Формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

 

Тягнирядно Євгенія Василівна

 

УДК: 378.05+378.125+808.027

 

 

13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”

 

 

Хмельницький – 2008

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор ЯВОРСЬКА Галина Харлампіївна, Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, кафедра юридичної психології і педагогіки, професор кафедри.

Офіційні опоненти: 

доктор педагогічних наук, доцент СЕМЕНОГ Олена Миколаївна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, відділ теорії та історії педагогічної майстерності, старший науковий співробітник; кандидат педагогічних наук СУСЛІН Едуард В’ячеславович, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, кафедра німецької та другої іноземної мови, доцент кафедри.

 

 

Актуальність теми. Демократизація суспільства, піднесення ролі права як регулятора суспільних відносин на шляху переходу до ринкової економіки, органічно поєднані з підвищенням престижу правової професії. Це вимагає більш поглибленої підготовки майбутніх правничих кадрів, які повинні бездоганно знати закони, вільно володіти українською юридичною термінологією, вміло спілкуватися. Виступ у суді – один із найскладніших і найвідповідальніших моментів участі прокурора, захисника й інших учасників у кримінальному судочинстві. Щоб упевнено відстоювати і захищати права і інтереси людини та суспільства, слово правника має бути справедливим, переконливим. Уміння виступати публічно не приходить саме по собі. Цьому треба наполегливо вчитися, оволодівати прийомами риторичного мистецтва. Важлива роль у цьому належить судовій риториці, що набуває особливої актуальності. Тому що саме вміння кваліфіковано переконати винний чи невинний підсудний – професійний обов’язок правника.

За всю історію підготовки юридичних кадрів в Україні проблему судового красномовства розглядали П. Бондаренко, В. Леоненко, В. Молдован, С. Абрамович та ін. Видання їх праць мали невеликі тиражі й давно вже стали бібліографічною рідкістю. Їхні дослідження спрямовані насамперед на вивчення побудови судових виступів, полемічної майстерності. Поза увагою вчених залишилося питання щодо значущості риторики у процесі формування риторичних умінь правників.

Потреба в науково-теоретичному аналізі й більш чіткому осмисленні сутності поняття “риторичні вміння правників”, “судова промова”, “судове красномовство” викликана необхідністю комплексного дослідження проблеми професійної підготовки майбутнього правника (юрист, правознавець, юриспрудент-фахівець з правознавства) загалом і цілеспрямованого формування риторичних умінь, зокрема.

Але в сучасній педагогічній практиці професійної підготовки правників виявлено низку суперечностей між: потребою суспільства в підвищенні престижу суб’єктів юридичної діяльності і недостатнім риторичним, мовленнєво-комунікативним, мисленнєвим, інтелектуальним, моральним і мотиваційно-професійним потенціалом майбутніх правників; необхідністю в активізації творчих сил, лідерських, комунікативних і ділових якостей особистості майбутніх правників, які цілком усвідомлюють міру своєї відповідальності та соціально-професійної ролі, і відсутністю відповідних психолого-педагогічних умов для їх стимулювання та розвитку; вимогою формування активної дослідницької позиції у майбутніх правників у процесі здобуття вищої юридичної освіти і переважно пояснювально-ілюстративним і репродуктивним характером її організації, що здебільшого стримує формування їхньої особистості як суб’єкта юридичної діяльності, який постійно розвивається. Усунення цих суперечностей буде сприяти покращанню навчального процесу, що актуалізує тему дослідження.

Актуальність проблеми, недостатнє теоретичне й методичне її обґрунтування, наявні суперечності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної теми Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ “Підготовка курсантів до запобігання й розкриття правопорушень і злочинів у суспільстві” (№0100U001896). Робота виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення й упровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених Наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 775. Тема затверджена вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (протокол № 4 від 28.11.2002 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 24.12.2002 р.).

Мета дослідження полягає у визначенні сукупності педагогічних умов формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки у ВНЗ МВС України.

Завдання дослідження:

1. Конкретизувати сутність понять: “риторичні вміння правників”, “судове красномовство”, “судова промова”.

2. Вивчити стан сформованості риторичних умінь у правників-практиків.

3. Визначити критерії, показники та рівні сформованості риторичних умінь у майбутніх правників.

4. Виявити, обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування риторичних умінь у майбутніх правників.

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх правників у вищому навчальному закладі МВС України.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування риторичних умінь у майбутніх правників як складової професійної підготовки.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні – аналіз і узагальнення теоретичних положень і підходів вітчизняної і зарубіжної літератури з педагогіки, психології, філософії, історії, філології і соціології з проблеми риторики; порівняльний аналіз використовувався з метою зіставлення різних поглядів на поставлену проблему, методи узагальнення – для визначення сутності, специфіки риторичних умінь