Діагностика проявів інформаційного стресу чи неврозу у студентів ВНЗ

Неврози належать до групи “пограничних” функціональних нервово-психічних розладів, що проявляються у специфічних клінічних феноменах за відсутності психотичних явищ.

Серед чинників неврозів важливу роль відіграють такі фактори:

- біологічні – спадковість і конституція, тривалі соматичні захворювання.

- соціально-психологічні – неблагополучні сімейні відносини, неправильне виховання і т. д.

- психологічні – преморбідні особливості особистості, психічні травми тощо.

Характерним є також поєднання порушень ВНД і соматовегетативних розладів з суб’єктивними переживаннями, такими як підвищена тривожність, відчуття неповноцінності, переживання, що пов’язані з конфліктною психотравмуючою ситуацією.

У звичайних життєвих умовах велика кількість або часті зміни сильних подразників можуть викликати розлади навіть здорової системи. Подразники середньої сили, що не викликають розладів у здорової людини, можуть виявитись сильними для людей з вродженою слабкістю системи (кори) чи при виснаженні нервової системи від різноманітних екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) шкідливих впливів (наприклад, інфекційних захворювань, спадкових та хронічних захворювань, хронічних отруєнь алкоголем і т. д.). Існує два врівноважених типи нервової системи, що відповідають сангвінічному та флегматичному темпераментам, та два неврівноважених типи, що відповідають холеричному та меланхолічному темпераментам. Збудливий тип втрачає здатність до гальмування, а гальмуючий – до збудливості. Проте не можна зводити всю етимологію неврозів лише до розладів рівноваги між нервовими процесами збудження та гальмування, іншими словами не можна зводити всю систему патогенезу неврозів лише до тілесних розладів, тобто розладів функцій головного мозку. З енергетичної точки зору неврози базуються на аномаліях циркуляції нервового чи психічного току енергії.

Існують наступні види неврозів:

1. Неврастенія або “нервова слабкість” – це вид неврозу, а саме астенічний невроз, що проявляється у підвищеній збудливості і дратівливості у поєднанні з швидкою втомлюваністю та виснаженням. Характерними рисами є ненормально легкий відгук на різні подразники з однієї сторони, та ненормально швидка втомлюваність і повільне відновлення з іншої сторони, численні неприємні відчуття і болі, відчуття важкості в голові, загальна пригніченість і розбитість. Неврастенія є наслідком перенапруження, виснаження нервової системи, перевтоми. [40, 233-234; 8, 166-167; 20].

2. Інформаційний невроз – за своїм клінічним змістом інформаційний невроз являє собою варіант неврастенії, найбільш близький до “чистих неврозів втоми”. Чинниками звичайно ж є великий об’єм інформації, дефіцит часу на її засвоєння або ж довготривалий дефіцит необхідної інформації. [12, 104-105; 17].

3. Психастенія чи невроз нав’язливих станів (ННС) - проявляється в стійких тривожних думках, страхах, нерішучості. Внутрішні фрустраційні конфлікти та протиріччя обумовлюють виникнення психастенії. Характерною є відсутність загального опору проти переживань, зникає впевненість в собі, постійні сумніви та фобії (страхи) роблять діяльність неможливою, психастенік уникає товариства, проводить час у самоспостереженні та самоаналізі, звертаючи увагу на відчуття і почуття, яким здорова людина не приділяє уваги. Виникає страх перед будь-якою діяльністю, вибором, рішенням, дією. Мрійливість збільшує прагнення до самотності. Проявляється відсутність контролю розуму, як і при неврастенії, відсутність бажань і прагнень, слабкість чи відсутність волі і сили, гіпобулія чи абулія (розлади вольової сфери) та надмірні фантазії.

4. Істерія – патологічний стан психіки людини, що характеризується підвищеною навіюваністю, слабкістю свідомої регуляції поведінки. Для істерії характерна невідповідність між малою глибиною переживань та яскравістю їх зовнішніх виразів, таких як: голосні крики, голосний сміх, плач, удавані зомління, виразні жести на рахунок незначних, мало хвилюючих істерика подій. Типові прояви істерії – прагнення будь-яким способом привернути до себе увагу, театральність поведінки, “гра в переживання”. Істерія є дисоціативною слабкістю мозку, яка обумовлює легке навіювання та самонавіювання та соматичні розлади. Коли хворий грає свою роль, то поступово він починає вірити у своє фальшиве “Я” з вигаданим змістом і дивується, чому оточуючі не знаходять в ньому те, що він знаходить сам, а звідси вже з’являється потяг до скандалів та прагнення привернути до себе увагу хоча би своєю хворобою, тим самим обманюючи не лише інших, але й себе, втрачаючи відчуття реальності і створюючи замість неї свою фантазію. Також характерним є зниження інтелектуальної сфери, пристрасть до пихатості та самозакоханості.

5. Іпохондрія – стан надмірної уваги до власного здоров’я, страх перед невиліковними хворобами, при цьому людина переоцінює важкість менш серйозного захворювання чи впевнена, що вона загине, якщо не будуть прийняті негайні міри. Виділяють такі види іпохондрії: обесивна, депресивна і маревна. Іпохондрія спостерігається при астено-невротичних станах, психастенічній психопатії, акцентуації характеру, шизофренії та маніакально-депресивному психозі. Виражається у болях, серцебитті, відчутті тиску і слабкості у черевній порожнині, поколюванні у спині і грудях, шумі у вухах. І хоча іпохондрик тілесно здоровий, сам він вважає себе хворим. Іпохондрія як симптом, а не окрема хвороба, приєднується з однієї сторони до неврастенії, а з іншої – до істерії. Крім відчуття страху для іпохондрії характерне послаблення життєвого тонусу. [40, 232-236; 8, 166-167; 9].

6. Невроз