Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів

-у контрольних класах (КК1) відбулося зростання кількості учнів з екологічно доцільним типом поведінки (17,2%), а в контрольних класах (КК2) зафіксовано більше учнів з природобезпечним типом поведінки (42,7%); 

-у всіх контрольних класах зменшилась кількість молодших школярів з нейтральним та руйнівним типом поведінки. Кількість молодших школярів контрольних класів з нейтральним типом поведінки зменшилась на 6%: у КК1 - 31,2%, у КК2 – 31,3% учнів. Контрольні класи КК1 мають таку кількість учнів з руйнівним типом поведінки: 9,7% – проти 20,4% на констатуючому етапі дослідження; у контрольних класах КК2 – 15,6% проти 20,8% на констатуючому етапі.

Кількісний аналіз експериментального дослідження засвідчує загальну позитивну динаміку змін у формуванні екологічно доцільної поведінки молодших школярів як експериментальних, так і контрольних класах. Отже, запровадження у педагогічну практику зазначеної технології сприяє формуванню екологічно доцільної поведінки учнів. 

Загалом результати проведеного дослідження підтвердили основні положення гіпотези і дозволили зробити такі висновки: 

1. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено актуальність формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів, що обумовлено кризовою екологічною ситуацією та низьким рівнем культури суспільства, наявністю байдужого та руйнівного ставлення до природи у значної частини учнів початкової школи, недостатнім висвітленням проблеми у науково-педагогічній літературі.

2. Виходячи з філософського та психолого-педагогічного розуміння сутності поведінки, екологічно доцільну поведінку молодших школярів розглядаємо як дії і вчинки у довкіллі, що безпосередньо пов’язані із задоволенням їх життєвих потреб у взаємодії з довкіллям без порушення екологічної рівноваги та гармонійного розвитку особистості і природи як рівнозначних цінностей. 

3. Визначено критерії сформованості екологічно доцільної поведінки молодших школярів: унормованість, спрямованість, активність. Критерії екологічно доцільної поведінки молодших школярів конкретизуються показниками. Це відповідні і доступні учням нормативні й екологічні знання, емоційно-ціннісне ставлення до природи, дії та вчинки щодо раціонального використання та збереження природи. На основі теоретичного дослідження та експериментальних даних визначено також рівні сформованості кожного показника: низький, середній, достатній, високий.

4. Розроблено методику дослідження типів поведінки молодших школярів у природі, що складається з таких компонентів: 1) створення уявних ситуацій за допомогою серій завдань, спрямованих на з’ясування рівня готовності до виконання дій та вчинків у природі, рівня сформованості емоційно-ціннісного ставлення до природи, знань про норми та правила поведінки в природі; 2) створення реальних ситуацій вибору взірця поведінки в природі; 3) спостереження за поведінкою учнів в природі у ситуаціях, що виникали спонтанно. За визначеними критеріями та обґрунтованою методикою виділено якісні характеристики типів поведінки молодших школярів у природі: екологічно доцільного, природобезпечного, нейтрального, руйнівного. Характерними для цього віку є нейтральна та природобезпечна поведінка у природі.

5. Результати анкетування педагогів, батьків та дані констатуючого етапу експерименту свідчать про потенційні можливості молодших школярів щодо формування екологічно доцільної поведінки. Учні певною мірою володіють знаннями про норми та правила поведінки в природі, залежності здоров’я від стану довкілля, проте не всі вважають за необхідне дотримуватися екологічних вимог у повсякденному житті. У шкільній практиці формування зазначеної характеристики відбувається епізодично, без належного методичного забезпечення. Результати дослідження дозволяють визначити сім’ю як один із потужних чинників екологічного виховання молодших школярів. Однак, вчителі проводять відповідну роботу епізодично, а батьки нерідко допускають дії, шкідливі для природи, в присутності дітей. Означені та інші протиріччя разом з результатами дослідження засвідчили необхідність розробки науково обґрунтованої технології формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.

6. Запропонована технологія ґрунтується на принципах екологічного виховання та засадах особистісно орієнтованих технологій виховання. Принципи технології формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів обумовлюються сутністю цієї поведінки та особливостями формування у молодших школярів. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено доцільність поетапного впровадження означеної технології. А саме: процес формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів розпочинати впровадженням комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор у всі навчальні дисципліни на міжпредметній основі та у позаурочній діяльності. Завершувальним етапом процесу формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів було впровадження факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу” для учнів 4 класу.

7. Результати роботи в експериментальних групах свідчать про зменшення числа молодших школярів з проявами руйнівного та нейтрального типів поведінки та збільшення учнів з природобезпечним та екологічно доцільним типом поведінки, що засвідчує загальну позитивну динаміку у формуванні екологічно доцільної поведінки молодших школярів і, водночас, підтверджує ефективність запропонованих в експерименті розробок. На користь цього висновку свідчить також порівняння показників сформованості екологічно доцільної поведінки, зафіксованих у різних групах контрольних класів. У контрольних класах, які працювали за програмами, що передбачали застосування комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор, залучалися до екологічних заходів, передбачених планом виховної роботи школи, відбулося зростання кількості учнів з екологічно доцільним типом поведінки. А у контрольних класах, що працювали за традиційними програмами для початкових класів, зафіксовано більше учнів з природобезпечним типом поведінки. У всіх контрольних класах зменшилась кількість молодших школярів з руйнівним типом поведінки.

8. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів. Потребує детальнішого дослідження проблема екологічного виховання як чинника соціалізації молодших школярів, особливості виховання екологічно доцільної поведінки у молодших школярів сільської та міської місцевості, особливості формування зазначеної поведінки у хлопчиків і