яких немає меж – один поперед одного пхаються в черзі на придбання дипломів із науковими ступенями та вченими званнями (розплодили проффесорів). В радянські часи в УРСР було 10 університетів. Тепер декілька сотень. Кількість аж зашкалює. А якість ще та. В Європі щодо цього є простий і зрозумілий підхід та розрахунок – на один мільйон населення приходиться один університет, який фінансується державою. Державні вузи нараховують по 10 і більше тисяч студентів.
Пошук
Чи потрібна українцям Україна ?
Предмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
44
Мова:
Українська
Потужні університети здатні акумулювати кошти на пріоритетні науково-дослідні програми і прикладні проекти. Менше здійснюється витрат на численний штат ректорів, проректорів та їх обслуги (помічники, секретарки, водії тощо). У нас кожен новий міністр отримував від чергового Президента вказівку реформувати освітню галузь. Але, віз і нині там, де його залишили на початку 1990-х років. Майже загроблена система професійно-технічного навчання молоді. Відповідно – вищі навчальні заклади перетворилися на своєрідний відстійник, куди приймають всіх охочих відкосити від служби у війську чи відсидітися в умовах тотального безробіття, яке особливо торкнулося молоді.
Медицина. В аптеках полиці ломляться від ліків, а хворих не меншає. Наша безкоштовна медицина фактично вже давно платна – за профогляд заплати, за операцію заплати, роди – теж. Не приведи Господи щось серйозне – біда. Щодня по телебаченню і радіо волонтери збирають на дороговартісні операції за кордоном, бо вітчизняна медицина зарадити не здатна.
Освіта й медицина – дві ключові складові рівня життя людини. Не розвиваємо інтелект нації – біда. Немає здоров’я – висока смертність.
Якщо найближчим часом Європа відкриє кордони дня українців, запровадивши безвізовий режим – всі хто в стані бігти, побіжать з країни. З ким залишиться влада? З немічними пенсіонерами? Що тоді робити?
Держава потребує реформ. Реформи мають бути справедливими і зрозумілими. Розуміння цього, штовхало наших героїв під обстріли на Майдані. Не змарнуймо їх мрію на краще майбутнє. Відстоїмо свій Європейський вибір. Відстоїмо Україну в боротьбі з російським імперіалізмом.
23. 03. 2014р.
Професор Євген Сінкевич
Чим так небезпечні для Криму «бендерівці»?
Бендерівці йдуть – лунало ще недавно по містах та селах Криму. Бендерівці йдуть – лунає в населених пунктах Південно-Східної України. Перелякані такою звісткою прихильники «Русского единства», партії регіонів та комуністів гуртують свої лави від цієї «коричневої чуми ХХІ століття». Як співав свого часу В. Висоцький: «Страшно – аж жуть!» І навіть, товариш В. Путін не забув згадати про отих страшних «бендерівців» у своїй промові, виголошеній у Георгіївському залі Кремля. Щоправда ніхто тих «бендерівців» так і не бачив ні в Криму, ні в інших регіонах України. Але, зрештою, хіба це має значення. Головне згуртуватися в якомусь місці – і тремтіти, і тремтіти, адже – страшно аж жуть! Наприклад, в Миколаєві активісти «тремтять» біля пам’ятника визволителям міста від фашистів (Героям Ольшанцям) – адже прийдуть «бендерівці» із Західної України і розіб’ють на сувеніри святиню. Аргумент, що ті «бендерівці» чомусь не нищать аналогічних пам’ятників на заході держави не діє на екзальтованих бабусь і діловито-агресивних молодиків.
Страшилка про вурдалаків «бандерівців» не нова – її активно використовувала радянська пропаганда. Путінська Росія, як ідейний спадкоємець СРСР приперчивши цю страшилку стосовно українських патріотів лякалкою – коричнева чума наступає і дещо надавши їй нового колориту (не «бандерівці», а «бендерівці» – очевидно жителі Бендер?) стала грудьми проти загрози «русскому миру». Крим так і не дочекався тих «бендерівців» (мабуть не доїхали, хоч кожен потяг зі Львова зустрічали дужі хлопці з битками). Мабуть зійшли по дорозі, або злякалися і не приїхали. Зрештою, головне не це. Головне, що в Кремлі відчули отой переляк і вчасно надіслали «зелених чоловічків». Тепер, Кремлю бажано щоб в південно-східних регіонах теж сильносильно злякалися отієї коричневої чуми, тих невидимих, а тому ще більш небезпечних «бендерівців». Адже, братья на східних кордонах України вже й стотисячні загони борців з «бендерівцями!» приготували.
Зрештою, я відволікся. Адже, обіцяв вести мову про те, чим так небезпечні для жителів півострова (тепер вже по Аксьонову – острова Крим) оті «бендерівці». Перш за все, їх небезпека полягає в тому, що їх ніде не видно. А, коли не можеш розгледіти ворога – то він ще більш небезпечний і лякає до запаморочення. Так, так – до запаморочення в мізках. Проникнувши в мозок «бендерівець» там поселяється і робить людину агресивною, що спасу від самого себе вже нема. Тільки зелені чоловічки здатні вигнати його звідти та з Криму. Тому, сльози радості виступили на очах певної частини кримчан, коли побачили, що Кремль побачив їх муки і надіслав «зелених чоловічків» (хоча ні, В. Путін привселюдно сказав, що то не його хлопці) щоб допомогти викурити коричневу чуму в уособленні «бендерівців». Здається спрацювало – викурили? Навіть акт «очищення» провели – «найдемократичніший» референдум.
Та от тільки біда. «Очищення» провели, а проблем і страхів не зменшилося. Банкомати заблоковані, тому надіслану з Києва пенсію чи заробітну плату з них не виколупаєш. Як кажуть: «Война войной, а кушать хочется всегда». Але спасибі «дяді Вові- визволителю» подбав. Як тільки отримаєш новий паспорт із «курицей» на обкладинці так і заживеш щасливо – отримаєш такі рідні та бажані рублі. Правда,