Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів

Враховуючи структуру та особливості поведінки учнів у природі, розроблено методику дослідження типів поведінки молодших школярів у природі, що складається з таких компонентів: 1) створення уявних ситуацій за допомогою серій завдань, спрямованих на з’ясування типу поведінки молодших школярів за критеріями унормованості і спрямованості; 2) створення реальних ситуацій вибору взірця поведінки молодших школярів в природі, спрямованих на з’ясування типу поведінки за критерієм активності; 3) спостереження за поведінкою учнів у природі в ситуаціях, що виникали спонтанно.

Отримані результати констатуючого етапу експерименту свідчать, що молодші школярі знають правила та норми поведінки в природі, вміють дотримуватися їх, проте значний відсоток дітей з нейтральним (36,1%) та руйнівним (21,2%) типом поведінки у природі. З метою з’ясування причин такого стану досліджено рівень екологічної культури вчителів, вплив батьків на екологічне виховання молодших школярів. Порівняння емпіричних даних, одержаних від різних груп респондентів та в ході теоретичного дослідження встановлено педагогічні протиріччя процесу формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів:

-хоча екологічно доцільні дії і вчинки учнів здебільшого пов’язані з проведенням свят чи створенням дорослими спеціальних умов, лише 5% вчителів вдається до подібних заходів; 

-у практиці екологічного виховання всього 11% вчителів застосовують працю у природі, ще менше – 9% - дають учням доручення, пов’язані з доглядом за природними об’єктами. Педагоги підкреслюють доцільність ширшого впровадження ігрових, проективних сучасних технологій екологічного виховання, вказуючи на недостатність наявного науково-методичного забезпечення;

-результати дослідження дозволяють визначити сім’ю як один із потужних чинників екологічного виховання молодших школярів. Однак лише 4% вчителів проводять відповідну роботу, а батьки нерідко допускають дії, шкідливі для природи, в присутності дітей. 

Виявлені протиріччя між можливостями молодших школярів і станом формування екологічно доцільної поведінки особистості у практиці роботи початкової школи підтверджують необхідність наукового обґрунтування особистісно орієнтованої технології формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів. 

У другому розділі “Експериментальна перевірка технології формування екологічно доцільно поведінки молодших школярів” розкривається науково обґрунтована особистісно орієнтована технологія формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів, методика, зміст та результати формуючого етапу експерименту.

Технологія формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів базується на принципах екологічного виховання та засадах особистісно орієнтованих технологій виховання і передбачає принципи: цілеспрямованості; суспільної спрямованості, зв’язку з життям; використання праці як засобу розвитку й виховання учнів початкової школи; наступності, поетапності, системності та конкретності педагогічного процесу; формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів в колективі та через колектив; гуманізму і демократизму в поєднанні з високою вимогливістю й повагою до особистості молодшого школяра; врахування позитивних якостей особистості молодшого школяра; поєднання диференційованого та індивідуального підходів у формуванні екологічно доцільної поведінки молодших школярів. 

Беручи за основу сутнісне розуміння технології як структурування виховного процесу, обґрунтовано дотримання двох послідовних етапів формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів:

1) диференційований, що передбачає одночасне формування компонентів екологічно доцільної поведінки на основі запровадження комплексу пізнавально-емоційних завдань і екологічних ігор; 

2) інтегрований, що узагальнює досвід екологічно доцільної поведінки молодших школярів у процесі вивчення факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!”.

Ефективність розробленої технології формування екологічно доцільної поведінки у молодших школярів перевірено у ході формуючого етапу експерименту протягом 2000 - 2003 р.р. У ньому взяли участь 12 вчителів, 288 учнів (99 – в експериментальних, 189 – у контрольних класах), 149 батьків. В експериментальному дослідженні було задіяно 4 експериментальних класи (ЕК) і 8 контрольних класів (КК1, КК2). В експериментальних класах (ЕК) запроваджувалася обґрунтована особистісно орієнтована технологія, яка передбачала: застосування комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор, впровадження факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!” та участь молодших школярів у традиційних шкільних екологічних заходах. У контрольних класах (КК1) застосовувався комплекс пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор. Контрольні класи (КК1, КК2) залучалися до екологічних заходів, передбачених шкільним планом виховної роботи.

Для обґрунтування необхідності дотримуватися норм та правил поведінки у природі, аналізу і корекції сформованих у школярів екологічних ціннісних орієнтацій, інтересів і потреб використовували комплекс пізнавально-емоційних завдань. Ці завдання спрямовані на усвідомлення норм та правил поведінки учнів у природі, виявлення взаємозв’язків у природі. Такі завдання виявляють моральну позицію молодшого школяра в його ставленнях до тварин, рослин, людей, дають можливість зрозуміти мотиви свого або чужого вчинку, доцільність вибору того або іншого взірця поведінки, відповідним чином спроектувати свою поведінку в природі. Комплекс пізнавально-емоційних завдань застосовується на різних етапах навчальних занять - у поясненні нового навчального матеріалу, повторенні і закріпленні, а також в організації екскурсій, спостережень, у практичній діяльності учнів з охорони природи. Комплекс складають пізнавально-емоційні завдання на:

1.Виявлення взаємозв’язків тварин і