Аналіз стану бюджетного дефіциту та його впливу на економічну безпеку України

Поряд із традиційним показником дефіциту бюджету в теорії та практиці макроекономічного регулювання оперують показниками поточного дефіциту, структурного дефіциту, циклічного дефіциту, первинного дефіциту тощо.

Звичайний бюджетний дефіцит (сonventional deficit) указує на суму перевищення касових видатків державного бюджету (включаючи чисте кредитування урядом) над сумою касових доходів бюджету (включаючи офіційні трансферти) за бюджетний період.

Звичайний дефіцит бюджету = доходи бюджету й офіційні трансферти – видатки бюджету і чисте кредитування.

Показник звичайного дефіциту бюджету досить часто використовують для оцінки курсу фіскальної політики. Проте суттєвою його вадою в методологічному плані є вузькість охоплення державного сектора. Фіскальну політику (стягнення податків, здійснення видатків і залучення позик для досягнення цілей державної політики) зазвичай проводять різні рівні державної влади і різні види установ. Тому достовірна оцінка фіскальної політики передбачає використання максимально повного визначення сектора державного управління. Поняття «загального уряду» (general government) включає в себе центральний уряд, регіональні та місцеві органи влади, а також державні позабюджетні фонди або фонди соціального страхування.

Баланс загального уряду = баланс державного бюджету + баланси місцевих бюджетів + баланси фондів соціального страхування.

Використання фіскальних показників загального уряду дає достовірнішу картину участі держави в перерозподільчих процесах і дозволяє адекватніше оцінювати роль держави в економіці.

Поточний дефіцит бюджету показує різницю між доходами і видатками бюджету некапітального характеру.

Поточний баланс бюджету = державні заощадження = поточні доходи бюджету й офіційні трансферти – поточні видатки бюджету.

Показник поточного балансу бюджету засвідчує внесок фіскальної політики до обсягу національних заощаджень. Позитивна величина поточного балансу бюджету вказує на те, що уряд фінансує власні споживчі витрати за рахунок поточних доходів бюджету.

Зазвичай вважають, що перевищення суми поточних доходів бюджету над сумою його поточних видатків є позитивним явищем. Проте в дійсності величина і знак показника поточного балансу бюджету не дозволяє робити прямолінійні висновки. Це зумовлено тим, що не всі інвестиційні витрати держави є продуктивними і не всі споживчі витрати є «тягарем» для суспільства. Є безліч прикладів неефективного спрямування державних коштів в інвестиції, які не сприяли накопиченню основного капіталу. З іншого боку, деякі з поточних видатків бюджету (на освіту й охорону здоров'я, на ремонт і утримання інфраструктури) можуть сприяти примноженню людського капіталу чи підвищенню якості реального капіталу й у цьому сенсі є високопродуктивними.

Важливим показником для оцінки боргової та бюджетно-податкової сталості є первинний баланс бюджету (primary balance). Первинний баланс бюджету = доходи бюджету й офіційні трансферти – видатки бюджету і чисте кредитування за вирахуванням видатків на обслуговування боргу.

Показники бюджетного дефіциту дозволяють визначити вплив специфічних бюджетних операцій на макроекономічні змінні. В економічних дослідженнях можна використовувати різні показники: кожен із них дозволяє виявити певний аспект фіскальної політики і зробити висновки щодо збалансованості державних фінансів. Окремий блок показників бюджетного дефіциту призначений для відображення коливань економічної кон'юнктури і виокремлення складових дефіциту бюджету, які визначаються рішеннями політиків щодо здійснення видатків бюджету і/або стягнення податків, і обумовлюються неминучими змінами рівня доходів бюджету та його видатків за зміни економічної активності. Вважають, що звичайний дефіцит бюджету складається з двох частин – структурного дефіциту і циклічного дефіциту.

Сучасна фінансова наука передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками: строком виникнення; місцем виникнення; формою вияву; причинами виникнення; напрямами дефіцитного фінансування; критерієм визначення складових; строком дії; зв'язком із державним боргом.

За строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит – затверджений у законі про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами, тобто дефіцит бюджету відповідно до основного фінансового плану держави. Звітний бюджетний дефіцит – фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України.

За місцем виникнення бюджетний дефіцит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній дефіцит – різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім.

За формою вияву розрізняють відкритий, прихований і квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит – офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається. На практиці є кілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту, пов'язаних зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, які використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і невимушеним. Вимушений дефіцит пов'язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх можна мобілізувати. Він є наслідком стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи, супроводжується