Формально-семантичні особливості композитів vn-структури у сучасній італійській мові

Для іменних композитів-VN характерне явище синонімії, як свідчить матеріал і дані словників С. Баталья Grande dizionario della lingua italiana, Lo Zingarelli Vocabolario della lingua italiana, Ф. Палацці, Дж. Фолена Dizionario della lingua italiana. Досліджувані композити входять у 267 синонімічних груп, що об’єднують від 2 до 11 слів. Семантичне зближення спостерігається між композитами, а також між композитами і не-композитною лексикою – простими словами або лексикалізованими словосполученнями.

Такі відношення серед композитної лексики можуть виникати внаслідок: а) структурної і семантичної подібності у мотиваційній базі V + N: {segnacarte, segnalibro, segnapagina – ’закладка в книгу’}; {attaccapanni, portapanni – ’вішалка’} і под. Цей тип синонімії поширений у досліджуваному корпусі; б) наявності у мові загальновживаної / діалектної або наукової / розмовної назви того самого поняття: {guardalepre (діал.), succiacapre, portaquaglie, coprimulgo – (зоол.) ’дремлюга’} і под. ; в) відношення до того самого денотата, незважаючи на різний характер утворення слів, різну їх внутрішню форму. В такий спосіб утворилися синонімічні групи з композитів, суфіксатів та стійких словосполучень: {cavalocchio, azzecagarbugli, leguleio, mangiacarte – ’крутій, бюрократ, нечесний адвокат’}.

Дослідження показало, що найбільшу тенденцію до синонімізації виявляють композити-VN – назви людей з негативною конотацією: {mangiaricotte, persona debole, persona inetta, persona sciocca – ’слабка, інертна, нерозумна людина’}. Таких синонімічних груп виділено 43, причому вони є найбільш лексично наповненими – 5-11 слів.

Тенденцію до синонімізації демонструють композити-терміни і професіоналізми: назви машин, технічного устаткування тощо: {montacarichi, montamateriali – ’вантажний ліфт, підйомник’}; {fermadeviatoio, fermascambio – ’замикач стрілки’} – 16 груп; терміни у сферах флори і фауни (14 груп), а також синонімічні ряди слів на позначення побутових предметів (37 груп). Терміни-дублети виникають з тих самих причин: а) внаслідок мотивації синонімічними дієсловами або іменниками: {beccafico, mangiafico, pappafico – ’ (зоол.) славка’}; б) внаслідок паралельного функціонування власне італійського композита і суфіксата з класичним елементом: {pesavino, alcoolimetro – ’спиртометр’}; в) внаслідок паралельного уживання терміна-композита і терміна-словосполучення на позначення того самого поняття: {chiappapesci, martin pescatore – ’ (зоол.) зимородок’}; {mangiabotte, biscia d’acqua – ’ (зоол.) вуж звичайний’} і под.

Таким чином, композити вписуються у структурно-семантичні відношення лексичної системи італійської мови нарівні з усіма іншими одиницями цієї системи.

У висновках представлено теоретичне узагальнення та оцінки результатів дослідження.

Комплексне дослідження композитів VN-структури дозволило представити їх формально-семантичні риси а) як певні мовні універсалії; б) як генетично успадковані; в) типологічно зумовлені романською системою; г) як власне італійські, описані трансформаційними правилами, які дозволили об’єктивувати ономасіологічну та власне лінгвістичну структуру цих одиниць.

Композити-VN засвідчені у різних ономасіологічних сферах сучасної італійської мови, сьогодні це ще й одна з продуктивних моделей утворення науково-технічної та професійної лексики.

 

 

1. Актуальність моделі “ дієслово + іменник ” у сучасних італійських композитах // Міжнародна наукова конференція пам’яті професора А. О. Білецького (1911-1995) “Актуальні питання сучасної філології”. Тези доповідей. – К., 1996. – С. 98.

2. Синонімія серед італійських композитів VN-структури // Мова та історія: періодичний збірник наукових праць. – К., 1998. – Вип. 43. – С. 3 – 8.

