на формування позитивної стійкої мотивації до навчальної діяльності, є: зміст навчального матеріалу; організація навчальної діяльності; колективні форми навчальної діяльності; оцінка навчальної діяльності; стиль педагогічної діяльності вчителя.

Зміст навчального матеріалу. Зміст навчання виступає для учнів у першу чергу у вигляді тієї інформації, що вони одержують від учителя, з навчальної літератури, навчальних телевізійних передач і тому подібних засобів. Однак сама по собі інформація поза потребами дитини не має для неї якого-небудь значення, а отже не спонукає до навчальної діяльності. Тому', пропонуючи навчальний матеріал, потрібно враховувати наявні в школярів даного віку потреби. Такими є: потреба у постійній діяльності; потреба у новизні, в емоційному насиченні, потреба у рефлексії й самооцінці й ін.

Організація навчальної діяльності. А. К. Маркова й інші психологи відзначають, що вивчення кожного розділу або теми навчальної програми повинно складатися із трьох основних етапів: мотиваційного, операціонально-пізнавального й рефлексивно-оцінного.

Мотиваційний етап — це повідомлення чому й для чого учням потрібно знати даний розділ програми, яка основне навчальне завдання даної роботи. Цей етап складається із трьох навчальних дій.

1.Створення учбово-проблемної ситуації, що вводить до змісту майбутньої теми. Це досягається за допомогою наступних прийомів: а) постановкою перед учнями завдання, яке можна вирішити, лише вивчивши дану тему; б) розповіддю вчителя про теоретичну й практичну значимість пропонованої теми; в) розповіддю про те, як вирішувалася ця проблема в історії науки[69].

2.Формулювання основного навчального завдання як підсумку обговорення проблемної ситуації. Це завдання є для учнів метою їхньої діяльності на даному7 уроці.

3.Розгляд питань самоконтролю й самооцінки можливостей по вивченню даної теми. Після постановки завдання складається й обговорюється план майбутньої роботи, з'ясовується, що потрібно знати й уміти для вивчення теми, чого учням не вистачає, щоб вирішити завдання.

Операціонально-пізнавальний етап. На цьому етапі учні засвоюють тему, опановують навчальні дії й операції у7 зв'язку7 з її змістом. Роль даного етапу у створенні й підтримці мотивації