Аналіз основних видів мотивації учнів на уроках

Рефлексивний-оцінний етап пов'язаний з аналізом проробленого, зіставленням досягнутого з поставленим завданням й оцінкою роботи Підведення підсумків треба організувати так, щоб учні отримували задоволення від виконаної роботи, від подолання труднощів і пізнання

нового.

Колективна (групова) форма діяльності. Відомо, що в багатьох випадках групова форма навчальної діяльності створює кращу мотивацію, ніж індивідуальна. Групова форма «втягує» у активну роботу навіть пасивних, слабко мотивованих учнів, тому що вони не можуть відмовитися виконувати свою частину роботи, не піддавшись критиці з бокуг товаришів. Крім того, підсвідомо виникає установка на змагання, бажання бути не гірше інших.

Оцінка результатів навчальної діяльності. Мотивуюча роль оцінки результатів навчальної діяльності не викликає сумніву. Однак занадто часте оцінювання (виставляння оцінок) приводить до того, що одержання гарних оцінок стає для учнів самоціллю. Тому в ряді країн у початкових класах оцінки не виставляються, а у більш старших класах використовуються лише тематичні форми обліку й оцінки.

Стиль діяльності вчителя. На формування мотивів навчання впливає стиль педагогічної діяльності вчителя, різні стилі формують різні мотиви. Авторитарний стиль формує «зовнішню» (екстенсивну) мотивацію навчання, мотив «запобігання невдачі», затримує формування «внутрішньої» (інтенсивної) мотивації. Демократичний стиль педагога, навпаки, сприяє інтенсивній мотивації; а поблажливий (ліберальний) стиль знижує мотивацію навчання й формує мотив «надії на успіх».

Значення навчання визначає внутрішнє ставлення школяра до навчання. Розуміння особистісного значення навчання не відбувається автоматично в ході засвоєння знань. Для того, щоб знання виховували, потрібно виховувати ставлення до самих знань[33]. На значення навчання для кожного учня впливає система цінностей та ідеалів, які він засвоює із свого оточення; завдяки цьому у школярів ще до початку навчання формуються уявлення про його суть, яка може змінюватися у процесі навчання. У навчальному процесі вчитель може навчити учнів складним прийомам переробки і систематизації навчального матеріалу, узагальненню та конкретизації, прийомамзапам'ятовування, спостереження тощо [35],

Останній компонент навчальної діяльності здійснення самоконтролю і самооцінки учнів - необхідний для успішного виконання навчальних дій. В психології розрізнюють три види самоконтролю:

підсумковий, тобто самоконтроль за результатами роботи,наприклад, порівняння результату із зразком;

поопераційний, ступінчатий самоконтроль у ході роботи, наприклад, коли упень в процесі виконання роботи може сказати, що він зараз робить, яким способом вирішує завдання. 

Цей спосіб самоконтролю є більш зрілим, тому що дозволяє коректувати діяльність, долати помилки до завершення роботи;

прогнозуючий, перспективний, плануючий, випереджальний - це самоконтроль до початку роботи, який полягає у здатності учня визначити, з яких етапів буде складатися його робота, послідовність цих етапів тощо. Цей вид є найскладнішим видом регуляції навчальної діяльності, який дозволяє запобігати помилкам, планувати свою навчальну діяльність в цілому.

Якщо самоконтроль визначають як виділення учнем етапів роботи та їх послідовність, то під самооцінкою розуміють оцінку учнем міри освоєння (складності, легкості) для нього цих етапів. Розрізняють такі види самооцінки як[36]: - глобальна, яка відноситься до роботи в цію му;

- диференційована, що стосується окремих її етапів.

Самооцінка може бути адекватною та неадекватною (завищеною або заниженою) у порівнянні з реальними можливостями учня.

Отже, навчання - це складна діяльність, яка включає в себе етапи створення готовності, прийняття навчального завдання, орієнтацією у ньому, етап навчальних дій, перетворень навчального матеріалу, етап контролю та оцінки своєї навчальної діяльності. Значущість навчання для школяра лежить в основі мотиваційної сфери, від значення навчання залежить направленість діяльності учня, його мотиви навчання

 

 

Для вивчення та формування мотивації учнів важливо пам'ятати, що вивчення мотивації та її формування є сторонами одного й того ж процесу виховання мотиваційної сфери цілісної особистості учня. Вивчення мотивації - це вивчення її реального рівня і можливих перспектив, зони її найближчого розвитку у кожного учня та класу в цілому. Результати вивченням стають основою для планування процесу її формування. Разом з тим в процесі формування мотивації визначаються її резерви, тому справжнє вивчення та діагностика здійснюються в ході формування. 

Формування може бути цілеспрямованим, якщо порівнюються одержані результати з початковим рівнем, який був до формування мотивації, а також з наміченими планами. Отже, в реальній роботі вчителя вивчення та формування мотивації тісно пов'язані.

Вчитель може сам вивчати й формувати мотивацію учня методом тривалого спостереження за ним у реальних умовах життя, аналізу його суджень і вчинків. Завдяки цьому вчитель може робити вірні висновки, планувати і коректувати шляхи формування.

Вивчення та формування мотивації навчання повинні мати об'єктивний характер і здійснюватися в гуманній формі та з повагою до особистості учня. Об'єктивність вивчення та формування мотивації учнів досягається тим, що в їх основу беруться не оцінки та суб'єктивні висновки, а факти. Факти слід отримувати за допомогою спеціальних психологічних методів та методичних прийомів. Для досягнення об'єктивності вивчення слід дотримуватися ряду умов [37]:

1.Методами, які найбільш надійні для вивчення мотивації учнів та найбільш прийняті для вчителя, можуть бути

а)тривале спостереження, в тому числі й спостереження за вчинками, які повторюються, та різними виявленнями