Гроші як соціокультурний феномен у вимірах практичної філософії

• Дослідити місце та роль феномена грошей у системі ціннісних орієнтацій “людини економічної”. 

• Виявити передумови еволюції “людини економічної” у напрямку до “людини етичної”.

• З’ясувати на основі праць західних філософів ХVІІІ–ХХ століть провідні експлікації та розв’язання антиномії між потребою раціонального обґрунтування етики та експансією інструментальної раціональності грошей у життєвий світ людини.

• Обґрунтувати шляхи регламентації громадянським суспільством фінансової діяльності держави як альтернативу інструментальній раціональності грошей у соціальному житті.

Об’єктом дослідження є сутність та функціонування грошей як соціального та культурного феномена, що являє собою об’єктивовану форму соціальних відносин; роль грошових комунікативних практик у формуванні сучасного типу людської особистості, їх вплив на широкий спектр суспільних процесів.

Предметом дослідження є соціальні функції грошей як медіума комунікації, що утворює специфічну матрицю культурної дійсності – монетаристську свідомість, змістом якої є екстраполяція товарно-грошових відносин на духовне життя і колонізація позаекономічних сфер буття інструментально-раціональними моделями економічних практик. 

Теоретичні та методологічні основи дослідження випливають з означення його предмета та поставлених завдань. Вони зумовлені метою – розкрити соціальну природу грошей як джерело інструментальної раціональності, що є рушієм економічного та технологічного прогресу, але разом з тим створює загрозу для екзистенційних цінностей людського буття. 

Ми звертаємося до практичної філософії як прикладної етики, яка від часів Аристотеля базувала єдність економіки, політики та етики на принципах справедливості. Ця єдність була втрачена у модерну добу, що призвело до трагічної альтернативи: або економічний та технологічний прогрес – або екзистенційні цінності людського буття. За таких умов практична філософія І.Канта стала проектом обґрунтування універсально значущої етики на основі абсолютних моральних належностей на противагу розумові. До практичної філософії некласичної доби, безперечно, належить марксизм, який являє собою, за висловом В.Гьосле, “грандіозний післякантівський проект обґрунтувати етику на основі онтології, яка заперечує існування трансемпіричного світу”. Поразка спроби практичної реалізації цього проекту спонукала глибше усвідомити загрозу руйнування традиційної нормативної системи та утвердження розуму як останньої нормоутворювальної інстанції. Тому в останній третині ХХ століття представники різних напрямків соціального та економічного знання на нових методологічних засадах звертаються до пошуків світоглядних орієнтирів та чинників соціальної інтеграції. Такі чинники доцільно шукати саме на перетині досліджень соціальної філософії та економічної теорії і пунктом цього перетину можна вважати прагнення обґрунтувати адекватні викликам постмодерної доби засади взаєморозуміння людей у різних сферах соціальних практик.

Розглядаючи в цьому контексті соціальну сутності грошей, ми інтерпретуємо їх як медіум соціальних комунікацій, тому в якості основи методологічного апарату дослідження обрано комунікативну практичну філософію, репрезентовану в сучасній філософській думці, зокрема, працями К.-О. Аппеля та Ю. Габермаса. На такий підхід гроші постають як система комунікативних дій, яка своїм змістом чинить потужний вплив на поведінку окремих індивідів, соціальних груп і суспільства в цілому. Розуміння механізмів цього впливу є необхідною умовою для того, щоб правильно інтерпретувати мотивації дій людей, розуміти взаємозалежність їх інтересів, виявляти притаманні їм стереотипи сприйняття соціальної дійсності, визначати рівень їх інформаційної забезпеченості у сфері економічної діяльності. Комунікативний підхід дозволяє побачити існування економіки як складну систему взаємодії реальних людей, їх інтересів та ціннісних орієнтацій, підсистему надскладних самоорганізованих систем – суспільства та універсуму. Для неї характерні такі риси, як самоорганізація, відкритість, нелінійність, інтенсивні взаємодії її складових елементів, активний метаболізм, поєднання негативних та позитивних зворотних зв’язків, взаємозв’язок мінливості, спадковості та відбору. Гроші у цій системі відіграють роль одного з найважливіших та найуніверсальніших механізмів саморегуляції та саморозвитку. 

Під комунікацією ми маємо на увазі будь-який процес передачі інформації за допомогою знакових систем, а відтак, розглядаючи систему грошового обігу як знакову систему, застосовуємо для її дослідження семіотичний підхід. У роботі сутність грошей як медіума комунікації розкривається через достатньо розлогу ретроспективу історичної еволюції грошей, у якій нас цікавили, насамперед, процеси абстрагування та ідеалізації, що дозволили від натуральних грошей, де соціальний зміст ще не відрізнявся від природного наповнення, через ряд проміжних форм дійти до сучасних електронних грошей як віртуальної реальності, інформації в чистому вигляді. Для реалізації цього завдання був застосований історико-компаративістський метод. Він дозволив, окрім порівняльного аналізу різних етапів еволюції грошей, провести історичні паралелі між розвитком, з одного боку, грошово-ринкових відносин, і, з другого, раціоналістичних засад у духовному житті європейських народів, що дало можливість обґрунтувати висновок про сутнісний взаємозв’язок цих процесів. Центральним у цьому аспекті дослідження було питання про зміст комплексу значень, внесених грошима у смислове поле людської культури протягом їх історичної еволюції. Інтерпретація цих смислів вимагала застосування методу герменевтики. На такий підхід гроші постали як специфічна “матриця” соціальної реальності, для аналізу якої був застосований феноменологічний метод.

У зв’язку зі специфікою предмету дослідження, який традиційно відносять до компетенції економічних галузей наукового знання, здійснено аналіз методологічних засад пошуку нормативних основ функціонування грошей усередині економічної теорії. Це призвело до висновку, що саме в обмеженості методологічної бази відповідних досліджень “фінансової антропології” та “економічної аксіології” закладено причини їх соціально загрозливого висновку про несумісність морально-етичних засад людського життя та економічної ефективності. У роботі підкреслено, що прагнення до економічної ефективності, реалізоване на таких засадах, може стати реальною небезпекою “розмивання” моральних норм інструментальною раціональністю економічних механізмів, які формуються в процесі ринкової трансформації України. Відтак було