Фінансування освіти з бюджету міста

 

1.1. Сутність і склад видатків на освіту з бюджетів місцевого самоврядування 

1.2. Інформаційне забезпечення дослідження видатків бюджетів місцевого самоврядування на освіту 

1.3. Критичний огляд літератури за напрямком організації фінансування освіти з місцевих бюджетів 

2.1. Методика та інструментарій аналізу організації фінансування освіти, обґрунтування їх використання 

2.2. Організація фінансування освіти з бюджету у Святошинському районі 

2.3. Аналіз динаміки складу та структури показників видатків бюджету на освіту у Святошинському районі м. Києва 

2.4. Основні чинники впливу на видатки на освіту з бюджету міста 

3.1. Проблеми та перспективи покращення організації фінансування освіти з бюджетів місцевого самоврядування 

3.2. Управлінські рішення щодо вдосконалення фінансування освіти з бюджетів міст 

 

 

Актуальність. У глобалізованому світі освіта і наука стали визначальними чинниками людського розвитку, вони є безальтернативним засобом національного самоутвердження. Повноцінним учасником глобальної економіки може бути лише та країна, в якій інтелектуальні професії стали масовими, а інвестиції у розвиток людського потенціалу – вагомими і ефективними. Країни, які свого часу зробили ставку на науку і освіту, тепер стали світовими лідерами.

Світовий досвід засвідчує, що основоположним елементом цього процесу виступає зростання значення знань та інформації – надзвичайно важливих, конче необхідних ресурсів для розвитку суспільства, що докорінно перетворює всю систему суспільних відносин і практику господарського життя, оскільки знання та інформація мають дуже специфічні, відмінні від традиційних, матеріально-фінансових елементів властивості. За такої ситуації суттєво змінюється і роль самої людини як носія і генератора інформації, так і суб’єкта економічних відносин. Особливого значення в цьому контексті набуває освіта як сфера, призначенням якої виступає передача і поширення знань та інформації з метою здійснення глибинних соціально-економічних перетворень.

Освіта і наука являється основою розвитку національної економіки України. Саме знання та наукові досягнення дають можливість забезпечувати конкурентоспроможність української економіки, технологічне переозброєння галузей промисловості. Успіху досягають у постіндустріальному суспільстві ті країни, які змогли забезпечити високий рівень розвитку освіти і науки, які мають нові знання, використовують нові технології. Для багатох країн світу освіта і наука являються пріоритетними галузями економіки. В них роблять значні фінансові вкладення, що забезпечує їх розвиток. В Україні існує чимало проблем пов’язаних з фінансовим забезпеченням розвитку освіти і науки, головна із них – це відсутність фінансових ресурсів лдя розвитку освітньої та наукової галузі. Видатки державного та місцевого бюджетів на освіту забезпечують лише її існування, а не розвиток, аналогічна ситуація із науковою галуззю.

Освітні послуги, як суспільний товар мають свою споживчу вартість, яка може бути виражена якістю, глибиною та характером надаваних знань. Отже, освіта, як специфічна сфера діяльності, являє інтерес для економічного аналізу в двох аспектах. По-перше, суб’єкти освітньої діяльності функціонують на принципах покриття своїх видатків доходами, а необхідність розвитку та підвищення якості послуг зумовлює потребу в додаткових коштах, що не виключає отримання прибутку. Тому виникає необхідність в удосконаленні відповідного фінансового механізму. По-друге, значний інтерес становить економічний характер результатів освітньої діяльності. Витрати на освіту громадян мають продуктивну природу тому, що підвищення освітнього рівня населення позитивно впливає на зростання показників активної економічної діяльності країни на різних рівнях. Можна вважати, що видатки суспільства на освіту набувають значення інвестицій у людський капітал.

Важливим кроком для вирішення даних проблем повинні стати дослідження з формування нової моделі фінансового механізму розвитку освіти і науки в Україні. Створення концепції та відповідного методологічного забезпечення ціноутворення на ринках освіти і науки з урахуванням кредитно-трансфертної системи організації навчального процесу, ліцензійних вимог, інтеграції в Європейський освітянський простір повинно стати вирішальним внеском в розробку нової моделі фінансового забезпечення освіти і науки України.

Недостатня ефективність використання коштів, що спрямовуються на фінансування системи освіти, це проблема пов'язана з недосконалістю організації процесу управління галуззю. Використання нормативів, встановлених Міністерством освіти та науки України, та обмеження повноважень місцевих органів самоврядування щодо реорганізації мережі навчальних закладів призводить до необхідності утримання надто широкої мережі навчальних закладів.

Проблеми нерівних можливостей в доступі до освіти простежуються також на рівні вищої освіти, зумовлюючись як територіальними чинниками, так і доходними можливостями населення. Все це обумовлює актуальність обраної теми дослідження, а відтак ставить завданням проведення дослідження динаміки та системи видатків на освіту на прикладі розпорядників ДКС у Святошинському районі м. Києва. Тема аналізу видатків на освіту у ДКС у Святошинському районі м. Києва, визначення проблем, які існують, зокрема головної проблеми – відсутності фінансових ресурсів визначають актуальність проблеми і обумовили вибір теми для дослідження.

Серед вагомих досліджень зарубіжних вчених з питань теорії та практики фінансування освіти і науки можна назвати праці Г. Беккера, Ч. Бексона, М. Благуа, Грегорі Дж. Брока, А. Вагнера, Дж. Вейзе, Є. Деннісова, П. Друкера, К. Ерроу, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, Т. Шульца, А. Анчишкина, В.