Документація з педагогічної практики (вузівської) на базі курсу "Загальна теорія культури"

«Теорія тіла» у ХХ ст. Характеристика Е. Кречмера.

Соматичні теорії. (гр. soma – тіло) пов’язували якості темпераменту із будовою тіла. Французький лікар Клод Сіго (20 рр. ХХ ст.) створив типологію, за якою кожній системі організму відповідає певне зовнішнє середовище, що впливає на цю систему: повітря – джерело дихальних реакцій, їжа – реакцій травлення, фізичне середовище – моторних реакцій, соціальне середовище – мозкових реакцій. Переважання певної системи призводить до специфічних реакцій індивіда на зміни навколишнього середовища, тобто кожному типу будови тіла відповідають певні особливості темпераменту.

Виходячи з цього, К. Сіго вирізнив чотири основних типи будови тіла та, відповідно, темпераменту: дихальний, травний, мускульний, мозковий.

У 40-і рр. 20 ст. У. Шелдон визначив якості темпераменту залежно від переважання функцій певних органів тіла:

1) вісцеротонія (viscera – нутрощі) – вісцеротоніки;

2) соматотонія (soma – тіло) – соматотоніки;

3) церебротонія (cerebrum – мозок) – церебротоніки;

4) змішаний тип.

Е. Кречмер, німецький психіатр – «Будова тіла і характер» (1921 р.). Кречмер став засновником вчення характерології. Започаткував конституційну теорію тіла. Головною ідеєю цієї теорії є функціональна залежність темпераменту від будови (конституції) тіла. Центр свого дослідницького інтересу Кречмер бачив в обличчі, а не в мозковому відділі черепа. Лицева частина має найбагатші морфологічні ознаки. Обличчя – це візитна картка загальної індивідуальної будови тіла. Адже живі форми будови тіла виявляють певну спорідненість з певними формами душевних захворювань. На думку Кречмера, будова тіла і психоз не перебувають у прямому клінічному відношенні.

Кречмер звертався до народної творчості, до народних спостережень, які ґрунтуються на тисячолітньому досвіді, в якому закарбовані зв’язки між будовою тіла і психічними особливостями людини.

На думку Кречмера, дослідження будови тіла має стати точною наукою медичного ґатунку. Фізіогномічна спадщина тут не допомагає. У пригоді стають передусім спостереження, в той час як мікроскоп та лабораторія навряд чи нададуть належну допомогу. Дані, які намагається отримати дослідник, стосуються обличчя й черепа (очей, носа, перенісся, шиї, рота, губ, щелеп, зубів, вух, чола, підборіддя, фронтального обрису обличчя, потилиці тощо), а також будь-яких асиметрій та спотворень.

Друга група даних стосується будови тіла. Тут дослідник виявляє інтерес до поз, будови голови, шиї, рук. ніг, стоп, плечей, грудної клітки, живота, хребта, тазу.

Третя група даних, що цікавить дослідника, – це шкіра, судини, волосся – з розрізненням статевих ознак. Ураховуються також залози і внутрішні органи, розмір тіла, його вага. Предметом уваги стають часові визначення, сексуальні аномалії. В цілому враховуються тип особистості, а також спадковість.

Е. Кречмер виділив чотири конституційні типи. Вважав, що кожному з них притаманний відповідний темперамент: астенічний, атлетичний, пікнічний, дисплатичний.

1) астенік або лептосоматик (leptos – слабкий) – тендітна будова, високий зріст, худий, з блідою шкірою, вузькими плечима, довгою і плоскою грудною кліткою, витягнуте обличчя, довгий тонкий ніс, нижні кінцівки довгі і худі – тип темпераменту шизотимік. Жінки-астеніки за своїм габітусом (Габітус (лат. habitus) – зовнішній вигляд людини, її тілобудова, осанка; зовнішній вигляд) схожі на чоловіків, можуть бути низькорослі. Астенічний тип має схильність до шизофренії. Причому таке захворювання настає звичайно в період статевого дозрівання.

2) пікнік (pyknos – товстий) – велика кількість жирової тканини, надмірна повнота, малий або середній зріст, великий живіт, кругла голова на короткій шиї, з м’яким широким обличчям, грудна клітка розширюється донизу, плечовий пояс піднято догори, мають схильність до ожиріння, при цьому ноги можуть бути вражаюче тонкими. З віком і психічними фазами спостерігається зміна ваги. Найповнішого вираження цей тип досягає близько 30 – 40 років. У жінок жир найбільше скупчується на грудях і стегнах. Тип темпераменту циклотимік;

3) атлетик (athlon – боротьба) – розвинена мускулатура, скелет, міцна будова тіла, високий або середній зріст, широкі плечі, вузькі стегна, пружний живіт, випуклі кістки обличчя. У жінок атлетична будова тіла справляє враження дещо грубої та масивної. Атлетичний тип виявляє схильність (як і астенічний) до шизофренії. Тип темпераменту іксотимік.

4) диспластик (dys – погано; plastos – сформований) – будова безформна, неправильна. Можливі різні деформації тіла. Тип темпераменту змішаний або не визначається зовсім.

Кречмер резюмує співвідношення між будовою тіла і психічними якостями таким чином: душевні задатки маніакально-депресивних хворих більш властиві пікнічному типу будови тіла. Душевні задатки шизофреніків пов’язані з астенічною та атлетичною будовою.

Шизоїдами та циклоїдами Кречмер називає патологічні особистості, які перебувають між здоров’ям і хворобою. Звертається увага на соціальні настановлення властивостей темпераменту, психічний темп і психомоторну сферу.

Циклоїдні особи – прямі нескладні натури, почуття яких у природній і невдаваній формі випливають на поверхню. Циклотимік не в змозі загострювати ситуацію, якщо вона трагічна, він пристосовується до світу, а світ – до нього. Йому властиві наміри ощасливити інших, потяг до вдосконалення світу. Тут же спостерігається альтруїстична самопожертва «високого стилю» на користь загальних ідеалів.

Циклотимічний тип демонструє злиття із зовнішнім світом і сучасністю, прагне до спілкування, привітний, безпосередній. Буває то веселий та ініціативний, то споглядальний та меланхолійний.

Шизоїдні особи мають і поверхню, і