Етикетна семантика в лексичних системах української, англійської та угорської мов

Для вибору матеріалу дослiдження системно-структурних особливостей лексичної семантики сучасної української мови вводиться формальний, суто мовний критерій – вiднесеність слів, якi аналiзуються, до однієї частини мови – іменника, що дає змогу визначити й описати їх се- мантику за допомогою: 

1) матричного аналізу семної структури етикетного слова при побудовi таблиць на першому етапі класифiкації матеріалу; 

2) схеми лексико-семантичного поля на основi побудованих таблиць; 

3) аналізу таблиці полiв шляхом їх типолопчного зiставлення за математичним принципом перетину множин; 

4) опису спiввідношення етикетних слів у полях, їх зв'язкiв та особливостей. 

Матричний метод представлення семантичних відношень мiж етикетними іменниками сучасної української мови розглядаеться як метамова для опису дослiджуваних об'єктів аналізу, а матриця у виглядi таблиці – як модель системи семантичних зв'язкiв, з одного боку, та се- мантична структура лексики етикету, з другого. Дана модель фіксує семантичні зв'язки між етикетними словами у вигляді стовпчиків та рядків однакової довжини, де плюсом позначається спiввідношення етикетних слів та їх значень. 

Структурування етикетної лексики сучасної української мови передбачає видiлення її складу й внутрішньої органiзації, внаслiдок чого відбувається поділ етикетної лексики на лексико-семантичні поля, мікрополя, лексико-семантичнi угруповання та встановлюються синтагматичнi й парадигматичнi зв'язки мiж ними. 

Охарактеризовано процедуру збору фактичного матеріалу і видiлення семного складу лексичних значень етикетних іменникiв. 

При побудові типології основною одиницею спiввiдношення виступає етикетне слово, а структура ЛСП визначає межу його аналізу. 

Указана методика дисертацiйного дослiдження поєднуеться з описовим, зіставним та типологічним методами, компонентним аналізом, польовим підходом, процедурою ступінчастої ідентифiкації, статистичними пiдрахунками, математичною теорією множин, графів і моделю- ванням. Рiзноманiтнiсть методів дослiдження обумовлена складнiстю та багатоаспектністю етикетного фрагмента лексико-семантичної системи віддаленоспоріднених та неспорiднених мов – української, англійської та угорської. У результаті картина польової структури етикетної лексики значно ускладнилася, розкрилися внутрiшні механізми й динамика змiстових взаємодій етикетних слів під впливом екстралінгвальних факторів, а це дало змогу сформулювати властивостi й визначити семантичнi закономiрностi функцiонування етикетної лексики в дослiджуваних мовних системах. 

Для розкриття правил етикету, форм та засобiв його вираження в сучасній українській літературнiй мові нами відiбрано з 11-томного Словника української мови (СУМ) 147 лексичних одиниць, які характеризуються 402 значеннями. Список слів кваліфікувався як лексико-семантичний клас мовних засобiв вираження етикету в українськiй лiтературній мові. 

Залежно від ступеня полісемії етикетна лексика ділиться на сiм груп. Переважна бiльшiсть слів етикетної лексики характеризується багатозначнiстю. Тому семантика полісемічних лексичних одиниць на позначення етикету утворює понятійні сфери, тобто своєрідні семантичні поля, компоненти яких зв'язані спільним змістовим стрижнем. Отже, етикетне багатозначне слово являє собою мiкросистему, в якiй значення тісно переплітаються, будучи взаємопов'язаними і взаємообумовленими. Серед полісемiчних особливо виділяються іменники увага, любов, честь, зверхність, зглядь, пошанування, признання, пиха. До слів з середнім ступенем полісемії відносяться благоговіння, ушанування (вшанування), преклоніння, схиляння, розкіш, слава, звеличник, прийом, пієтет, шана, поклонник, гордість, пишнота та ін., аналіз яких виявив таку закономірнсть: якщо етикетні слова схрестили свої шляхи і використовуються в одній сферi мови з певною ціллю, то до їх комунiкативної функції ніби додається функція виразності і при цьому одне етикетне слово на фоні іншого висвічує свої особливi ознаки. У результатi етикет стає невіддільним від особи, яка залежно від специфіки життя, виховання, дiяльностi по-своєму передає розумiння й сприйняття етикетних норм поведiнки, спілкування тощо. Отже, етикет набувае «свого обличчя» у виглядi конкретної особи з притаманними їй властивостями та характеристиками. Моносемічними є етикетнi слова неприятель (неприятелька), зневажник (зневажниця), святотатець, посіпака, пошаноба, довіра та ін. 

Елементи значення етикетних слів виступають диференцiйними семантичними ознаками, виділеними в результатi «співвиміру» певним чином зіставлюваних одна з одною одиниць і відiграють важливу роль у формуванні етикетної лексики в сучасній українськiй літературнiй мові. 

Розкриття однакових значень, спільних для слів однєї тематичної групи виявляеться об'ективним та лiнгвiстично обгрунтованим при зверненні до екстралiнгвальних факторів, а не лише шляхом проведення суто мовного аналізу. Щоб установити спільні формальні для етикетних слів ознаки, паралельнi їх змiсту, в роботi розкривається їх позамовна сутність. 

Методика дисертаційної роботи дозволила досить легко і чітко визначити кількісний склад і характер сем у межах лексичного значення. Аналіз мовного матеріалу українського етикету показав, що в теоретичному і практичному плані семне членування лексичного значення на певному синхронному зрізі розвитку мови не може бути безмежним, так само як не можуть бути безмежними на сучасному рівнi пізнання світу й ознаки предметів, явищ, з якими спiввідноситься лексичне значення. 

Семний склад слів на позначення форм і засобiв вираження етикету в українській літературнiй мові налічує 110 тлумачень, серед яких видiляються вказівки на особу, її риси характеру, внутрішній світ, сфери діяльностi, положення у суспiльстві,