Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

 

КРЮКОВА Олена Вікторівна

 

УДК 373.4.033+373.4.016:502/504

 

 

13.00.07 – теорія і методика виховання

 

 

Київ – 2005

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, Маршицька Вікторія Вячеславівна, Інститут проблем виховання АПН України,  старший науковий співробітник лабораторії екологічного виховання.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Кузь Володимир Григорович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, ректор - кандидат педагогічних наук, Шаповал Лариса Василівна, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, доцент кафедри географії та методики навчання природничим дисциплінам.

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки і соціальної роботи, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

 

 

Актуальність роботи. Різноманітна продуктивна діяльність людини призвела нині до глобальної екологічної кризи. За такої ситуації запобігання забрудненню навколишнього середовища, рішуча відмова від стихійного впливу на нього – це насамперед моральна проблема, вирішення якої потребує достатнього рівня екологічної культури. 

Стратегія виходу з екологічної кризи, гармонізації взаємодії людства і природи запропонована у програмі дій “Порядок денний на ХХІ століття”, прийнятій на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992). У цьому і наступних документах (Pio+5, Pio+10) наголошується, що пріоритетним напрямом діяльності навчальних закладів має бути виховання ціннісного ставлення до природи, розвиток уміння приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища. 

Особливе місце в системі неперервної екологічної освіти належить початковій школі. Саме цей період у житті дітей сприятливий для усвідомлення себе невід’ємною часткою природи, своєї ролі та значущості в її збереженні. 

У Концепції екологічної освіти України, Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті, Державному стандарті початкової загальної освіти одним із завдань у загальноосвітньому навчальному закладі I ступеня (1-3(4)-ті класи) визначено набуття елементарних знань про природу та взаємозв’язки у ній, розвиток емоційно-ціннісного ставлення до природи, формування навичок екологічно доцільної поведінки. Формування такої поведінки та природоохоронної діяльності неможливе без усвідомлення власної причетності молодших школярів до забруднення довкілля і формування відповідальності за його збереження.

Теоретичним та практичним аспектам екологічного виховання у шкільному та позашкільному навчально-виховному процесі надається значна увага. Наукові підходи до екологічного виховання в сучасних умовах розроблені в дослідженнях А.Н. Захлєбного, І.Д. Звєрєва, І.Т. Суравегіної. Н.В. Лисенко, Л.П. Симонова, З.П. Плохій визначили методологічні та теоретичні засади екологічного виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Науковці та практики звертають увагу на те, що в роботі дитячого садка і школи відсутня система навчання і виховання, яка б забезпечувала єдність і неперервність розвитку особистості на цих вікових етапах (В.Г. Кузь, Л.В. Іщенко, Д.І. Струннікова та інш.).

Ряд сучасних наукових досліджень присвячено формуванню екологічної культури молодших школярів у процесі вивчення природознавчих предметів, на основі міжпредметних зв’язків, у позаурочний час (С.А. Карпєєв, Є.Д. Макаров, Л.А. Чистякова, Л.В. Шаповал, О.В. Яковлєва), екологічної грамотності молодших школярів (Д.І. Мельник), екологічної культури учнів основної школи у процесі вивчення інтегративного курсу “Навколишній світ” (О.В. Король), курсу екології (С.Г. Лебідь), засобами ігрової діяльності (О.Л. Пруцакова).

Формуванню відповідальної поведінки, самоконтролю і саморегуляції поведінки учнів, вихованню моральної свідомості і поведінки особистості, прогнозуванню моральної поведінки присвячені дослідження М.І. Боришевського, В.Є. Гуріна, Л.В. Долинської, Т.В. Кириченко, В.М. Піскуна, М.В. Савчина, І.В. Сингаївської. 

Психологічним підгрунтям формування екологічно доцільної поведінки є роботи К.О. Абульханової-Славської, Ю.Б. Гіппенрейтер, О.М. Леонтьєва, А.В. Петровського, С.Л. Рубінштейна та інших, у яких обґрунтовується, що основою поведінки особистості є вчинки, у яких формуються й виявляються її позиція та моральні переконання. 

У працях Б.Г. Ананьєва, І.Д. Беха, Л.І. Божович, Л.С. Виготського, В.В. Давидова, І.А. Зимньої, Г.С. Костюка, О.К. Маркової, А.В. Петровського, Н.Ф. Тализіної, Д.Б. Ельконіна визначається, що молодший шкільний вік сприятливий для формування екологічно доцільної поведінки, оскільки у цьому віці значні зміни відбуваються у всій психічній сфері дитини. Протягом усього молодшого шкільного віку дитина навчається керувати своєю поведінкою, протіканням психічних процесів. Поведінка молодшого школяра психологічно обумовлена вибором, залежить від оцінки своєї і чужої поведінки, наявності практичних навичок поведінки. Серед основних умов, які забезпечують формування самоконтролю поведінки молодших школярів, є формування навичок моральної поведінки і мотиваційної сторони самоконтролю; прогнозування моральної поведінки є центральним компонентом у структурі моральної саморегуляції поведінки молодших школярів. Участь у різних видах екологічної діяльності молодшого школяра – навчальної, ігрової, трудової - сприяє формуванню вмінь та навичок екологічно доцільної поведінки, відпрацюванню поведінкових стереотипів.

Враховуючи сутність процесу формування екологічно доцільної поведінки особистості, екологічно доцільну поведінку молодшого школяра ми розглядаємо як дії і вчинки у довкіллі, що безпосередньо пов’язані із задоволенням його життєвих потреб у взаємодії з довкіллям, без порушення екологічної рівноваги та гармонійного розвитку особистості і природи, як рівнозначних цінностей. 

Дослідження стану проблеми у шкільній практиці свідчить, що у молодших школярів є необхідні передумови формування екологічно доцільної поведінки. Однак з’ясовано, що чимало школярів