Діагностика проявів інформаційного стресу чи неврозу у студентів ВНЗ

 

 

Сьогоднішній світ нагадує віртуальну реальність, це результат використання моделювання й симуляції, які дозволяють людині взаємодіяти зі штучним тривимірним візуальним чи іншим сенсорним навколишнім середовищем.

На практиці це не що інше як експансія мікропроцесорів – найбільш ефективних засобів оперування інформаційними ресурсами – в усі сфери життя. Вдосконалення пристроїв та процесів за допомогою електроніки стає дедалі масштабнішим. Тож з певного моменту цілі галузі набувають характеристик “електронних”: комерційні оборудки здійснюються виключно “електронним” шляхом – і з’являється електронна комерція; набуття освіти переміщується з аудиторії до електронної мережі – і з’являється електронна освіта. І так стосовно всіх сфер життєдіяльності людини. Сьогодні ми є свідками значної активізації подібних процесів в нашій державі. І зміни, що їх ми спостерігаємо, вже не є виключно кількісними, як в перші роки “мікропроцесорного поступу”. Тепер це якісні перетворення на рівні не лише цілих галузей, але й державної політики. Тому ситуація вже дає певне право казати про “Електронну країну”. Надзвичайно поширений мобільний зв’язок, значні покажчики комп’ютеризації – підприємств, установ, різних господарств... Зрештою, матеріальна забезпеченість більшості людей дає основу, що дозволяє їм справді обирати найбільш ефективний спосіб життя, вимагати вищого рівня обслуговування у будь-якій сфері.

Перед нами безмежне розмаїття людських думок, способів життя, помилок, ідей, досягнень. Це все тепер належить нам так само, як і решті суспільств.

Але і нам тепер жодними щитами не оборонитись від світу. Ми увійшли у вільний світ – але ж і він так само увійшов у нас. Сьогодні вислів “в окремо взятій країні” стосовно будь-чого остаточно втрачає сенс. Якщо розвиток системи шляхів і судноплавства у середні віки призвів до становлення єдиного ринку в межах євразійського континенту. Якщо поява радіо, телефону та інших засобів комунікації першої половини ХХ сторіччя уможливили появу трансконтинентальної індустріальної економіки. То сьогодні процес, що почався за середньовіччя, сягає своєї вершини. Інформаційні мережі – засіб об’єднання не лише континентів, корпорацій, урядів чи економік. Це – засіб об’єднання людей, їхніх способів світобачення. Створюється єдиний інтелектуальний і емоційний простір. Його принципом існування є доступність для кожного і можливість включення – принаймні потенційна – всіх членів суспільства і його інститутів. Саме ця ознака поширює новий простір на Африку і віддалені острови. А вже ми, країна в географічному центрі Європи, не можемо не бути часткою його. Новий, Інформаційний світ потребує Інформаційної країни. Бо обставини справді оновлюються, незалежно від того, хочемо ми цього чи ні, ба навіть чи знаємо ми про це.

Але почнемо ми все ж з того, що являє собою, на думку теоретиків і практиків, новий етап розвитку цивілізації. Який, до речі, таки й досі не має остаточного імені. Назва “Інформаційне суспільство” використовується за назвою основного ресурсу – інформації. [43].

Але вірними є й інші визначення, які ґрунтуються на основних ознаках нової суспільної формації. Це суспільство справді є і цифровим, і глобальним, воно характеризується і дожиттєвим навчанням, і мереженим інтелектом, і “піщаною” технологією чіпів (це – один з улюблених каламбурів американських фахівців з інформаційних технологій, бо основа мікропроцесорного виробництва справді кремній, або той же пісок з пляжу).

До таких принципових визначень можна частково віднести також і Гейтсову

“цифрову нервову систему”. Сам Білл Гейтс визначає її як суму персональних комп’ютерів, засобів електронної пошти та підключення до мережі Інтернет. Ці її компоненти мають бути стандартними та спільними для урядових структур, громадян і комерційних підприємств, аби уможливити глобальну інтеграцію локальних місцевих або національних мереж. Таким чином, “цифрова нервова система” може виступати одним зі складників Інформаційного, чи як його там ще б не називали, суспільства. Зрештою, назва – це не та річ, яка може принципово щось змінити. Ми не думаємо, що до суспільного розвитку має відношення фраза “як ви яхту назвете, так вона и попливе”? Адже досі ще жодна назва не полегшила ані однісінького життя. До того ж давали ці назви здебільшого вже нащадки, а не сучасники. Насправді нас має цікавити, що ж нас чекає там, у непевній безодні? Хоча, можливо, ми вже там, просто ще не встигли усвідомити цього? [44; 45].

Існує поняття – життя цивілізацій вимірюється сторіччями. Так, термін “цивілізація” може звучати претензійно, проте жоден інший термін не може бути достатньо всеохопним, аби включати в себе такі поняття, як технологія, родина, релігія, культура, політика, бізнес, ієрархія, лідерство, системи цінностей, мораль і теорія пізнання. За подальшої інформатизації у світі зсуви і радикальні зміни відбудуться на всіх цих рівнях суспільства. Коли ж змінюється стільки соціальних, технологічних і культурних параметрів одночасно, тоді виникають не лише зсуви, але й якісні зміни – не лише нове суспільство, але й зачатки абсолютно нової цивілізації. Які ж саме зміни відбуваються? [46].

Будь-яке виробництво із запровадженням інформатизації набуває тенденції до мініатюризації (і далі – мікро- й наномініатюризації). Речі навколо