Аналіз стану бюджетного дефіциту та його впливу на економічну безпеку України

За напрямами дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, а пасивний – підкоряється законам інфляції.

Активний бюджетний дефіцит пов'язаний із нестачею бюджетних ресурсів для фінансування капітальних видатків (інвестицій). Дефіцитне фінансування інвестицій у цілому можна вважати позитивним явищем, оскільки воно передбачає активний вплив бюджету на економічні процеси у суспільстві. Теоретичні засади дефіцитного фінансування інвестицій базуються на кейнсіанстві, зокрема на його постулатах «бюджетного мультиплікатора». Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням дефіцитних коштів на фінансування поточних видатків, зокрема на соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, оборону, управління. Таке витрачання коштів означає їхнє поглинання, що відображає пасивне реагування держави на складне фінансове становище у суспільстві.

Структурний дефіцит – це розрахункова величина перевищення видатків бюджету над його доходами для економіки з природнім рівнем зайнятості, в якій діють розміри податкових ставок і соціальних допомог, обумовлені чинним законодавством. Циклічний дефіцит відображає зміни в рівнях доходів чи видатків бюджету, спричинені коливаннями економічної кон'юнктури. Розмір циклічного дефіциту бюджету обчислюється як різниця між структурним і фактичним дефіцитом.

Різновидом структурного дефіциту є дефіцит бюджету повної зайнятості, для розрахунку якого як базу приймають потенційний ВВП. Потенційний ВВП при цьому визначають як продукт, який виробляється за повного використання економічних ресурсів без прискорення темпів інфляції. На необхідності використання показника дефіциту повної зайнятості наголошували, зокрема, П. Мюллер і Р. Прайс, які показали, що саме цей показ- ник вимірює «фіскальний імпульс», або чистий вплив фіскальної політики на сукупний попит.

Структурний дефіцит бюджету призначений для оцінки фіскальної позиції уряду, «очищеної» від впливу макроекономічних тенденцій. Відомо, що в умовах рецесії доходи бюджету є нижчими, ніж у звичайних, а окремі видаткові статті бюджету збільшуються. За таких обставин збільшення бюджетного дефіциту виступає закономірним наслідком погіршення економічної кон'юнктури і не може трактуватися як пом'якшення фіскальної політики.

Обчислення структурного дефіциту бюджету неможливе без оцінок величини циклічно скоригованих доходів і видатків бюджету, яку здійснюють на основі допущення про досягнення в економіці природного рівня зайнятості або потенційного обсягу ВВП. Труднощі, пов'язані з обчисленням указаних показників, спонукали науковців до пошуку альтернативи структурному дефіциту бюджету, яка б дозволила оцінити величину «фіскального імпульсу», очищеного від впливу стадій ділового циклу. У розвинених країнах широке застосування дістав показник циклічно скоригованого (або трендового) дефіциту бюджету.

Циклічно скоригований дефіцит бюджету відображає різницю між нейтральним обсягом доходів бюджету і нейтральним обсягом видатків, які оцінюють із використанням середнього рівня випуску (а не потенційного ВВП, як за розрахунку дефіциту бюджету повної зайнятості).

Таким чином, можна зробити висновки, що бюджетний дефіцит це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Причинами виникнення дефіциту спад виробництва, зниження ефективності функціонування окремих галузей, несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення, великі воєнні витрати, інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

 

 

Держава у своїй діяльності прагне до збалансованого розподілу видатків і доходів. Для того, щоб досягти цього необхідно мати чітко налагоджену систему управління бюджетом, яка змогла б забезпечити ефективне використання коштів.

Бюджетний дефіцит – це фінансове явище, що необов'язково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом.

Саме про позитивний вплив бюджетного дефіциту на економіку підтримував Дж. Кейнс. Розвиваючи теорію Дж. Кейнса, новокейнсіанці стверджували про необхідність збалансованого бюджету в часі, тобто потребу у заміні бюджетного дефіциту під час війн і криз активним бюджетом під час економічних піднесень. Отже, дефіцит бюджету вважався антикризовим чинником. Після Другої світової війни кейнсіанські теорії застосовувалися практично всіма промислово розвинутими країнами, у результаті чого бюджетний дефіцит перетворився у вагомий інструмент фінансової політики, використовувався під час вирішення різнопланових завдань і зайняв важливе місце в теорії економічного зростання і в теорії циклічного регулювання економіки [5, с. 156].

Переважна більшість теоретиків і практиків світу схиляються до думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні процеси у суспільстві. Дефіцит бюджету є причиною зниження ефективності податкової системи, послаблення стимулів до праці, підриву впевненості членів суспільства у майбутньому.

У більшості країн світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню фінансової нестабільності. Вони дають поштовх інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фінансових ресурсів з приватного сектору. Неконтрольованість і зняття питання про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дисципліни у країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів [3, с. 122]. Наявність хронічних бюджетних дефіцитів у світовій практиці свідчить про існування певного причинно-наслідкового механізму. Причинно-наслідкова діалектика бюджетних дефіцитів така. У першу чергу, бюджетний дефіцит впливає на скорочення обсягу заощаджень у загальнонаціональному масштабі, яке зумовлює зростання відсоткової ставки, меншу доступність кредитних ресурсів для приватного сектору [2].

У світовій практиці одним