Діагностика проявів інформаційного стресу чи неврозу у студентів ВНЗ

Більшість причин виникнення стресових ситуацій, які виникають при використанні технології комп’ютерної автоматизації виробництва, витікають з того факту, що ця технологія розробляється виходячи з вимоги мінімального втручання оператора, причому відсутність збоїв в управлінні залежить від реакції оператора і його інтелектуальних можливостей при аналізі непередбачуваних ситуацій, які виникають. Нестача активних дій і застосування навиків прийняття рішення стають каталізатором розвитку стресу, так само як і періодичні збої техніки чи їх очікування. [7, 50-63].

Психологічна система діяльності і стрес.

Інформаційний стрес людини-оператора є категорією, що характеризує її діяльність в екстремальних умовах. Але цей стан людини і породжується цією діяльністю. Стрес розглядається як стан, який відображає особливості конкретної діяльності у її специфічних проявах (за змістом та умовами реалізації) у конкретної людини. Особливості цього відображення залежать не лише від зовнішніх факторів діяльності, але і від внутрішніх засобів, які обумовлюють процеси психічної регуляції трудової поведінки і функціонального стану.

Тому вивчення інформаційного стресу має базуватись на визначенні та дослідженні тих психологічних факторів, які спонукають, програмують, регулюють трудову активність особистості.

Аналіз розвитку стану психічної напруженості і стресу людини-оператора свідчить про те, що в генезисі цього стану ведучу роль відіграють інформаційні процеси, які визначають специфіку всієї системної організації психічної діяльності і в той же ж час регулюються нею. Психічні особливості операторської діяльності, як і будь-якої іншої, обумовлюються регулюючим впливом не окремих психічних функцій і якостей, а їх сукупністю, що визначають характерні риси функціонального взаємозв’язку, взаємодії цих якостей в контексті конкретної діяльності, досягнення певної цілі-результату, в тому числі до впливу стрес-факторів.

Сукупність психічних властивостей, якостей суб’єкта у своїй цілісності, єдності, організована для виконання функцій конкретної діяльності отримала назву психологічної системи діяльності. Розробка концепції про сутність, структуру, функції, динаміку психологічної системи діяльності проведена

В. Д. Шариковим на основі багаточисельних експериментально-теоретичних досліджень автора та його учнів.

Психологічна система діяльності, як відомо, включає наступні основні функціональні блоки: мотивів, цілей, програми та інформаційної основи діяльності, прийняття рішення та підсистема професійно важливих якостей. Вказані функціональні блоки виділені у якості складових психологічної системи діяльності по причині, що відображені в них структури є основними компонентами реальної діяльності.

Варто відзначити, що психологічна система діяльності є категорією змінною, що розвивається і специфічною у деяких своїх проявах для конкретної професійної діяльності. В той же ж час структура її компонентів залишається, як правило, незмінною, а окремі її підсистеми (компоненти) мають володіти відносною функціональною незалежністю. Однак, недостатня сформованість окремих елементів психологічної системи діяльності, їх неадекватності реальним умовам діяльності можуть стати причиною зниження стійкості до екстремальних впливів та розвитку психологічного стресу. Особливості прояву компонентів психологічної системи діяльності в ході вирішення інформаційних завдань людиною-оператором можуть або характеризувати екстремальність трудового процесу, або визначати чи створювати завади в діяльності, пов’язані, в кінцевому результаті, зі зростанням робочого навантаження, розумових зусиль та напруженості. Таким чином, між станом психічної напруженості, з однієї сторони, і компонентами психологічної системи діяльності існує тісний взаємозв’язок. Він обумовлюється тим, що вплив екстремальних умов діяльності (складність завдання, несприятливі зовнішні умови тощо) порушують адекватний рівень функціонування професійно орієнтованих психологічних якостей (функцій), викликає зміну процесів гомеостатичного регулювання в зв’язку зі зростанням психофізіологічної “ціни діяльності”, що вже саме по собі може супроводжуватись психічною напруженістю і стресом. Крім того, змінений стан професійно значимих якостей і функцій індивіда може стати причиною порушень діяльності, виникнення помилкових дій, – можливе чи реальне зниження надійності та ефективності трудового процесу, викликаючи тривогу або переживання невдач, призводить до розвитку стресу. І, нарешті, стан вираженого напруження і стресу, в свою чергу, виступає як причина дезадаптивної поведінки і виникнення передумов до порушення функціональної і професійної надійності. [7, 63-66].

Мотиви, цілі і програми діяльності. Характер операторської діяльності, її кінцеві і проміжні результати, критерії цих результатів, в тому числі і показники функціональної надійності діяльності оператора та його стресостійкості, в значній мірі визначаються особливостями мотивів людини, тією спонукальною силою, яка направляє її на досягнення певної цілі.

Інтенсивність та направленість спонукальних сил, їх стійкість і мінливість, зміст мотивів відображають індивідуальні і суспільні потреби людини, в тому числі і в конкретній діяльності. Як правило, регуляція діяльності обумовлюється впливом сукупності мотивів (наприклад, досягнення певних результатів, підвищення професійної майстерності, ствердження професійного положення тощо). На кожному етапі професіоналізації, в конкретних умовах діяльності домінує та чи інша система мотивів.

Основна функція мотивів – це мобілізація здібностей, функціональних можливостей, професійного досвіду людини на досягнення поставлених цілей, результатів діяльності. Якщо ця функція не реалізується, виникають умови для внутрішнього конфлікту, переживання не втілених очікувань, що призводить до стресу.

Для мотивації поведінки ведучу роль відіграє характер пізнавальних, соціальних та інших потреб – ступінь їх конкретності, особистісної значимості і т. д. Але не менш важливе значення при розгляді мотивації поведінки надається таким спонукальним силам, як необхідність і воля у досягненні поставленої цілі. В діяльності спонукальні сили часто виступають у формі прийнятих рішень, при яких потреби перетворюються в