Формування оптимальної структури капіталу підприємства на ТОВ "ХЗ ПТУ"

Аj – вартість одиниці виробництва продукції (робіт, послуг), тис. грн.;

Qпл – плановий обсяг виробництва продукції (робіт, послуг), тис. грн.;

Рj – ціна реалізації одиниці продукції (робіт, послуг) j-того виду, тис. грн.;

ОРпл – плановий обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), тис. грн.;

Вj – витрати праці на одиницю виробництва продукції (робіт, послуг), люд.-годин;

ЗОВj – змінні операційні витрати на одиницю j-того виду продукції (робіт, послуг), тис. грн.;

ПОВj – постійні операційні витрати на одиницю j-того виду продукції (робіт, послуг), тис. грн.;

СВПл – планові сукупні витрати на операційну діяльність, тис. грн.

Важливим аспектом у процесі формування внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів є використання механізму розподілу валового прибутку підприємства. Від результату використання цього механізму залежать як фінансові можливості підприємства, так і зростання доходів власників, задоволення матеріальних і соціальних потреб працівників трудового колективу.

У сучасних умовах господарювання підприємства дотримуються залишкового підходу до виплати дивідендів. Це зумовлено кількома причинами: низькою прибутковістю більшості підприємницьких структур; необхідністю формування значних обсягів власних внутрішніх джерел фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності; національними особливостями процесу утворення недержавних підприємств; незавершеністю процесу приватизації державної власності, постійним її перерозподілом, прагненням будь-якими способами скоротити чисельність фактичних власників підприємства. У вітчизняному законодавстві передбачено, що розмір дивідендних виплат в акціонерних підприємствах не може перевищувати 40% чистого прибутку.

У сучасних умовах господарювання при виборі тієї чи іншої дивідендної політики підприємство має враховувати такі внутрішні й зовнішні аспекти діяльності: стратегічні цілі й тактичні схеми їхнього досягнення; необхідність постійного економічного зростання і подолання значної конкуренції як із боку вітчизняних, так і з боку закордонних підприємств; фактичні та прогнозовані показники прибутковості й рентабельності, а також можливості їх поліпшення; реальну вартість тих чи інших інвестиційних проектів, можливості щодо їхнього зниження; вартість внутрішніх і зовнішніх власних джерел фінансових ресурсів і економічну доцільність його використання; економічну доцільність використання позикових фінансових ресурсів; рівень ліквідності наявних активів і тип фінансової стійкості підприємства; стадію життєвого циклу підприємства.

Ефективність дивідендної політики варто розглядати з позиції як інтересів власників, так і можливості збільшення капіталізації прибутку. Виходячи з цього ефективність дивідендної політики можна визначити за таким співвідношенням:

 

деЕДП – ефективність дивідендної політики;

ФДВВзп – фонд дивідендних виплат власникам у звітному періоді, тис. грн.;

КПзп – капіталізований прибуток звітного періоду, тис. грн.; 

ВФКзп – власний фінансовий капітал звітного періоду, тис. грн.; 

ВФКмп – власний фінансовий капітал минулого періоду, тис. грн.; 

ЧППзп – чистий прибуток підприємства звітного періоду, тис. грн.; 

СУФКзп – сукупний фінансовий капітал звітного періоду, тис. грн.

Амортизаційні відрахування є ще одним внутрішнім джерелом власних фінансових ресурсів, величина яких залежить від кількох складових: від обсягу основних фондів і нематеріальних активів; від рівня зношеності основних фондів та їхньої своєчасної об'єктивної переоцінки; від обраного методу розрахунку амортизації і списання амортизаційних відрахувань на продукцію; від законодавче встановлених норм амортизації. До прийняття національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності амортизаційні відрахування розглядалися як одне з найважливіших джерел внутрішніх власних фінансових ресурсів. З їх прийняттям амортизаційний фонд був вилучений із пасиву балансу і не розглядався як джерело фінансових ресурсів.

Механізм управління амортизаційними відрахуваннями має бути спрямований на збільшення обсягів внутрішніх власних фінансових ресурсів. Однак при цьому необхідно враховувати, що зростання амортизаційних відрахувань зменшує обсяг чистого прибутку від операційної діяльності і навпаки. Отже, підприємства повинні будувати таку фінансову політику, щоб забезпечити оптимізацію не лише суми амортизаційних відрахувань, а й обсягу чистого прибутку. Механізм управління залученням зовнішніх джерел власних фінансових засобів використовується при створенні нового підприємства чи за необхідності значного збільшення власного фінансового капіталу на діючому об'єкті. Цей механізм управління має враховувати особливості сучасного етапу розвитку економіки.

Розробка і реалізація такого механізму може здійснюватися у кілька етапів. У першу чергу визначаються напрями залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Залежно від організаційно-правової форми підприємства і форми власності можуть бути використані привілейовані й прості акції; засновницькі та пайові внески; бюджетне цільове фінансування; кошти галузевих міністерств і відомств; кошти об'єднань, материнських компаній, холдингів тощо.

Для акціонерних підприємств обсяг емісії акцій визначається за формулою:

 

деОЕА – обсяг емісії акцій, тис. грн.;

ОВФРзд – обсяг власних фінансових ресурсів, що формуються за рахунок зовнішніх джерел, тис. грн.;

ІНзд – інші напрями залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, тис. грн.

Види акцій визначаються, виходячи з чинного законодавства, а тому привілейованими можуть бути не більш як 10% від випуску акцій. Номінал акцій визначається з урахуванням основних майбутніх покупців: для юридичних осіб установлюються великі номінали акцій, для фізичних – значно менші. Кількість акцій визначається окремо за привілейованими і простими акціями шляхом розподілу обсягу випуску акцій у грошовому вимірі на прийнятий номінал відповідної акції. За рахунок випуску акцій здійснюється оцінка вартості фінансових ресурсів: прогнозного рівня дивідендів, можливих витрат на випуск і розміщення акцій.

Вартість фінансових ресурсів доцільно зрівноважувати із фактичною середньозваженою вартістю власного фінансового капіталу і середнім рівнем процентної ставки на фінансовому ринку. Якщо розрахункове значення менше або близьке до