Екологічний рух в Україні (історичний аспект)

5. Екологічний рух в Україні протягом 1944-1980 рр. характеризувався злетами і падіннями, що відповідали суспільно-політичній ситуації у республіці і, в цілому, у колишньому СРСР. З 1944 р. до кінця 40-х років спостерігається піднесення громадського руху за охорону природи, але у першій половині 50-х рр. він практично призупинився. Наступний поштовх дала “хрущовська відлига”. Правові, організаційні, наукові і громадські фактори та умови природоохоронної політики отримували на цьому етапі своє більш повне, порівнюючи з попереднім, структурно-функціональне втілення. 

6. Перебудова змісту екологічного руху та структур природокористування, формування нової екополітики стали можливими в умовах незалежності України. Перша хвиля розвитку екоруху в Україні припала на постчорнобильський період (1988-1991 рр.), яка невдовзі призупинилася через суб’єктивні й об’єктивні причини. З 1995 р. постав новий етап в екологічному громадському русі. Характерними рисами сучасного екоруху в Україні є його широка соціальна база, високий професіоналізм, підтримка боротьби за досягнення державного суверенітету і незалежності України як гарантії формування та проведення національної екополітики, різноманітність форм діяльності громадських організацій і товариств. Поширення набули екологічні суботники, “зелені” толоки, заходи по очищенню рік, посадці дерев, збереженню флори і фауни, незайманих ділянок дикої природи та інші форми суспільно корисної роботи. Важливою формою діяльності екологічного руху стали експертно-наукові, громадські оцінки. 

7. Новітні соціально-економічні реалії в Україні об’єктивно вимагають перебудови всього суспільного життя таким чином, аби воно не суперечило законам розвитку природи. Це потребує глибокої і цілеспрямованої роботи у різних напрямах екологізації суспільної свідомості та формування принципово нової екокультури. Формування у кожного громадянина України розуміння необхідності активної участі у розв’язанні екопроблем стає одним з найактуальніших завдань сучасної системи освіти і виховання, діяльності політичних партій, розвитку масового громадського екологічного руху суспільних груп та об’єднань. З цього погляду всебічної актуалізації набувають вітчизняні народні природоохоронні традиції, нагромаджені упродовж багатовікової історії українського народу, його колективний історико-екологічний досвід, система знань про довкілля, кодекс моральних норм і екосимволів, які зобов’язують ставитись до природи, як до святині. Саме такою є нагальна потреба розвитку українського суспільства в сучасних умовах національного відродження. Все це перетворює охорону природи на вкрай важливу загальнодержавну справу. 

 

 

1.Деякі напрями природоохоронної освіти і виховання учнів при проведенні краєзнавчої роботи//Проблеми охорони природи і відтворення природно-ресурсного потенціалу Західного Поділля. Тези доповідей регіональної науково-практичної конференції. – Тернопіль, 1990. – С. 169-171. 

2.Роль географічної експозиції шкільного краєзнавчого музею у поглибленні знань з географії та виховання в учнів національної та громадянської свідомості//Природа, населення та господарство Тернопільської області, їх вивчення в загальноосвітній школі: Матеріали обласної науково-практичної конференції, травень 1991р. – Тернопіль, 1991. – С. 169-173 (у співавторстві з Й. Свинком). 

3.Виховання любові і правильного відношення до природи у студентської молоді//Науковий збірник історичного факультету Тернопільського державного педагогічного університету. – Вип. І. – Тернопіль, 1994. – С. 86-87. 

4.До питання про освіту у сфері захисту і поліпшення середовища людини//Науковий збірник історичного факультету Тернопільського державного педагогічного університету. – Вип. ІІ. – Част. ІІ. – Тернопіль, 1995. – С. 115-117. 

5.Екологічний рух в Україні: історія і сучасність//Україна на шляху до незалежності і демократії: Тематичний збірник праць викладачів, студентів і аспірантів історичного факультету. – Тернопіль, 1996. – С. 267-269. 

6.Екологічний рух в Україні: історичний аспект і сучасний розвиток//Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Вип. VI. – Тернопіль, 1997. – С. 334-338. 

7.Історичний розвиток екологічних традицій й природоохоронного руху в Україні//Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Вип. VІI. – Тернопіль, 1998. – С. 228-236. 

8.Історіографія історії соціально-природної взаємодії в контексті сучасних міждисциплінарних наукових підходів//Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Вип. VІI. – Тернопіль, 1998. – С. 349-372 (у співавторстві з С. Васютою). 

9.Розвиток екологічного руху в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. – Вип. ІI. – Тернопіль, 1998. – С. 174-179. 

10.Розвиток еколого-натуралістичної думки в епоху індустріалізації та її вплив на становлення екологічного руху в Україні//Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. – Вип. ІI. – Тернопіль, 1998. – С. 166-174. 

11.Новий етап у розвитку екологічного руху в контексті національно-державного відродження в Україні//Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. Економіка. Соціологія. – Тернопіль, 1998. – С. 171-184. 

12.Екологічний рух в Україні. – Тернопіль: Лілея, 1999. – 276 с. (Рец. : Заставецька О. В. Екологічний рух в Україні//Ровесник. – 1999. – 27 березня). 

