Формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки

Майбутні правники із низьким рівнем сформованості риторичних умінь свою увагу концентрували переважно на тому, щоб утримати в пам'яті та відтворити думку, яку вони прочитали або почули. Основні мовленнєві функції вони висловлювали нечітко. Спілкування на професійну тему могли вести лише у формі стислих відповідей або репродуктивно-копіювального монологу. Таких студентів характеризували низькі знання граматичних, орфоепічних, синтаксичних норм державної мови. Промовляти не спираючись на письмовий текст могли, лише завчивши матеріал. Низький рівень професійного мовлення характеризувався відсутністю логіки та зрозумілості при висловленні думок. Виявивши труднощі, що виникали під час професійного спілкування, будь-яким способом намагалися уникнути продовження спілкування, не докладаючи зусиль до успішного вирішення справи. У ситуаціях, які справляють стресовий вплив на особистість, губилися, не знали та не володіли прийомами мобілізації психофізичного апарату.

Юридична практична діяльність складається з певних відносно відокремлених юридичних дій, які здійснюються в процесі виконання професійних функцій різними категоріями юристів. Мета судового оратора – переконливо розкрити суть справи, відповісти на запитання так, щоб воно було зрозуміле будь-кому з присутніх у залі судового засідання. Отже, ми вважаємо, що судова промова (звинувачувальна та захисна), завдяки своїй специфіці, є предметом детального її вивчення у юридичному вищому навчальному закладі.

Для виявлення педагогічних умов формування риторичних умінь у майбутніх правників нами було вивчено стан сформованості риторичних умінь у правників-практиків – представників різних соціальних верств, з різною вислугою років, практичним досвідом роботи, освітньо-кваліфікаційним рівнем, який показав, що недостатність таких риторичних умінь як уміння моделювати портрет аудиторії, прикрашати промову художньо-виразними засобами перешкоджає ефективній професійній діяльності працівникам правосуддя. Фактичний рівень сформованості риторичних умінь у правників-практиків показав, що високий рівень притаманний лише 3,1% респондентів, достатній рівень – 5,6% респондентів, середній – 13,8% респондентів, низький – 76,5% респондентів.

У другому розділі – “Експериментальне дослідження ефективності педагогічних умов формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки” – визначено педагогічні умови формування риторичних умінь у майбутніх правників та шляхи і засоби їх реалізації у процесі професійної підготовки, розкрито етапи організації педагогічного експерименту, висвітлено результати роботи на різних етапах формувального експерименту та ефективність визначених педагогічних умов формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки.

Під педагогічними умовами ми розуміємо сукупність обставин, засобів і заходів, які забезпечують ефективність формування риторичних умінь у процесі професійної підготовки. Основними педагогічними умовами ми обрали: відображення риторики як чинника успішності професійної діяльності майбутнього правника як працівника правосуддя у змісті теоретичної підготовки; цілеспрямована підготовка майбутніх правників до оволодіння риторичними уміннями з використання спецкурсу, різноманітних форм навчальної діяльності; набуття професійного досвіду з використання риторики як засобу впливу, переконання слухачів – учасників судового процесу; творча реалізація в організації навчально-виховного процесу професійно-орієнтованих завдань, спрямованих на розвиток інтересу у майбутніх правників до професійної діяльності та шляхи і засоби їх реалізації.

Під час оволодіння студентами основами риторичних умінь у них формувався особливий стиль мислення, який сприяв виробленню у правників умінь: чітко визначати кінцевий результат судової промови на судовому засіданні; ґрунтовно аналізувати вихідні умови (аргументувати факти, дії чи протидії); правильно будувати судову промову (звинувачувальну, захисну).

Спираючись на ці міркування, нами було розроблено схему організації навчального процесу з формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки, яка за своєю структурою складається з концептуальної основи, власне процесу професійно-орієнтованої підготовки та кінцевого результату. Співвідношення складових організації експериментального дослідження з формування риторичних умінь правників через певні форми професійно-орієнтованої підготовки студентів юридичного факультету описано у вигляді системи, що охоплює всі роки навчання у вищому навчальному закладі. В цю схему організації процесу з формування риторичних умінь правників входять теоретичні знання, практичні вміння та індивідуальний досвід їх використання.

При проведенні експериментальної роботи ми керувалися такими положеннями: підготовка будь-якого фахівця до професійної діяльності забезпечується оволодінням усіма структурними компонентами цієї діяльності на рівні теорії і практики; якість підготовки фахівця до професійної діяльності визначається ступенем усвідомлення ним структури та змісту компонентів цієї діяльності, готовністю до гнучкого й оперативного їхнього використання і перетворення залежно від змісту ситуації та поставленої мети; у структурі діяльності використовується (при виконанні регулятивної функції) лише той зміст, що в результаті навчання суб’єкта наповнюється значущим для нього особистісним сенсом.

Для визначення педагогічних умов формування риторичних умінь у майбутніх правників було продемонстровано можливості навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі МВС України щодо риторичної підготовки студентів – майбутніх правників. Розробляючи концепції курсу “Ораторське мистецтво” як навчальної дисципліни, насамперед, враховувалось те, якими саме риторичними знаннями та вміннями має володіти майбутній юрист як особистість та як фахівець.

У процесі формування риторичних умінь увага приділялася оволодінню теоретичними знаннями з риторики, які засвоювалися під час лекційних занять. Зміст навчального матеріалу, визначеного лекційним курсом, включає загальні основи риторики, її історію, теоретико-методичні засади риторичної діяльності. При розгляді матеріалу в такій послідовності створюється цілісне уявлення про риторику як науку, її системність, дає можливість усвідомити єдність історичних традицій класичної риторики та виділити сучасні вимоги до риторичної діяльності і на цій основі сформувати практичні вміння