Формування сценаріїв розвитку морегосподарського комплексу України

- урядова стабільність, неефективна структура управління – відсутність політичної спадкоємності між командами і урядами, координації міністерств і відомств, які здійснюють морську діяльність, а також координації між цими міністерствами і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування

Для подальшого обґрунтування сценаріїв розвитку ключових об’єктів морегосподарського комплексу необхідно приділити велику увагу тим факторам і ризикам, які стримують розвиток порту за допомогою SWOT-аналізу. Їх можна розділити на дві групи: зовнішні і внутрішні (табл. 3. 9).

Внутрішні ризики – ризики, пов'язані з економічною і політичною ситуацією всередині держави, ризики виробничого, інвестиційного та комерційного характеру. Вплив внутрішніх ризиків є більш передбачуваним, тому залежить від послідовності реалізації внутрішньої політики України.

До зовнішніх ризиків і чинників відносять такі, що пов'язані з природними явищами, макроекономічною ситуацією, реалізацією зовнішньої політики держави, в тому числі за допомогою прийняття актів міжнародного права. Вони знаходяться поза межами прямого впливу порту, а іноді й України. До таких ризиків відносять: погіршення внутрішньої і зовнішньої кон'юнктури, зниження темпів зростання економіки, а також рівня інвестиційної активності і привабливості, спаду в промисловості. Через інтеграційні процеси, що відбуваються, Україна стає залежною від стабільності політичного та економічного стану сусідніх держав.  

 

 

Проведений SWOT – аналіз портового господарства свідчить, що рівень конкурентоспроможності портового господарства знаходиться на досить високому рівні, навіть за умови наявності загроз, основною причиною яких є нестабільне економічне та політичне становище, недосконала законодавча база, велика конкуренція, потреба в залучені інвестицій з боку держави, а також зарубіжних партнерів. Саме тому, основним чинником успішного функціонування портового господарства і збереження його лідируючих позицій стає спроможність швидко та вчасно пристосовуватися до динамічного зовнішнього середовища. За умови прийняття зважених стратегічних та оперативних рішень на основі постійного моніторингу внутрішнього та зовнішнього середовища порти і надалі буде успішно функціонувати, залишаючись конкурентоспроможним.

Таким чином, результати проведенного дослідження підтвердили, що основними факторами впливу на портове господарство залишаються: не відповість українського законодавства міжнародним стандартам, неефективна зовнішньоекономічна політика, що найбільше гальмує розвиток портів, а також недосконале правове регулювання морської галузі, нестабільна політична та економічна ситуація в країні; застарілі основні фонди та інфраструктура портів; високий рівень корупції; неефективна політика управління портами. Шлях на зменшення впливу вищенаведених факторів дасть спроможність якомога швидше збільшити ймовірність здійснення найвдалішого сценарію розвитку портового господарства та морегосподарського комплексу в цілому.

 

 

Радикальні зміни геополітичної, політичної і економічної ситуації в світі, розгортання активного політичного й економічного співробітництва з ЄС, вимагають задати правильний вектор розвитку України як морської держави з урахуванням нових обставин і розстановки сил на зовнішньополітичній арені і всередині країни.

Морські порти, що входять до складу єдиної транспортної системи України, займають важливе місце у національній економіці, оскільки виступають транспортними вузлами, що забезпечують взаємодію морського та інших видів транспорту, обумовлюють виникнення різноманітних господарських правовідносин між суб’єктами господарювання та іншими учасниками господарських правовідносин, виконують інтегративні та рушійні функції, поєднуючи транспортні потоки у певному напрямі, надаючи цим потокам визначеності та єдності. Від ефективності функціонування морських портів, рівня їх технологічного та технічного оснащення, відповідності системи управління та розвитку інфраструктури сучасним міжнародним вимогам залежить конкурентоспроможність вітчизняного транспортного комплексу на світовому ринку.

Незважаючи на політичну та економічну нестабільність, вітчизняна морська галузь зберегла потенціал, який може стати основою для активізації економічного зростання національного господарства. Для успішного розвитку інтеграції українських портів в транспортну систему Чорноморського регіону і глобальну світову транспортну мережу необхідно приділити особливу увагу реконструкції та розвитку українських портів відповідно до потреб світового ринку. А для цього необхідно в найкоротші терміни створити сприятливі умови для реалізації інвестиційних проектів, чітко опрацювати нормативну базу для успішного та взаємовигідного співробітництва з приватним капіталом, залучення якого в галузь є невід'ємною умовою її розвитку. Відродження України як морської держави на світовому ринку неможливе без створення та подальшого розвитку мультимодальних транспортно-логістичних центрів на основі функціонування провідних портів, розвитку матеріально-технічної бази і спряжених наземних видів транспорту, створення сприятливої системи управління і державної регуляторної атмосфери, реконструкція причальних, захисних споруд і каналів, технічне переозброєння перевантажувального обладнання та розширення внутрішньої залізничної мережі.

Світова спільнота зацікавлена у виключенні всіх форм дискримінації та економічних санкцій для взаємовигідної та рівноправної співпраці у сфері світового морського судноплавства.

Політика країн ОЕСР та ЄС стосовно проблем дискримінації полягає в тому, що свободі в судноплавстві не повинні перешкоджати такі заходи, як протекціонізм суден національного прапора, ліцензіювання зовнішньої торгівлі з метою надання впливу на вибір прапора судна, дискримінаційне портове регулювання, податкові пільги.

Для входження України в світовий економічний простір є важливим введення принципу послідовної обережної лібералізації з елементами протекціонізму, щоб захистити вітчизняних виробників і забезпечити інтеграцію України в міжнародне економічне співтовариство. Держава буде вимушена впровадити в практику принципи вільної торгівлі і сповідувати в зв'язку з цим відкритість економіки, послідовно і неухильно проводити приватизацію і створити ефективну, скорочену до мінімуму державну адміністрацію [77].

На сьогоднішній день