13.З історії охорони природи в Україні//Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Вип. VІІI. – Тернопіль, 1999. – С. 75-90 (у співавторстві з О. Васютою). 

 

Дисертація присвячена дослідженню історико-географічних передумов, національних природоохоронних традицій виникнення та розвитку екологічного руху в Україні. У праці аналізуються його тенденції та особливості в контексті сучасного національно-державного відродження, а також розглядаються перспективи екоруху та посилення його ролі у природоохоронній справі. 

Матеріали дослідження можуть бути використані при вивченні історії України, соціоекології, у практичній діяльності вчителів загальноосвітніх шкіл, викладачів, студентів, природознавців. 

Ключові слова: екологія, екологічний рух, екологічна політика, природне довкілля, екологічна криза, екологічні організації, національне природокористування, антропогенний вплив. 

 

Диссертация посвящена исследованию исторических предпосылок национальных природоохранных традиций, формирования и развития экологического движения в Украине на протяжении конца ХІХ – 90-х годов ХХ в. В работе представлена одна из первых попыток в украинской историографии воссоздать целостную картину процессов и основных тенденций отечественного общественного экологического движения, показать его состояние и перспективы в контексте национально-государственного возрождения Украины. 

В первой главе “Историографический обзор и источниковедческая база исследования” осуществлён обзор литературы по теме и проанализирована источниковедческая база. При этом подчеркнуто, что анализ экопроблем и экодвижения в структуре современных исторических украиноведческих исследований отстает от общего развития национальной науки и образования, показано, что историческая наука еще не прошла этапа экологизации исследований. 

Во второй главе “Историко-географические предпосылки и природоохранные традиции возникновения экологического движения в Украине” проанализированы историко-географические условия формирования и дальнейшего развития национального экологического движения, исследованы главные этапы взаимодействия общества и природы. В этом контексте раскрыта сущность и основные типы природоохранных традиций украинского народа как важнейшего условия, на котором возникло и развернулось общественное движение по рациональному природопользованию и охране окружающей природной среды. В работе на широком фоне исторических материалов раскрыты концептуальные основы конкретно-исторического формирования народных природоохранных традиций. 

В третьей главе “Развитие эколого-натуралистической мысли в индустриальную эпоху и её влияние на становление экологического движения в Украине” показан процесс развития научных знаний об охране окружающей природной среды и рационального использования природных ресурсов, проанализированы основные положения эколого-натуралистической науки в ХІХ – начале ХХ в., раскрыта её роль в становлении экологического движения в это время, определены особенности возникновения первых общественных экологических организаций и обществ в Украине, дана их характеристика, выяснены их роль и место в защите природы и рациональном использовании её ресурсов. Определены содержание и формы экологических организаций и объединений. 

В четвертой главе “Основные тенденции развития экологического движения в Украине и его противоречия в 20-х – первой половине 80-х годов” на основе многочисленных архивных документов, материалов архивов общественных организаций, периодических изданий всесторонне прослеживается процесс становления и углубления, главные тенденции экологического движения в 20 – 40-х гг., его противоречия в 50-х – первой половине 80-х гг. Проанализированы формы участия и роль в природоохранной деятельности общественных организаций и объединений в рассматриваемый период. 

В пятой главе “Новый этап в развитии экологического движения в контексте национально-государственного возрождения Украины” дана обобщенная историческая картина процессов и тенденций развития антропотехногенного влияния на окружающую природную среду, генезиса современного кризисного состояния природы в Украине. 

Основное внимание сконцентрировано на освещении особенностей и черт экологического движения в современных условиях национально-государственного строительства. Проведен всесторонний анализ условий возрождения экологического движения накануне и после приобретения Украиной государственной независимости его структуры, форм и направлений. Проанализированы разнообразные формы деятельности общественных природоохранных организаций и обществ, их специфика на новом этапе, основные тенденции развития экодвижения в условиях независимости Украины, определены его место и роль в природоохранном деле. В диссертации последовательно отстаивается положение о том, что возникновение и развитие на протяжении конца ХІХ – 90-х годов ХХ веков общественного экологического движения в Украине является закономерным и целостным процессом охраны природной среды и рационального использования её богатств. Разработана и изложена периодизация развития экологического движения в Украине в исследуемый период. 

Материалы диссертации могут быть использованы при изучении истории Украины, социоэкологии, в практической деятельности преподавателей вузов, учителей общеобразовательных школ, студентов, общественности. 

Ключевые слова: экология, экологическое движение, экологическая политика, природная среда, экологический кризис, экологические организации, национальное природопользование, антропогенное влияние. 

 

The dissertation is devoted to the investigation of the historico-geographical preconditions, national nature protection traditions of the origin and development of the ecological movement in Ukraine. Its tendencies and peculiarities in the context of modern national-and-state revival are analized in the work, and the perspectives of the ecological movement and reinforcement of its role in the nature protection are observed. 

The materials of the investigation can be used in studying History of Ukraine, socioecology, in teachers’ practical activity in secondary schools, in professors’, students’ and natural historians’ activity. 

Key words: ecology, ecological movement, ecological policy, environment, ecological crisis, ecological organizations, national use of nature, man’s influence.