Діагностика проявів інформаційного стресу чи неврозу у студентів ВНЗ

P. Huuhtanen и T. Leino провели двохрічне дослідження впливу змін технології у банківських та страхових компаніях на їхніх співробітниках. Було досліджено 1744 співробітників у 1985 р. та 2134 – у 1987 р. За період дослідження в банках були встановлені нові електронні системи платежів, засновані на самообслуговуванні клієнтів, а також мікрокомп’ютерні сітки, що забезпечували нові види послуг. Співробітників попросили оцінити вплив нових технологій на характеристики роботи і психосоматичні стани до та після їх впровадження. За результатами опитування 803 співробітника вказали, що зріс рівень інтересу до роботи та можливостей використовувати свої здібності. Монотонність роботи не збільшилась настільки, наскільки це очікувалось, але швидкість зросла більш відчутно. В залежності від віку співробітники по-різному сприймали впровадження комп’ютерних технологій – більш молоді проявляли більший інтерес до своєї роботи, високу продуктивність праці, майстерність і знання техніки порівняно з більш старшою групою досліджуваних, які відмітили також збільшення складності завдань та зниження контактів з колегами по роботі.

В аналогічних дослідженнях P. Carayon-Sainfort і M. J. Smith встановили, що інтенсивне використання комп’ютерної техніки в діяльності офісних працівників виявляється у високому робочому навантажені, напруженому ритмі праці, необхідності здійснювати постійний контроль за якістю, що викликало сильний щоденний професійний стрес.

Таким чином, результати вивчення процесів впровадження та використання комп’ютерної техніки свідчить про те, що менш кваліфіковані робітники мають більшу кількість психосоціальних проблем, ніж люди, що займаються більш кваліфікованою роботою. Працівники похилого віку відчувають великі труднощі в освоєнні комп’ютерної техніки і частіше відмічають явище стресу. Найбільш специфічними робочими факторами, які викликають стрес в цих умовах, є високе робоче навантаження, напружений темп і ритм роботи, недостатній контроль за процесом роботи та неможливість участі в управлінні робочим процесом, висока складність завдань, монотонність, відсутність різноманіття завдань, дефіцит спілкування з колегами, висока вірогідність технічних відхилень чи порушень технічного режиму роботи.

У дослідженнях діяльності в системі “людина-комп’ютер” було визначено ряд факторів, які є джерелом напруженої роботи і розвитку стресових реакцій. Так як багато комп’ютерних завдань характеризуються своєю короткочасністю, але більшим об’ємом інформації, чи тривалістю виконання, високим темпом вирішення завдань, чи аритмічністю цих операцій тимчасові параметри були в центрі уваги при дослідженні робочого навантаження, напруження і стресу. Зокрема, час відповіді системи, тобто час між вводом інформації користувачем і відповіддю комп’ютера, як було виявлено, є одним з найбільш сильних стресорів. Характеристики часу відповіді системи, що викликають стрес, являються функцією трьох чинників: тривалості, зміни та очікування, які в свою чергу взаємопов’язані з типом комп’ютерної операції, яка потрібна.

Можна виокремити декілька основних факторів, які змінюють реакції на час відповіді системи різної тривалості і змінності. Одним з факторів є розумове напруження, що виникає через труднощі завдання. Було вказано, що розумове напруження в значній мірі впливає на фізіологічні функції та самопочуття. Але розумове напруження через складність завдання проявляється з тією ж інтенсивністю, як і при впливі часу відповіді системи. Проте ступінь напруження через труднощі завдання є функцією не лише робочого навантаження, але й здібностей індивіда, тому вплив тривалості часу відповіді системи важко відділити від впливу різних ступенів розумових зусиль.

Другим фактором, що слід враховувати, є дефіцит часу. В дослідженнях Kuhmann W. Були відмічені характерні впливи щодо тривалого (8 с) і короткого (2 с) часу відповіді системи на різні фізіологічні та робочі параметри. В дослідженнях більш успішне виконання завдань, але і більш негативний емоційний стан відмічались при часі відповіді системи = 8 с і менш успішне виконання, але більш позитивні емоції – при часі відповіді системи = 2 с. В дослідженнях, де була запропонована матеріальна винагорода за швидке і точне виконання завдань, встановили, що дефіцит часу супроводжується посиленням стресових реакцій.

В дослідженнях, де вивчався вплив розумового напруження і дефіциту часу на психофізіологічні реакції при часі відповіді системи різної тривалості використовувалась спеціальна задача і процедура стандартизації розумового напруження з метою створення рівного ступеня напруження для всіх досліджуваних. Результати виявили, що як тривалий, так і нетривалий час відповіді системи (ЧВС) викликають психофізіологічні зміни, пов’язані зі стресом. Тобто, дослідження свідчить, що для вирішення завдань на розумову активність, що повторюються з короткою циклічністю і не потребують складних розумових дій, можна не враховувати вплив різних рівнів навантажень на стресові реакції при ЧВС різної тривалості. Крім того, відмічено, що і нетривалий і тривалий ЧВС викликає стрес.

На основі проведених досліджень можна зробити наступні висновки: не дивлячись на можливість збільшення швидкості перетворення інформації у сучасних комп’ютерах, лозунг “чим швидше, тим краще” не є вірним. Той факт, що дефіцит часу викликає реакції на ЧВС, вказує на доцільність того, щоб користувач сам налаштовував час відповіді системи. Врешті-решт, загальні результати дають основоположення, що немає однієї тривалості ЧВС, яка була б оптимальною для всіх завдань, а оптимальний ЧВС з точки зору успішності виконання завдання і профілактики стресу необхідно визначати для кожного виду завдання та для кожного користувача окремо. Операторські функції