запам’ятати, зберегти в пам’яті, згадати для реалізації цієї інформації у штатних та критичних режимах діяльності. По-друге, особливість пам’яті обумовлюється її великою вразливістю, – ця її властивість відображає вплив на пам'ять великої кількості обставин, які вибірково придушують або навпаки творчо реконструюють пам'ять для того, щоб задовольнити мотиви і потреби людини. [7, 70-92].
Пошук
Діагностика проявів інформаційного стресу чи неврозу у студентів ВНЗ
Предмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
93
Мова:
Українська
Останнім часом особливо активно стала вивчатись проблема психологічного стресу у трудовій діяльності. У вітчизняній та зарубіжній науці почали досить широке вивчення питання впливу інформаційних факторів на діяльність людини та її стан. Будь-який різновид стресу (особистісного, міжособистісного, сімейного, професійного і т. д.) є в своїй основі інформаційним, тобто джерелом його розвитку стають зовнішні повідомлення, інформація про реальний чи очікуваний імовірний вплив несприятливих подій, їх загрозу чи “внутрішня” інформація у формі минулих уявлень, що виходять з пам’яті про події, ситуації чи їх наслідки, що травмували психіку. Ці реакції, як правило, пов’язані з продукуванням негативних емоцій, розвитком почуття тривоги протягом існування конфліктної ситуації (реальної чи уявної) аж до її вирішення або суб’єктивного подолання цього стану. Тобто в стресі інформація про несприятливе, небезпечне є пусковим механізмом. Інформаційний стрес можна визначити як стан надмірної психічної напруженості з явищами функціональної вегето-соматичної і психічної дезінтеграції, негативними емоційними переживаннями і порушеннями професійної працездатності в результаті несприятливого впливу екстремальних факторів інформаційного взаємовпливу людини і техніки. [7, 88-92].
1.4 Інформаційний невроз – одне з найбільш актуальних питань сучасної медицини та психології
Відомо, що високі темпи життя, постійні інформаційні перевантаження і дефіцит часу все більше і більше впливають на людину і можуть виявитись причинами різного роду відхилень в нормальній діяльності окремих чи багатьох систем організму. Гострота і актуальність даної проблеми підкреслюються ще й тим, що умови інформаційного перевантаження носять довготривалий характер, стосуються все більшого контингенту людей, а, отже, стають небезпечними для суспільства в цілому. Для детальнішої характеристики інформаційного неврозу, необхідно виділити самостійні форми патології ВНД, що виникають внаслідок тривалої роботи мозку в умовах несприятливого поєднання трьох факторів, так званої тріади:
– необхідність обробки і засвоєння великого об’єму інформації, включаючи етап прийняття рішення;
– постійний дефіцит часу, відведеного на роботу мозку;
– високий рівень мотивації, що визначає високо значимість інформації;
Або тривалий дефіцит високо значимої інформації.
Патологія ВНД, що виникає в цих умовах, отримала назву інформаційної, а залежно від симптоматики і механізмів вона диференціюється на інформаційні неврози та інформаційні психози. В будь-якому випадку слово інформація використовується нами для позначення свідчень про явища, закодовані в слові чи інших подразниках сигнального значення (умовно-рефлекторних – по І. П. Павлову, екстраполяційних – по Л. В. Крушинському, образних – по І. С. Бериташвілі). Відповідна патологія у тварин отримала назву – експериментальна інформаційна патологія. Уявлення про інформаційні неврози як про наукову концепцію бере початок з дослідів по виробці дуже тонких диференційних зорових подразників, а також з дослідів про умовно-рефлекторне відтворення ситуації повені в Ленінграді (1924 року), тобто саме тоді вдалось довести можливість виклику патології умовно-рефлекторної діяльності на сигнальні подразники по механізму тимчасового зв’язку. В подальшому найбільш поширеними методами невротизації стали такі засоби: надпотужна “тріскачка”, пропущення електричного струму через ротову порожнину під час їжі, пряме електричне подразнення мозку, порушення біологічних ритмів циклу сон-бадьорість і т. д. В ситуації, що склалась, є необхідним виділяти ту форму патології ВНД, яка виникає на подразники, що мають для тварин серйозне значення. Така необхідність визначається головним завданням експериментальної патології ВНД і заключається в моделюванні на тваринах таких симптомів і синдромів, які властиві людині, враховуючи те, що на думку багатьох вітчизняних невропатологів і психіатрів неврози є захворюванням психогенного походження. Недоврахування цієї призвело до того, що виникло велике розходження між експериментальною і клінічною неврологією, в результаті чого більшість експериментального матеріалу про патологію ВНД тварин стала мало використовуватись в клініці неврозів. Концепція про інформаційні неврози вперше ставить питання про взаємозв’язок аналітико-сентитичної функції з функцією регуляції мотивації і з врахуванням часового фактору, відведеного для вирішення завдання, хоча раніше неодноразово відмічались випадки виникнення неврозів в результаті перенапруження цієї функції мозку. Існує певний закономірний зв'язок цих явищ, який грає важливу роль як у виникненні, так і в попередженні неврозів, а це звичайно робить правомірним і пошук оптимальних умов поєднання тріади невротизуючих факторів шляхом відповідної зміни їх параметрів штучно експериментатором. Та обставина, що змінюючи кількісні та якісні властивості цих окремих факторів, можна не лише викликати невроз, але й попередити його розвиток, дозволяє вважати, що в руках експериментатора є можливість управляти цим явищем в цілому, а це дозволяє з певним підґрунтям вважати, що явище носить закономірний характер і виокремлення інформаційного експериментального неврозу у тварин як форми патології їх ВНД є досить обґрунтованим.
Розглянемо доцільність та обґрунтованість введення поняття інформаційного неврозу. Часто використовують різні принципи визначення неврозу, основані, наприклад, лише на етіологічній ознаці і лише на знаннях патогенезу чи лише на прояві (клініці) хвороби. З іншого боку є різні думки щодо походження неврозу. Більшість радянських неврологів вважають важливим критерієм визначення неврозу його психогенне походження. Але в багатьох країнах береться до уваги передусім клінічна картина хворого (часом її механізми) і