Фінансування освіти з бюджету міста

Питанням теорії та практики фінансового забезпечення освіти, науки та соціальної сфери приділяли увагу українські економісти: С. Буковинський, О. Василик, В. Гейєць, В. Глущенко, А. Даниленко, А. Криклій, В. Кудряшов, В. Куценко, Е. Лібанова, І. Лук’яненко, І. Лютий, Н. Новіков, Т. Оболенська, К. Павлюк, Д. Полозенко, Г. П’ятаченко, П. Саблук, В. Федосов, О. Чубукова, І. Чугунов, С. Юрій.

Надаючи належне цим публікаціями, потрібно звернути увагу на необхідність постійного розвитку наукових поглядів на проблеми фінансового забезпечення розвитку освіти і науки, їх орієнтації на зміни у світі, і, зокрема, в українському суспільстві, орієнтації на світові тенденції цивілізованого розвитку.

Сьогодні досить актуальною є проблема вироблення механізму, котрий у своїй діяльності визначав би основні принципи формування місцевих бюджетів, розподіл повноважень та функцій усіх рівнів влади, а звідси – видатків відповідного бюджету.

Місцеві бюджети відіграють важливу роль насамперед у соціально-економічному розвитку міста, оскільки саме вони стають джерелом для фінансування закладів освіти, охорони здоров'я, культури, що, своєю чергою, є основою розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Саме внаслідок цього і виникла потреба у проведенні аналізу виконання місцевих бюджетів на основі фінансування освітньої галузі, оскільки недостатнє матеріальне забезпечення призводить до руйнації інфраструктури освіти, що є наслідком негативних тенденцій у цій галузі.

Надзвичайно важливою для сучасної України є проблема формування фінансового механізму регулювання освітньої та наукової діяльності. Це зумовило вибір напряму та теми дипломного дослідження, її актуальність та теоретичну і практичну значущість.

Предметом дослідження виступають видатки на освіту місцевого бюджету.

Об’єктом дослідження виступає УДКС у Святошинському районі м. Києва.

Метою дослідження виступає аналіз організації фінансування освіти з бюджету м. Києва на прикладі УДКС у Святошинському районі м. Києва та розробка управлінських рішень щодо його удосконалення.

Для досягнення мети дослідження в роботы будуть вирішені наступні завдання:

‒дослідженні теоретичні основи системи фінансування освіти з бюджету міста;

‒проведено аналіз організації фінансування освіти на приклалі УДКС у Святошинському районі м. Києва;

‒розглянуто напрямки удосконалення організації фінансування освіти з бюджету м. Києва.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох глав, висновків та списку використаних джерел.

Дипломна робота розміщена на 105 сторінках, містить 4 рисунки, 16 таблиць та 55 джерел використаної літератури.

 

 

 

Видатки місцевих бюджетів відображають ті самі соціально-економічні відносини, що й видатки Державного бюджету, але на місцевому рівні й з урахуванням регіональних особливостей.

Видатки місцевих бюджетів базуються на тих самих законодавчих актах, що і доходи місцевих бюджетів. Так, ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає поділ видатків місцевих бюджетів на дві частини – видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень органами місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Починаючи з 2000 р. у видатковій частині передбачено два фонди – загальний фонд та спеціальний фонд. Їх призначення визначене Бюджетним кодексом [16, c. 26].

Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації згідно з цілями і обсягах, що затверджуються відповідними радами. Сільські, селищні, міські, районні ради у містах (у разі їх створення) та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані зі здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, – відповідними районними та обласними бюджетами. Посилання

Система освіти як специфічна галузь сфери розвитку головної складової продуктивних сил суспільства – людини здійснює формування знань та умінь молодого покоління, його виховання та підготовку кадрів. Це безпосередньо пов´язаний між собою комплекс послідовного навчально-виховного процесу людей: дошкільна освіта загальна середня освіта та професійно-технічна, вища і післядипломна освіта.

Принципи державної політики щодо освіти закріплені в Законі України «Про освіту», прийнятому 23 травня 1991 р. та у змінах і доповненнях від 23 березня 1996 р. До основних з них належать [1]:

- доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надають державні освітні заклади;

- рівність умов для повної реалізації кожною людиною її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

- гуманізм, демократія, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

- органічний зв´язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;

- незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій. Посилання

Україна володіє достатньо розгалуженою системою державної освіти, що відповідає сучасному рівню розвинених країн світу. Водночас належний розвиток освіти потребує значних фінансових ресурсів. Видатки на освіту в Україні щороку збільшуються.

Фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому десяти відсотків національного