Формально-семантичні особливості композитів vn-структури у сучасній італійській мові

Відповідно, композити за ВФ поділяються на дві групи – а) у лексичному значенні яких “прямо” відображений етимологічний зміст мотивуючих слів; б) лексичне значення яких є результатом різних асоціацій, які виникли на базі значень мотивуючих слів. Напр.,

а) cavaforme < cavare ’вилучати, виймати’ + мн. forma ’форма’ – ’інструмент для виймання із взуття дерев’яної форми’;

б) cavalocchio < cavare ’витріщати’ + occhio ’око’ – ’1. (діал.) бабка, коник; 2. нечесний адвокат; 3. (заст.) пожадливий, суворий збирач податків (асоціюється з 1-им значенням (коник)).

Вирішальну роль у створенні композитів відіграє ономасіологічний предикат-зв’язка, який, за вдалим висловом О. С. Кубрякової, встановлює “кут зору при судженні про предмет, названий складним словом”.

Таким чином, на ономасіологічному рівні правилом описуються три елементи структури композита: ономасіологічний базис, ономасіологічна ознака і предикат-зв’язка. На конкретно-лінгвістичному – формальні і семантичні операції над твірною базою композита. Одним із завдань дисертації було виведення структурованих і лінгвістично специфікованих словотвірних правил. Передбачалося, що такий спосіб аналізу матеріалу дозволить розкрити внутрішній механізм утворення складних слів з дієслівним елементом в італійській мові.

Оскільки словотворення композитів здійснюється в різних площинах над двома повнозначними елементами, процес виведення типових словотвірних правил розглядався поетапно, описувалася роль і трансформації кожного елемента вихідної бази V + N при перетворенні їх на компоненти композита.

Це дало можливість встановити, які одиниці номінації брали участь у породженні досліджуваних композитів, власне, що універбувалося, “згорталося” в складне слово.

Композити були проаналізовані за такою схемою:

- ономасіологічна та лінгвістична характеристика дієслів (V) твірної бази та її відображення у композитах;

- ономасіологічна та лінгвістична характеристика іменників (N) твірної бази та її відображення у композитах;

- предикати-зв’язки, які використовуються при утворенні композитів VN-структури.

Описові композитів-VN за указаною схемою присвячено 3-ій розділ дисертації «Ономасіологічні та лінгвістичні особливості словотворення композитів VN-структури в італійській мові».

Іменники, мотивовані синтаксичною конструкцією V + N, становлять два принципово різні класи, визначені характером внутрішньої форми композита – клас ендоцентричних та екзоцентричних одиниць. В італійській мові на цій формативній базі утворюються переважно ендоцентричні композити ( 69% дослідженого корпусу), в лексичному значенні яких дієслова та іменники присутні як ономасіологічний базис та ономасіологічна ознака і яке прямо і безпосередньо виражає внутрішню форму складного слова. В екзоцентричних композитах ( 31% корпусу) внутрішня форма є асоційованою, “договірною”, що спричинює значну семантичну відстань між вихідною базою і словом-результатом: перша настільки змінюється, що присутність її в композиті можна виявити тільки через тлумачення складного іменника часто із залученням нелінгвістичної інформації.

Однак слід відзначити, що серед екзоцентричних складних іменників-VN переважають такі, що їх лексичне значення і внутрішня форма розташовуються у співвідносних семантичних площинах, що підтверджується спільними семами, встановлюваними через тлумачення: parabotte (parare ’захищати’ + мн. botta ’удар’) – ’той, хто бере на себе відповідальність за діі інших осіб’, у тлумаченні – ’той, хто може захистити когось’. Композитів типу battisuocera (battere ’бити’ + suocera ’свекруха’) – ’волошка’ (букв. ’той, що б’є свекруху) – незначна кількість.

Трансформаційні правила номіналізації конструкції V + N, будучи романською універсалією, виявляють на семантичному рівні специфіку іменного словоскладання в кожній конкретній мові. Дослідження матеріалу в аспекті семантичного відбору у твірних базах та його відображення через трансформаційне правило у композиті дало можливість встановити глибинні характеристики процесу словоскладання, не досліджені в італійській дериватології.

Якісно-кількісний аналіз дієслівних та іменникових баз і дієслівних та іменникових компонентів композитів у термінах семантичних ознак засвідчив, що:

а) у вихідних базах як ендоцентричних, так і екзоцентричних композитів італійська мова використовує дієслова переважно із семантикою ’дії’ ( 78%; 96%), рідше – із семантикою ’відношення’ ( 24%; 4%) і практично не використовує дієслів на позначення ’стану’;

б) при перетворенні дієслівної бази на компонент композита в ендоцентричних структурах семантична специфікація дієслова, як правило, зберігається. Напр., і у вихідній базі contare le banconote і в композиті contabanconote – ’лічильник банкнотів’ дієслово contare ’лічити’ є назвою ’дії’; у композиті coprioggetti – ’скляна пластина, яка охороняє препарат, розташований у мікроскопі’ (букв. ’що закриває предмети’), – семантична специфікація дієслівної бази і дієслівного компонента як назви ’відношення’ також є однаковою. Щодо екзоцентричних композитів – характер семантичного перетворення дієслівної бази за тими самими принципами простежити неможливо;

в) дієслівні бази portare, parare, guardare, coprire i levare у сполученні з іменниковими компонентами у досліджуваному матеріалі використовуються максимально часто – на їх основі створено 62% ендоцентричних композитів.

Дієслівні бази mangiare, portare, rompere, saltare є найбільш частотними в екзоцентричних композитах – ці бази використані у 59% одиниць цієї групи;

г) при словотворенні композитів-VN італійська мова надає перевагу базовим іменникам “нейтральної” семантики, неспецифікованим як абстрактні, збірні, речовинні та назви істот ( 65%). Семантично специфіковані іменники-бази розташовуються у такій послідовності: назви речовини ( 21%), назви збірних понять ( 3%), назви істот ( 6%) і назви абстрактних понять ( 5%). При трансформації вихідної бази на ендоцентричний композит семантична специфікація іменників змінюється в такий спосіб: як і у вихідних, серед іменників-композитів переважають назви конкретних предметів і понять ( 79%) ; на другому місці – композити