3. Еволюція ономасіологічних типів композитів-VN в італійській мові // Мовні і концептуальні картини світу: когнітивні аспекти. – К., 1998. – С. 136 -147.

4. Ономасіологічна структура композитів-VN в італійській мові. – К. : Вид. Київ. універ., 1998. – 63 с.

 

Дисертація присвячена комплексному дослідженню формально-семантичних та ономасіологічних особливостей композитів VN-структури у сучасній італійській мові.

Іменне словоскладання італійської мови розглядається в генетичних зв’язках з аналогічною підсистемою латині, а також як структурно-типологічне явище в контексті романських мов. Досліджено особливості правил породження композитної лексики, розроблено методику моделювання глибинної структури складних номінацій. Описано семантичну специфікацію мотивуючої бази V+N та її похідних як характерні особливості італійського іменного словоскладання. Композити досліджені в термінах їх ономасіологічної структури: базис + ознака + предикат. Розроблено систематизацію предикатів, використовуваних при конструюванні композитів з дієслівним елементом. Встановлено ономасіологічні типи композитів ендо- та екзоцентричної структури. Композити – VN описані в аспекті їх функціональних та синонімічних відношень.

Ключові слова: іменне словоскладання, композит, трансформація номіналізації, словотвірне правило, ономасіологічна структура, внутрішня форма, екзоцентричні та ендоцентричні конструкції.

 

Диссертация посвящена комплексному исследованию формально-семантических и ономасиологических особенностей композитов VN-структуры в современном итальянском языке.

Именное словосложение итальянского языка рассматривается в генетических связях с аналогичной подсистемой латыни, а также как структурно-типологическое явление в контексте романских языков. Анализируются явления в словообразовательных системах романских языков, связанные с перестройкой морфологии романского имени, с новым порядком слов в атрибутивных синтаксических конструкциях.

Разработана методика моделирования глубинной структуры сложных номинаций, исследованы особенности правил ее описания в сравнении с правилами порождения простых слов. Описаны структурные модули правила универбализации синтаксической конструкции, выведен тип правила для композитов-VN с указанием ономасиологической, структурной и семантической роли составляющих компонентов и особенностей предикатов. Предложенная методика экспликации ономасиологической структуры композитов ориентирована на внутреннюю форму мотивирующих единиц, в связи с чем сложные существительные последовательно описываются как эндо- и экзоцентрические структуры. Разработана систематизация композитов в терминах ономасиологических признаков, выявлены ономасиологические приоритеты, сделавшие этот тип композитов продуктивной моделью для современной итальянской научной и профессиональной терминологии.

Одним из аспектов исследования была семантическая спецификация элементов мотивирующей базы V+N и ее производных как характерные особенности итальянского именного словосложения. Композиты -VN описаны так же в аспекте их функциональных и синонимических отношений.

Ключевые слова: именное словосложение, композит, трансформация номинализации, словообразовательное правило, ономасиологическая структура, внутренняя форма, эндоцентрические и экзоцентрические конструкции.

 

The dissertation is devoted to the comprehensive study of formal-semantic and onomastic peculiarities of the composites of VN-structure in modern Italian.

Noun compounding in modern Italian is studied in genetic connection with analogous subsystem in Latin, as well as a structural typologic phenomenon in the context of Romance languages.

The dissertation deals with the rulls of generation of composite lexis; methods of modelling of the deep structure of compound nominations were worked out. Semantic specification of the V+N-basis motivation and its derivatives is treated as a distinctive feature of the Italian noun compounding. Composites are analysed in terms of their onomastic structure: basis + distinctive feature + predicate. Predicates systematisation used in constructing composites with verbal element is proposed. Onomastic types of composites, both of endocentric and exocentric structure, were studied in the dissertation. Functional and synonymic relations of VN-composites are also described.

Key words: noun compounding, composite, transformation of nominalization, word-building rule, onomastic structure, inner form, endocentric and exocentric constructions.