Формально-семантичні особливості композитів vn-структури у сучасній італійській мові

Розвиток таких композитів стимулювався утворенням слів типу прізвиськ, а також прізвищ: Bevilacqua, Calcaterra, Tagliaferro, Vinciguerra; фр. Boileau, Taillefer. За аналогією до прізвищ / прізвиськ утворюються композити nomina agentis: іт. accalappiacani ’собачник (той, що займається відловом собак) ’, beccamorti ’могильник’, falegname ’столяр’, lustrascarpe ’чистильник взуття’, spazzacamino ’сажотрус’; а також композити пейоративного значення іт. attaccabrighe ’забіяка, причепа’, azzeccagarbugli ’крутій’, mangiacristiani ’владна, зарозуміла людина, яка всім загрожує, більше на словах’, mettiscandali ’скандаліст’, rubapaghe ’нероба’ і под. Нарешті, на пізніх етапах (19-20 ст.) цей тип композитів набув значної продуктивності при створенні номінацій для апаратів, інструментів, взагалі, – наукової та професійної лексики: напр., іт. accendigas ’запальничка (для газової плити) ’, apriscatole ’консервний ніж’, asciugacapelli ’фен’, aspirapolvere ’пилосос’, contagocce ’піпетка’, lanciamissili ’ракетна пускова установка’, portapacchi ’багажник’ і под. Існують також і топоніми, утворені за цією моделлю: іт. Bagnacavallo, Battipaglia, Miravalle, Serravalle і под.

Композити, утворені на базі V + N, поширені в усіх сучасних романських мовах:

французькій: coupe-papier ’ніж для розрізування паперів, книг’, garde-fou ’парапет’, porte-plume ’ручка (для пера) ’;

іспанській: adobasillas, cuentagotas, lavacaras, quebrantahuesos;

португальській: beijaflor, limpa-chamines;

румунській: papa-lapte, pierdevara, zgirie-nori та ін.

Модель композитів з транзитивним дієслівним елементом можна вважати однією з найпродуктивніших в іменному словоскладанні. Вона поширена і в нероманських мовах, напр., нім. прізвище Bintenesel ’той, що в’яже осла’, нім. топонім Schauinstal, англ. pick-pocket ’кишеньковий злодій’, англ. pick-thank ’підлабузник’, серб. palikuca ’палій’, razbibruga ’хобі’, svrzimantija ’піп-розстрига’, укр. Крутивус, Непийвода і под.

Серед іменних композитів романських мов засвідчені й інші, менш продуктивні моделі:

а) з дієслівним елементом здебільшого у формі імператива типу іт. fuggi fuggi ’стихійна втеча’, corri corri ’біганина, метушня’ і под., де повторенням дієслова виражається інтенсифікація дії. Складовими компонентами можуть бути різні дієслова, часто з антонімічним значенням: напр., іт. andirivieni ’ходіння туди-сюди’, фр. va-et-vient, ісп. vaivén; іт. dormiveglia ’дрімота, напівсон’, ісп. duermevela і под. Композити такого типу виражають значення ’коливання дії/стану між крайніми точками’. Рідко в цьому типі дієслівний елемент вживається не у формі імператива, напр., фр. va-et-vient, рум. tace-face;

б) з префіксоїдом у ролі першого елемента композитів: іт. sеnzapatria ’людина, що не має вітчизни’, фр. sans-culоtte ’санкюлот (букв. ’без штанів’) ’, sans-souci ’безтурботна людина’, ісп. sinrasón ’несправедливість, зиск’, sinsabor ’покарання;

в) композити, сформовані на базі більш складних синтаксичних утворень. Ці композити і на поверхневому рівні мають структуру фраз: напр., іт. nontiscordardimé ’незабудка, люби-мене’, фр. décrochez-moi-ça ’лавка лахмітника’, ісп. correveydile ’кліткар’ (corre + ve + y + dille), bazmerreir ’блазень’ (baz + me + reir, буквально ’розсміши мене’).

Незважаючи на подібну синтаксичну природу свого походження (Е. Бенвеніст влучно назвав іменне словоскладання мікросинтаксисом), композити в різних мовах демонструють значні розходження формально-семантичного характеру. Як і інші способи словотвору, – афіксальні, конверсійні – словоскладання обіймає певні семантичні сфери і саме в них виявляє свою специфіку і продуктивність.

Статистичне дослідження похідних слів [К. Якобіні та А. Торнтон] на базі чотирьох італійських словників, які виходили у період з 1908 по 1989 рік, (Dizionario moderno di Alfredo Panzini, 2-е вид. 1908 р., Appendice до 8-го вид. Dizionario moderno за ред. Bruno Migliorini (1942 р.), Appendice до 10-го вид. Dizionario moderno за ред. Bruno Migliorini (= Parole nuove, 1963 р.) і Dizionario di parole nuove 1964-1987 р. за ред. M. Cortelazzo U. Cardinale) показало, що різні типи композитів (власне італійські, з класичним елементом і префіксоїдами) посідають друге після суфіксатів місце, що дозволяє визначити тенденції та вагомість композитного словотвору в сучасній італійській мові на фоні інших способів деривації. Серед семантичних типів слів, які традиційно поповнюються у різних мовах за рахунок словотвору: 1) nomina agentis; 2) nomina actionis; 3) nomina instrumenti; 4) nomina loci, – композити з дієслівним елементом практично витіснили в групі nomina instrumenti суфіксати.

За моделлю [V + N]  [ [V] [N] ]N, в якій використовується 285 дієслівних основ, у словник італійської мови впроваджується: термінологічна лексика – біологічна, медична, лінгвістична та ін. ; професійна – військова, ткацька, морська, лісницька, деревообробна, металообробна та ін. ; також утворюється значна кількість nomina actionis на позначення людей за професією, що відображає новий зріз соціально-економічного устрою суспільства. Крива продуктивності цих композитів постійно зростає, вони є невід’ємною частиною італійського словника.

Іменне словоскладання як загальноприйнята форма пізнавальної діяльності людини стає більш продуктивним у романських мовах порівняно з латинською. Хоча романські словники містять композитні запозичення з латинської та грецької мов, більш важливим є наявність у них власного механізму утворення складних номінацій. Використовуючи аналогічний фонд твірних баз, романські словотвірні системи виробили іншу техніку трансформацій, що пов’язано