Діагностика проявів інформаційного стресу чи неврозу у студентів ВНЗ

старе нове суспільство. Відбувається, якщо так можна сказати, “когнітивна революція”. Саме так, революційною економіку Третьої хвилі робить той факт, що коли земля, праця, сировина й, можливо, навіть капітал можуть розглядатися як обмежені ресурси, то знання фактично невичерпні. На відміну від доменної печі чи заводської лінії, знання можуть використовуватись одночасно безмежною кількістю учасників ринку. І останні можуть використати їх, аби створити ще більше знань. Знання – єдине, що взагалі являє цінність за кіберпросторової економіки. Робітник розумової праці – це головне надбання будь-якої організації. Праця – більше не товар. Це дедалі більшою мірою уділ автоматизованих ліній. Головне – знання й творчі здібності. Головний засіб виробництва – інтелект самого трудящого. Компаніям у нових перегонах єдину суттєву перевагу надає навчання, що триває протягом усього життя. Людям треба отримувати інформацію тоді, коли вона їм знадобилась, причому не відходячи від робочого місця. “Навчання без відриву від виробництва” набуло нового змісту. Тепер це навчання, що є невід’ємною часткою виробництва. “Робоче місце” і “місце учнівське” сьогодні визначають те саме поняття. Це надзвичайно важливо для виживання виробництв. Продукція все одно застаріє, ось лише головну роль в цьому відіграють конкуренти. Динамічне змагання – сутність того, що австрійський економіст першої половини ХХ сторіччя Йозеф Шумпетер назвав “творчою руйнацією”, – є природою кіберпросторової економіки. Це породжує необхідність у постійному збільшенні обсягів знань, що також стимулює економічний розвиток. [49].

Але інформаційні потреби економіки вже не задовольняють традиційні навчальні заклади. Тож виникають величезні і постійно зростаючі можливості створення нових товарів і послуг у сфері навчання. Адже кількість “білих комірців”, високопрофесійних службовців, вже перевищила 60% від загального обсягу робочої сили (на 1900 рік вони становили 20%). Саме вони найбільше зацікавлені у збереженні й підвищенні свого фаху, а отже – у знаннях. Це мають бути соціотехнічні системи, які оптимізують і соціальні, і технологічні складові нової роботи. Кінцева мета полягає в тому, щоб, з одного боку, значно підвищити продуктивність виробника, а з іншого – підвищити рівень його мотивації, задоволення якістю професійного життя. Однак самим знанням справа не обмежується. Службовці заохочуються не лише за свої раціональні здібності, але й за використання в роботі своїх емоцій, інтуїції та уяви. Тож для ефективного функціонування економічної організації потрібне повноцінне забезпечення основним ресурсом нової економіки – знанням, та відповідна “якість робітника”, що виражається не лише працездатністю й продуктивністю, але й інтелектом, здатністю до творчості. [47].

 

 

Проблема психологічного стресу населення, в тому числі спеціалістів різних галузей професійної діяльності, набуває все більшої наукової та практичної актуальності у зв’язку з безперервним зростанням соціальної, економічної, екологічної, техногенної, особистісної екстремальності людського життя і суттєвими змінами змісту та умов праці у представників різноманітних професій. Комплексна автоматизація роботи систем управління, широке використання обчислювальної техніки, використання інформаційних моделей індивідуального та колективного користування, інтенсифікація праці корінним чином змінює її характер, – спрощуються алгоритмізовані функції спеціалістів, але виникає кількість можливих проблемних ситуацій і темп роботи, підвищується професійна і особистісна значимість і відповідальність за результати і наслідки діяльності. Праця людини в системах управління технікою (діяльність “людини-оператора”) пов’язана з періодичним, іноді досить довготривалим та інтенсивним впливом (чи очікуванням впливу) екстремальних значень професійних, соціальних, екологічних факторів, який супроводжується негативними емоціями, перенапруженням фізичних і психічних функцій, деструкцією діяльності. Найбільш характерним психічним станом, що розвивається під впливом вказаних факторів у людини-оператора, є психологічний стрес. Інформаційно-когнітивні основи специфіки операторської діяльності, роль їх причинно-наслідкових співвідношень у забезпечені ефективності і надійності праці людини-оператора визначають необхідність розглянути можливість і доцільність виділення такої специфічної форми професійного (за предметом) і психологічного (за процесом, механізмами регуляції) стресу як інформаційний стрес людини-оператора.

Стрес як особливий психічний стан пов'язаний з зародженням і проявом емоцій, але він не зводиться лише до емоційних феноменів, а детермінується і відображається в мотиваційних, когнітивних, вольових, характерологічних та інших компонентах особистості. Саме тому феномен стресу потребує спеціального психологічного вивчення.

Стрес є реакцією не стільки на фізичні властивості ситуації, скільки на особливості взаємодії між особистістю і оточуючим світом.. Це в більшій мірі продукт наших когнітивних процесів, образу мислення та оцінки ситуації, знання власних можливостей (ресурсів організму), степеня володіння способами управління і стратегії поведінки (їх адекватного вибору). В цьому закладено розуміння того, чому умови виникнення і характер прояву стресу (дистресу) у однієї людини не є обов’язково такими ж у іншої. [7, 3-8].

Природа інформаційного стресу людини-оператора.

Проблема стійкості, надійності діяльності людини-оператора в умовах впливу екстремальних факторів і розвитку психологічного (професійного) стресу привернула до себе підвищену увагу і набула певні риси як самостійна галузь дослідження в зв’язку з розвитком техніки, систем автоматизованого управління виробництвом і, особливо, комп’ютеризацією всіх сфер діяльності.

Відомо, що найбільш характерною рисою операторської діяльності є опосередковане сприйняття оточуючого світу і об’єкту, яким управляють, з допомогою інформаційної моделі. Кодування інформації на засобах її відображення, використання систем автоматизації позбавляє людину цілого ряду суттєвих натуральних ознак об’єктів управління, утруднює формування адекватного психічного образу об’єкту і ситуації. Передача