Формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки

Відповідно до розробленої методики дослідження кожний напрямок діяльності оцінювався компетентними суддями. У перебігу аналізу давалася оцінка проведених заходів, визначалися недоліки та давалися рекомендації для їх усунення. Кількісні дані (в динаміці) сформованості риторичних умінь у студентів експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп по завершенню формувального експерименту графічно подано в таблиці 1.

Аналіз одержаних даних засвідчив, що у респондентів КГ та ЕГ після завершення формувального експерименту високий рівень сформованості риторичних умінь було виявлено у 9,5% студентів ЕГ, а у студентів КГ вдвічі менше – 4,4%; достатній рівень – у 43,7% студентів ЕГ і в студентів КГ вдвічі менше – у 20,9%; середній рівень – у 27,5% студентів ЕГ та у студентів КГ – 39,7%; на низькому рівні залишилося лише 16,1% студентів ЕГ та вдвічі більше студентів в КГ – 33,1%.

 

Таблиця 1

Динаміка сформованості змін у рівнях риторичних умінь студентів КГ та ЕГ (порівняльний огляд до початку і після завершення експерименту, у%)

 

Одержані результати підтвердили вірогідність ефективності педагогічних умов формування у майбутніх правників риторичних умінь, шляхів та засобів їх реалізації. Цілеспрямоване педагогічне керування цим процесом позитивно вплинуло на рівень сформованості риторичних умінь у студентів – майбутніх правників.

 

 

1. У сучасній психолого-педагогічній літературі феномен “риторичні вміння” недостатньо досліджений, немає чітко визначених термінів “риторичні вміння правників”, “судове красномовство”, “судова промова”. У зв’язку з цим у дисертації увагу зосереджено на конкретизації та характеристиці змісту цих понять. 

Риторичні вміння правників – це спроможність виконання складних комплексних мисленнєво-мовленнєвих дій, що забезпечують здійснення юридичної діяльності, в основі якої лежить виступ у суді.

Судове красномовство – це мистецтво мовлення на суді, певна система ідей, положень, поглядів на майстерність судоговоріння та закономірності професійного мовлення представників правосуддя.

Судова промова – це офіційно-професійна промова, яка є обов’язковим компонентом важливої судової процедури – судових дебатів, у яких сторони підбивають підсумки, аналізують зібрані докази, висловлюють і обґрунтовують кожний свою думку з приводу питань, які вирішуються у судовому порядку.

2. З метою забезпечення ефективності формування риторичних умінь у майбутніх правників вивчався стан сформованості цих умінь у правників-практиків (помічники суддів, судді, адвокати, студенти випускних курсів). Аналіз результатів дослідження сформованості риторичних умінь показав, що високий рівень притаманний лише 3,1% респондентів, достатній рівень – 5,6% респондентів, середній – 13,8% респондентів, низький – 76,5% респондентів. Була визначена недостатня сформованість таких риторичних умінь: вміння надати промові композиційної довершеності, прикрашати промову художньо-виразними засобами, моделювати портрет аудиторії, що перешкоджає ефективній професійній діяльності працівникам правосуддя.

3. Показниками критеріїв визначено: для логіко-мисленнєвого – застосовувати індуктивний та дедуктивний методи мислення, визначати проблемні ситуації, застосовувати знання законів мислення; для лінгвістично-мовленнєвого – володіти нормами літературної мови в усній і письмовій формі, користуватися мовностилістичними засобами і прийомами відповідно умов і цілей спілкування, зібрати потрібний матеріал для промови й оформити його у відповідності з метою виступу, законів композиції, особливостей усного мовлення; застосовувати формули мовленнєвого етикету відповідно ситуації; для комунікативно–переконливого критерію обрано вміння: переконати суд у винності чи невинності підсудного, застосовувати прийоми спростування чи заперечення під час судових дебатів, володіти полемічним мистецтвом. За критеріями та їх показниками визначено рівні сформованості риторичних умінь правників: високий, достатній, середній і низький.

4. Удосконалення риторичних умінь студентів відбувалося за наявності педагогічних умов: відображення риторики як чинника успішності професійної діяльності майбутнього правника як працівника правосуддя у змісті теоретичної підготовки; цілеспрямована підготовка майбутніх правників до оволодіння риторичними уміннями з використання спецкурсу, різноманітних форм навчальної діяльності; набуття професійного досвіду використання риторики як засобу впливу, переконання слухачів – учасників судового процесу; творча реалізація в організації навчально-виховного процесу професійно-орієнтованих завдань, спрямованих на розвиток інтересу у майбутніх правників до професійної діяльності та шляхів і засобів їх реалізації. На основі педагогічних умов розроблено етапи організації навчального процесу формування риторичних умінь у майбутніх правників у ВНЗ МВС України: пошуковий, проміжний, підсумковий.

На початковому етапі було розроблено алгоритм формування риторичних умінь майбутніх правників, вивчалась навчальна дисципліна “Ораторське мистецтво” та спецкурс “Мистецтво судового мовлення”, працював клуб за інтересами “Культура усного мовлення”.

На проміжному етапі було скореговано розподіл аудиторних годин між темами з дисципліни “Юридична психологія”, що забезпечило зв’язок між теорією і практикою формування риторичних умінь. На підсумковому етапі студенти брали участь у науково-дослідній роботі, сформовані риторичні вміння закріплювалися під час практики на посаді помічника судді в районних судах м. Одеси та області.

5. Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив, що відбулися позитивні зміни в рівнях сформованості риторичних умінь у майбутніх правників. 

На початку формувального експерименту не було зафіксовано респондентів з високим рівнем сформованості риторичних умінь. Після його завершення на високому рівні сформованості риторичних умінь знаходилось 9,5% студентів ЕГ, проти