Діагностика проявів інформаційного стресу чи неврозу у студентів ВНЗ

коли у даній соціальній формації переважає окрема хвиля змін, модель майбутнього розвитку порівняно легко розпізнати. Зокрема, це далося взнаки за попередньої, Другої хвилі, коли індустріальне бачення майбутнього мало значний психологічний ефект. Загальне уявлення про індустріальне майбутнє визначало вибір, допомагало людям зрозуміти не лише те, ким вони є і ким вони були, але й те, ким вони, вірогідно, стануть. Це забезпечувало стабільність і відчуття самосвідомості навіть за умов екстремальних соціальних змін. Сучасні ж суспільства зазнають ударів одночасно двох (а подекуди і всіх трьох) хвиль змін, і жодна ще явно не переважає. Тож образ майбутнього ламається. Сьогодні дуже важко визначити зміст перемін та конфліктів, що ними спричиняються. Все ж ми можемо цілком точно визначити одну дуже важливу ознаку того способу життя, який нас швидко поглинає. Дон Тапскотт, фахівець з економіки цифрового суспільства та автор семи популярних робіт в цій сфері, президент Корпорації вивчення Нової парадигми, сформулював її так: “Нове суспільство – суспільство розумової праці, що ґрунтується на застосуванні людських знань до всього, що виробляється й до того, як це робиться. Нові ідеї будуть головним джерелом добробуту”. [48].

Новий принцип, орієнтація на нематеріальний – творчий, інтелектуальний – потенціал, вже працює в сучасному світі. Адже навіть коли кілька цивілізаційних хвиль співдіють, все ж можна виокремити сферу, що належить до кожної з них. Таким чином, вже певний час у суспільствах функціонує більш чи менш потужний сектор Третьої Хвилі. І він вже використовує “новий спосіб домінування – створення й експлуатацію знань”.

Автори цивілізації Третьої Хвилі є творцями нових принципів у сфері інформації і нововведень, менеджменту, культури і поп-культури, нових технологій, програмного забезпечення, освіти, педагогіки, медицини, фінансових систем, військового захисту й інших послуг, які вони поширюють на весь світ. І це поширення йде дуже успішно. [35, 115-175].

Вперше в достатньо чіткому вигляді ідея Інформаційного суспільства була

сформульована наприкінці 60-х – на початку 70-х років ХХ сторіччя. Винахід самого терміну “інформаційне суспільство” приписується

Ю. Хаяші, професорові Токійського технологічного інституту. Японський уряд вже тоді вважав дуже важливим для країни, зокрема для її економіки, з’ясувати перспективи поширення комп’ютерних технологій. Тож доповіді щодо цієї проблеми готували одразу кілька груп дослідників. Проте наголос на економічних наслідках зумовив певну обмеженість і прикладний характер продукту роботи японських вчених. “Інформаційне суспільство” так і залишилось би просто японською локальною моделлю розвитку, якби паралельно в таборі її економічних суперників – американців не з’явилась ще одна концепція нового суспільства. Це був постіндустріалізм Деніела Белла, соціолога. Термін було запропоновано ним ще 1962 року. А в 1974 р. з’явилася основна праця – “Прихід постіндустріального суспільства”. За Беллом, нове, постіндустріальне суспільство ґрунтується на теоретичному знанні, яке є його визначальним принципом, джерелом інновації та формування політики. В економіці це призводить до поступового занепаду виробництва товарів як основної форми економічної діяльності й заміни його виробництвом послуг. З’являється новий домінуючий клас – клас професіоналів. У всіх сферах – економічній, політичній і соціальній – основний вплив на прийняття рішень чинять нові інтелектуальні технології і новий інтелектуальний клас. І в 70-ті роки відбувається конвергенція цих двох майже одночасно народжуваних ідеологій. Продукт схрещення ідей Хаяші та Белла залишив за собою назву та прикладну частину від винаходу японської команди технологів та економістів. Але решту – власне ідеологію, соціальний, психологічний, культурний аспект, все те, що і склало основу для майбутньої “цивілізації Третьої Хвилі”, – решту він взяв від соціологічного підходу Белла. Ідеологія постіндустріалізму мала достатньо солідну теоретичну основу й універсалістську орієнтацію для виконання функції фундаментальної соціальної концепції. Тож, повертаючись до питання акценту та послугах: Белл за основну рису постіндустріального суспільства (що перейшла до теорії Інформаційного суспільства) визначає перехід від виробництва речей до виробництва послуг, причому послуг, пов’язаних перш за все з охороною здоров’я, освітою, дослідженнями і управлінням. Ця особливість постіндустріального суспільства тісно пов’язана зі змінами у розподілі занять: спостерігається зростання інтелігенції, професіоналів і “технічного класу”. І на 60-ті-70-ті роки це вже не було голими теоретичними викладками. Адже кількість службовців вперше перевищила кількість робітників ще 1955 року. І це не єдина характеристика, що зазнала змін від початку наступу інформаційних технологій на всьому фронті усталеного способу життя. Елвін і Хайді Тоффлери цілком вірно відзначили, що вся структура суспільства змінюється, коли однорідність суспільства Другої Хвилі замінюється різнорідністю цивілізації Третьої Хвилі. Цивілізація, що надходить, готує для нас новий кодекс поведінки й виводить нас від стандартизації, синхронізації й централізації, від концентрації енергії, грошей і сил.

Фактично, ми стаємо свідками поворотного моменту спіралі історії. Це відбувається прямо у нас на очах: глобальна інформатизація уможливлює інтенсифікацію й розширення масштабів прямих рівноправних взаємодій між людьми. Це явище далеко не нове. Людство вже знайоме з ним з попередніх часів. Однак раніше такого роду взаємодії могли відбуватись тільки у малих групах людей, у родинних чи сусідських спільнотах. Тепер це стало завбільшки з цілу планету. Виходить, людство з відокремлених, індивідуалізованих, розмежованих стільників мегаполісів повертається знов до способу співжиття, коли кожен об’єднаний з кожним. А всі наші