Аналіз стану бюджетного дефіциту та його впливу на економічну безпеку України

Проте, поруч із надмірними державними витратами, незбалансованістю бюджету, неефективною податковою політикою, помилками у валютній політиці, зовнішній борг може спровокувати надзвичайно важкі фінансові кризи.

Другим за вагомістю джерелом фінансування бюджету є надходження від приватизації державного майна. Загалом, за роки приватизації (з 1992 по 2013 рр.), за даними Фонду державного майна України, роздержавлено більше 125 тис. об'єктів (28 608 об'єктів державної форми власності та 97 278 об'єктів комунальної власності).

Розглянуті джерела фінансування бюджету (запозичення та надходження від приватизації) при неефективному управлінні та використанні несуть загрозу фінансовій безпеці держави, мають вичерпний характер та не вирішують глибинних проблем розбалансування бюджету.

Оцінки фінансової позиції держави мають ураховувати джерела фінансування бюджетного дефіциту, використання кожного з яких має специфічні макроекономічні наслідки.

Основними джерелами фінансування дефіциту бюджету є: кредити центрального банку уряду; внутрішні запозичення у банківських установ і небанківського сектора; зовнішні запозичення; ліквідні активи уряду.

За бюджетною класифікацією України, до джерел фінансування дефіциту бюджету належать також надходження від приватизації державного майна.

У розділі «Фінансування дефіциту бюджету» відображено як суми надходження позичкових коштів, так і виплати в рахунок погашення основної суми державного боргу. Сума фінансування дефіциту бюджету за модулем має дорівнювати розміру дефіциту бюджету. Якщо фінансування є позитивною величиною (обсяги запозичень перевищують витрати на погашення основної суми боргу), має місце дефіцит бюджету. Якщо ж фінансування дефіциту бюджету є від'ємним (суми запозичень не покривають витрати на погашення основної суми боргу), спостерігаємо профіцит бюджету.

Кожен із методів фінансування дефіциту бюджету має особливі макроекономічні ефекти. Як найсуттєвіший негативний результат внутрішнього державного запозичення часто розглядають падіння рівня інвестиційної активності та зменшення на цій основі запасу капіталу і майбутніх доходів нації. Явище уповільнення інвестиційного процессу в умовах інтенсифікації державних запозичень одержало назву ефекту витіснення. У стандартній неокласичній моделі бюджетний дефіцит (за інших рівних умов) спричиняє зниження рівня внутрішніх заощаджень і зростання сукупного попиту. Надлишкова пропозиція державних цінних паперів при цьому виливається у зростання рівня реальних відсоткових ставок і витіснення приватних інвестицій державними позиками.

У деяких країнах джерелом фінансування дефіциту бюджету виступають кредити центрального банку уряду. Через випуск в обіг додаткових платіжних засобів уряд отримує емісійний дохід – сеньйораж, який дозволяє зменшити приріст державного боргу за даного обсягу дефіциту бюджету. У зв'язку з тим, що емісійне фінансування дефіциту бюджету веде до формування додаткової грошової пропозиції, за незмінного рівня попиту на гроші воно має своїм наслідком прискорення інфляційних процесів.

Крім негативного впливу на рівень внутрішніх цін, монетизація дефіциту бюджету часто виливається в поглиблення від'ємного сальдо торговельного балансу. Це зумовлено тим, що надлишкова грошова маса формує додатковий попит на товари іноземного виробництва і таким чином чинить тиск на платіжний баланс. Залучення урядом зовнішніх державних позик зазвичай призводить до зміцнення курсу національної валюти, що обертається скороченням позитивного сальдо торговельного балансу або поглибленням від'ємного.

Зменшення величини чистого експорту (різниці експорту та імпорту) здійснює рестриктивний вплив на виробництво – в експортних та імпортозамінних галузях скорочується випуск і рівень зайнятості. Тому стимулюючий вплив зовнішніх позик частково послаблюється негативним впливом «ефекту чистого експорту».

Отже, можна зробити висновки, що жодне з джерел фінансування дефіциту бюджету не є цілком безпечним і не має абсолютних переваг над іншими. А тому політико-економічні рішення щодо обсягів і структури фінансування дефіциту бюджету мають ураховувати специфіку національної фінансової системи і спиратися на оцінку потенційних наслідків різних способів фінансування бюджетного дефіциту.

 

 

 

Бюджетний дефіцит є важливим показником, за допомогою якого можна визначити, в якому економічному стані перебуває країна. Наприклад, якщо розмір дефіциту державного бюджету перевищує 3% від рівня ВВП країни, це свідчить про наявність кризової ситуації в економіці країни [9, с. 28-30]. Бездефіцитний бюджет є об'єктивною вимогою економічного розвитку держави. Однак, нині в більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 15% до 2% валового внутрішнього продукту при середньосвітовій його величині 4, 5% [3, с. 212]. В Україні на 2010 р. розмір дефіциту державного бюджету від рівня ВВП становив 4, 99% ВВП, за прогнозами МФУ в 2011 – 3, 5% ВВП, що на 10, 2 млрд. грн. менше ніж у 2010 р. [17]

Дослідження видатків державного бюджету за період 2008-2009 наведено в таблиці 2.1

 

Таблиця 2.1

Видатки та доходи зведеного державного бюджету за січень 2008-2011рр. 

Роки2008200920102011

Видатки, млн. грн. 309216, 214131, 719286, 922441, 0

Доходи, млн. грн. 297844, 617600, 419643, 723556, 9

 

Аналізуючи дані таблиці 2. 1 бачимо, що в січні 2008р. видатки перевищували доходи на 11371, 6 млн. грн. на 3, 8%. Причиною такої ситуації стала світова економічна криза. У період кризи уряд спрямовував політику на зменшення податкового тиску на суб'єктів господарювання, надання їм пільг, дотацій. Унаслідок такої стимулюючої фіскальної політики бюджетний дефіцит зростав. [6]

Співвідношення доходів