Формування сценаріїв розвитку морегосподарського комплексу України

У 2013 розпочалася робота по створенню планів розвитку кожного порту, в яких мають бути прописані схеми розвитку термінальних потужностей. На даний момент відбувається робота з детального опрацювання розвитку акваторій, залізничної та автомобільної інфраструктури. Це і є комплексний підхід до розвитку портів, щоб розвинення всіх трьох складових – акваторій, терміналів, залізничних / автомобільних підходів – відповідало один одному.

Також було створене єдине локальне нормативно-правове середовище в адміністраціях морських портів. Були уніфіковані обов'язкові постанови, зводи звичаїв, порядок укладення договорів, штатні розписи, структури, технологічні схеми функціонування пунктів пропуску в морських портах. Все це полегшує роботу клієнтів. До цього, при переході компанії в інший порт потрібно було вивчати правове середовище конкретного порту заново, створювати офіси в різних портах, збільшувати штат і так далі.

Крім Адміністрації морських портів, новою структурою стала Координаційна рада морських портів, яка була створена з метою узгодження взаємодії між Радами всіх портів в період реалізації заходів щодо розвитку галузі, модернізації системи її управління, побудови нової моделі її роботи відповідно до світових стандартів і практик, а також забезпечення стартового етапу інвестиційних проектів, дотримання умов соціальної захищеності працівників підприємств. Рада виникла у результаті підписання у 2013 р. «Меморандуму про партнерство та співробітництво», який передбачав вироблення єдиних рішень для досягнення таких цілей як:

- формування якісного нормативно-правового базису реформ;

- реалізація державної стратегії розвитку морських портів України;

-підвищення конкурентоспроможності портового комплексу на міжнародному ринку;

- забезпечення високих соціальних стандартів для працівників;

- умов для залучення приватних інвестицій в галузь і ін.

До Координаційної ради увійшли начальники портів і пароплавства, представники районних адміністрацій, мери портових міст Придунав'я, представники Міністерства інфраструктури, представники транспортного комітету ВРУ, експерти та професіонали галузі.

Таке об'єднання дозволить державі, приватному бізнесу, інвесторам, а також профспілковим організаціям брати участь у реалізації ефективної стратегії розвитку кожного порту [67].

Станом на грудень 2013 р. в кожному морському порту створена рада, очолювана начальником адміністрації морського порту. До складу ради обов'язково входить капітан порту і оператори терміналів, комплексів, які присутні в кожному порту. Її основним завданням є координація взаємодії всіх зацікавлених осіб, що беруть участь у наданні послуг в порту, пов’язаних з його розвитком та функціонуванням. Рада порту розглядає зміни і доповнення до плану розвитку порту, звід звичаїв порту, інші постанови, що стосуються його нормальної діяльності, і виносить рішення про їх доцільність, що носить рекомендаційний характер [68].

Таким чином, наведений аналіз показав, що Україна повільно рухається у позитивному напрямку, поступово вживаючи заходи спрощення портових процедур, досліджуючи іноземний досвід, але необхідно визнати, що нині галузь перебуває в процесі стагнації, вантажопотік через українські порти дещо стабілізувався, проте є занадто схильним до подальшого падіння, а життєво необхідні структурні реформи не завжди мають однозначно позитивні наслідки для галузі.

Найбільш актуальні проблеми функціонування та розвитку морських торговельних портів України, які залишаються невирішеними і суттєво гальмують подальший розвиток галузі наведені на рисунку 2. 17.

 

 

Отже, портова галузь України перебуває у скрутному становищі й дедалі більше втрачає конкурентні позиції на ринку портових послуг Чорноморсько – Азовського басейну, що, насамперед, позначається на скороченні вантажопотоку через українські порти. Стагнація портової галузі відбувається внаслідок уповільнення впровадження структурних реформ та відсутності ефективної комплексної довгострокової стратегії розвитку портової галузі. Реалізація національних інтересів України в цій сфері неможлива без ліквідації техніко – технологічного відставання українських портів та забезпечення достатньо високих темпів та обсягів розбудови транспортної інфраструктури. У такій ситуації очевидною є необхідність рішучих, але виважених кроків держави щодо подальшого реформування відносин у сфері портової діяльності.

Перспективні напрями розвитку морської портової галузі України наведені на рисунку 2. 18.

 

 

Таким чином, розвиток портової галузі як високотехнологічного, ефективно працюючого, комерційного сектору транспортно-дорожнього комплексу України, максимально адаптованого до роботи в умовах жорсткої конкуренції на світовому ринку портових послуг та орієнтованого на потреби економіки країни, неможливий без створення виваженої стратегії розвитку, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності портових послуг, та створення для всіх учасників рівних умов для провадження господарської діяльності й отримання послуг у морських портах. Для цього за основу роботи мають бути прийняті європейські правила та принципи ведення бізнесу, що стане головним чинником для забезпечення розвитку зовнішньої торгівлі України, її утвердження як транзитної держави.

 

 

Інтенсифікація глобалізаційних процесів висуває нові вимоги до функціонування національних транспортних систем країн світу, що пов’язані з необхідністю лібералізації транспортної діяльності, уніфікації й універсалізації транспортних засобів, технологій, технічних вимог, створенням інтегрованих транспортно-логістичних систем. В цих умовах посилюються взаємозв’язки між елементами національних транспортних систем, що активізує розвиток інтеграційних процесів на транспорті та призводить до утворення міжнародних інтегрованих транспортно-логістичних систем.