+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
35
Мова:
Українська
у виборі дій і вчинків у природі керуються, переважно, емоційними імпульсами, прагматичними інтересами, мотивами наслідування і самоствердження, а не раціональними цілями, пізнавальними та естетичними потребами, гуманістичними і природоохоронними мотивами. Більшість учнів намагаються дотримуватися правил поведінки в природі лише за умови контролю з боку дорослих, за пропозицією дорослих беруть участь у заходах, присвячених екологічним проблемам. Крім того, має місце невідповідність між екологічними знаннями учнів та поведінкою у природі, що свідчить про відсутність переконань та обумовлено особливостями суб’єктивного ставлення до природи. Переважна більшість вчителів використовують вербальні методи впливу, і лише супроводжують розповідь, бесіду, читання художньої літератури показом ілюстративного матеріалу екологічного спрямування. Вчителі значно менше використовують практичні методи роботи у природі, лабораторні досліди, екскурсії в природу. Батьки майже не залучаються до екологічного виховання учнів, що порушує цілісність системи виховання особистості.
Незважаючи на чималий науковий доробок з проблеми формування екологічної культури учнів, що певною мірою стосується і процесу формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів, вироблення зазначеної характеристики не було предметом спеціального дослідження. Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість у теорії і практиці початкової школи, протиріччя між потенційними можливостями молодших школярів щодо формування екологічно доцільної поведінки і станом виховної практики, відсутність технології формування зазначеної поведінки особистості, було визначено тему дисертаційного дослідження: “Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів”.
Зв’язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою колективної теми “Особистісно орієнтовані технології екологічного виховання школярів” лабораторії екологічного виховання Інституту проблем виховання АПН України державний реєстраційний номер №0199 U 000062. Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання АПН України від 28 травня 2001 р., протокол №5 та затверджена Радою координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології від 25 вересня 2001 р., протокол №7.
Об’єкт дослідження - екологічне виховання учнів початкової школи.
Предмет дослідження – технологія формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.
Мета дослідження: науково обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити технологію формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.
Гіпотеза дослідження: ефективність формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів забезпечується педагогічною технологією, що передбачає такі етапи:
-диференційований, спрямований на корекцію компонентів екологічно доцільної поведінки на основі комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор;
-інтегрований, спрямований на систематизацію та узагальнення досвіду екологічно доцільної поведінки на основі факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!”.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено завдання дослідження:
-з’ясувати сучасний стан досліджуваної проблеми у теорії та шкільній практиці;
-визначити сутність поняття “екологічно доцільна поведінка”, критерії та показники сформованості відповідної характеристики молодших школярів;
-обґрунтувати принципи, етапи формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів;
-розробити та експериментально перевірити технологію формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.
Методологічну основу дослідження складають загальнофілософські положення про цілісність природи, єдність природи і суспільства, необхідність гармонізації та гуманізації взаємовідносин суспільства з природою, про виховну і розвиваючу функції природи; про поведінку як системне утворення; закономірності психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Теоретичною основою дослідження є: системний підхід до вивчення поведінки (К.О. Абульханова-Славська, І.Д. Бех, Ю.Б. Гіппенрейтер, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн), психологічна теорія особистості (Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн), концептуальні положення теорії екологічної освіти та виховання (А.Н. Захлєбний, І.Д. Зверєв, Л.П. Симонова, І.Т. Суравегіна), типологія суб’єктивних ставлень до природи в системі екологічної культури (С.Д. Дерябо, В.А. Ясвін), положення про розвиток особистості молодшого школяра (Л.І. Божович, В.В. Давидов, Н.Ф. Тализіна, Д.Б. Ельконін).
Для досягнення мети та реалізації завдань застосовувалися такі методи дослідження:
-теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми дослідження; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду, порівняльний аналіз, за допомогою яких з’ясовано стан досліджуваної проблеми у педагогічної теорії;
-емпіричні: методи педагогічної та психологічної діагностики (анкетування вчителів, батьків, спостереження, бесіда, педагогічний експеримент), якісний аналіз результатів експерименту, методи математичної обробки одержаних результатів дослідження, за допомогою яких здобуто об’єктивні відомості про стан сформованості екологічно доцільної поведінки молодших школярів; а також здійснювалася оцінка результативності дослідження.
Поєднання теоретичних та емпіричних методів дало змогу обґрунтувати критерії та показники методики вивчення сформованості екологічно доцільної поведінки, виділити типи поведінки молодших школярів у природі.
Експериментальна база дослідження. Педагогічний експеримент здійснювався протягом 1998-2003 років на базі загальноосвітніх шкіл №2, №16 м. Донецька, №15, №24 м. Краматорська. Констатуючим етапом експерименту було охоплено 432 молодших школяра, 128 вчителів початкових класів (із них 93 – слухачі курсів підвищення кваліфікації Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та 35 вчителів названих вище шкіл), 198 батьків.
На формуючому етапі експерименту залучалися загальноосвітні заклади №2, №16 м. Донецька, №24 м. Краматорська. У ньому брали участь 288 учнів початкових класів, 12 вчителів, 149 батьків.
Дослідження проводилось у три етапи:
На першому етапі (1998-1999 р.р.) здійснювалось теоретичне та практичне осмислення проблеми; формулювалася гіпотеза; визначено сутність поняття “екологічно доцільна поведінка”, критерії, показники сформованості екологічно доцільної поведінки та типи поведінки молодших школярів у природі.
На другому етапі (2000 - 2003 р.р.) визначено принципи та етапи формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів; обґрунтовано та розроблено відповідну педагогічну технологію; здійснено експериментальну перевірку ефективності запропонованих