Формування оптимальної структури капіталу підприємства на ТОВ "ХЗ ПТУ"

 

 

Як показали результати оптимізації структури капіталу ТОВ "ХЗ ПТУ", для фінансування проекту з оновлення устаткування частка залученого капіталу має складати 20%. Тобто важливим напрямом роботи фінансових служб підприємства має стати пошук джерел залученого капіталу. Для ефективності такого процесу підприємству свою діяльність необхідно доповнити таким видом фінансової діяльності як планування кредитної роботи.

Планування кредитної роботи має бути найважливішою частиною фінансового планування. Розробка фінансових планів є також одним з основних засобів контактів із зовнішнім середовищем: постачальниками, споживачами, дистриб'юторами, кредиторами, інвесторами. Від їх довіри залежать вартість активів організації і можливість її ефективної діяльності, тому фінансовий план повинен бути добре продуманий і серйозно обґрунтований.

Процес фінансового планування складається з наступних етапів [44]:

1) аналіз фінансових показників фірми за попередній період. Розрахунок показників здійснюється на основі головних фінансових документів фірми – балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал,

2) довгострокове фінансове планування,

3) оперативне фінансове планування.

Як і всякий інший процес, фінансове планування завершується практичним впровадженням планів і контролем за їхнім виконанням.

Найпоширенішим є довгострокове і короткострокове фінансове планування.

Метою довгострокового планування є укладання прогнозу балансу і звіту про фінансові результати. Ґрунтуючись на цих планових документах, організація розробляє оперативні бюджети.

Якість фінансового планування визначається рівнем бухгалтерського обліку і фінансового контролю. Фінансові звіти організації повинні включати такі ключові позиції, як прибутковість, ринкова позиція, продуктивність, використання активів, інновації.

Для укладання прогнозних фінансових документів застосовуються методи прогнозу продажу, відсотка від продажу, аналізу беззбитковості та деякі інші.

Планування кредитної роботи є важливим елементом діяльності банків, оскільки є особливо актуальним, так як кредит являє собою форму переміщення позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що надається у позику.

Банківський кредит оснований на взаємовідносинах двох юридичних осіб: банківської установи кредитодавача та організації кредитоотримувача.

Стабільність банку багато в чому залежить від складу його клієнтів. Кажуть, що які клієнти банку, такий і сам банк. Надійність, фінансова стійкість клієнтів зменшує банківські ризики, допомагає в отриманні банком більш високого доходу.

Однак, банк має справу не тільки з клієнтами високого класу: серед них зустрічаються і такі клієнти, що мають фінансові складності через неправильну організацію виробництва, слабкий досвід ринку, невірно обрану стратегію розвитку. Уміння правильно з'ясувати можливості клієнта, розпізнати його сильні і слабкі сторони – одна з найважливіших задач кредитних установ.

Якщо раніше у вирішенні цієї задачі основна увага приділялася лише економічному аналізу кредитоспроможності клієнта – виявленню потреб для отримання кредиту, виявленню можливостей повернути його, то останнім часом банками також приділяється увага такому питанню, як цільова направленість кредиту.

Цільовий характер використання кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитною угодою, яка складається між банком та клієнтом.

Для запобігання випадків неповернення кредитів клієнтами банки планують систему контролю кожної кредитної угоди. Так, укладанню кредитного договору передує попередній контроль, метою якого є перевірка відомостей про платоспроможність клієнта. Починається він з перевірки співробітником кредитного відділу відомостей, викладених клієнтом в "Анкеті кредитоодержувача" і "Заявці на одержання кредиту", а також документації згідно "Списку необхідної документації", що надається клієнтом.

На основі балансу організації та звіту про фінансові результати розраховуються показники, що вказують на можливість або неможливість кредитування клієнта. Водночас з цим, перевіркою діяльності клієнта по своїм каналам, займається служба безпеки банку, а юрист банку перевіряє юридичну правильність наданої клієнтом документації. На цьому етапі також виробляється оцінка застави майна, її проводить співробітник кредитного відділу, відповідальний за кредитний договір і співробітник служби безпеки із залученням співробітників групи капітального будівництва, якщо у заставу здається нерухомість. У випадку позитивних висновків співробітників кредитного відділу, служби безпеки і юриста видається висновок про можливість видачі кредиту, що передається на розгляд кредитної ради банку. Якщо ж співробітники знаходять будь-яку неточність або недостовірність відомостей, то заявка на одержання кредиту відхиляється. У випадку позитивної відповіді кредитної ради між банком і клієнтом підписується кредитний договір. На цьому етапі починається поточний контроль. Згідно пункту 3 "Типової кредитної угоди" банк зобов'язаний здійснювати перевірку виконання клієнтом умов кредитного договору: цільового використання кредиту, збереження заставленого майна і поточного стану розрахункового рахунку клієнта, стежити за своєчасністю погашення кредиту (у випадку виплати основної суми через певні періоди) і відсотків по ньому. Цими питаннями займається безпосередньо робітник кредитного відділу, відповідальний за ведення договору. У випадку позитивних результатів перевірки кредитування триває, у випадку ж недодержання клієнтом умов кредитного договору, можливе накладання штрафу на клієнта, а при серйозних порушеннях – рішення про припинення дії договору з вимогою негайного погашення кредиту і відсотків по ньому.

З настанням терміну погашення кредиту співробітники кредитного відділу здійснюють завершальний контроль, в ході якого відслідковується своєчасне погашення кредиту і відсотків по ньому. При своєчасному погашенні кредитна справа закривається,