Індоєвропейські корені на позначення непрямого руху з кореневим архетипом (S) ker (T) - та їх рефлекси

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КОВАЛЕНКО Ірина Дмитрівна

 

УДК 811. 1’81 – 115. 81’373. 424

 

 

Спеціальність 10. 02. 17 – порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

 

Донецьк – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі загального мовознавства та класичної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук СЕМЧИНСЬКИЙ СТАНІСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ, професор кафедри загального мовознавства та класичної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка доктор філологічних наук СОБУЦЬКИЙ МИХАЙЛО АНАТОЛІЙОВИЧ, професор кафедри культурології факультету гуманітарних і суспільних наук Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук ОГУЙ ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ, професор кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства, завідувач кафедри англійської мови для неспеціальних факультетів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича кандидат філологічних наук ТИЩЕНКО ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ, доцент кафедри загального та українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету.

Провідна установа: Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, відділ романських, германських та балтійських мов.

 

 

У сучасній порівняльно-історичній індоєвропеїстиці зростає інтерес до вивчення діахронічних процесів семантичного розвитку лексики, когнітивних аспектів еволюції різних структурних рівнів індоєвропейських мов за допомогою порівняльно-історичного методу, що пояснюється активізацією формування когнітивної парадигми у лінгвістиці та лінгвофілософському дискурсі.

Тенденції розвитку сучасного порівняльно-історичного мовознавства засвідчують, що компаративісти, поряд з вивченням тих питань індоєвропейської фонетики та морфології, які були актуальними протягом усього століття, – ларингальна гіпотеза і аблаут, гетероклітики і дієслівні закінчення, – все частіше приділяють належну увагу проблемам семантичного розвитку споріднених мов.

Водночас у лінгвістиці стає цілком очевидною відсутність неперервної традиції у вивченні семантики індоєвропейських мов у діахронії та недостатня розробленість методики здійснення таких досліджень. Індоєвропейська компаративістика має, безперечно, свої досягнення у галузі вивчення семантики. Так, помітними явищами в лінгвістичній науці стали дослідження індоєвропейської лексики у вірменській мові Г. Б. Джаукяна, семантичний словник синонімів індоєвропейських мов К. Д. Бака, реконструкція семантичного розвитку лексико-семантичних систем індоєвропейських мов Т. В. Гамкрелідзе, В. В. Іванова, В. М. Топорова. Багато цінних спостережень, пов’язаних зі специфікою семантичного розвитку індоєвропейських мов, знаходимо у працях О. М. Трубачова, Ю. В. Откупщикова, В. В. Мартинова, Р. М. Козлової, А. П. Шальтяніте. Серед досліджень, присвячених вивченню методології та методики цього питання, важливе місце посідають спроби розширення можливостей компаративістики та збільшення ефективності лексико-семантичної реконструкції, внутрішньої і зовнішньої реконструкції, представлені у працях Е. А. Макаєва, Ж. Ж. Варбот, Г. К. Флусової.

В українському мовознавстві ХХ століття порівняльно-історичні студії семантики індоєвропейських мов пов’язані з іменами Л. А. Булаховського, А. О. Білецького, О. С. Мельничука, В. В. Левицького, Р. В. Болдирєва, Ю. Л. Мосенкіса, Т. А. Харитонової (етимологічні та історико-семантичні дослідження), А. П. Непокупного, С. В. Семчинського (вивчення балто-слов’янських та романо-слов’янських мовних контактів), В. М. Русанівського, О. О. Тараненка, О. С. Снітко, Т. В. Радзієвської (семантичні дослідження у галузі україністики, русистики, славістики), Є. С. Отіна, І. М. Желєзняк, В. П. Шульгача (дослідження ономастикону).

Незважаючи на ґрунтовні наукові праці в галузі індоєвропейської компаративістики, на сучасному етапі її розвитку бракує досліджень, у яких детально аналізуються регулярні семантичні транспозиції в діахронічному аспекті, закономірності історичного розвитку лексико-семантичних систем споріднених мов.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю поглибленого комплексного дослідження окремих семантичних груп індоєвропейської лексики та потребою встановлення специфіки впливу найдавнішого шару індоєвропейської лексики на розвиток лексико-семантичних систем індоєвропейських мов, на формування мовних картин світу їх носіїв.

Зв’язок роботи з науковими планами. Тема дисертації пов’язана із напрямом компаративних досліджень індоєвропейських мов, які проводяться на кафедрі загального мовознавства та класичної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (тема 585 “Мови світу”).

Мета і завдання роботи. Головною метою дисертації є визначення особливостей семантичного розвитку гнізд лексем, похідних від індоєвропейських коренів на позначення непрямого руху з кореневим архетипом (S) KER (T) -, з урахуванням фонетичної та морфологічної специфіки споріднених кореневих варіантів.

Досягнення поставленої в дисертації мети передбачало виконання таких завдань:

виявлення континуантів індоєвропейських коренів з архетипом (S) KER (T) - на позначення непрямого руху;

встановлення фонетичної та морфологічної специфіки сегментів індоєвропейських коренів, які зводяться до одного кореневого архетипу (S) KER (T) -;

проведення семантичної класифікації індоєвропейської лексики, утвореної від індоєвропейських коренів з архетипом (S) KER (T) - у значенні “гнути, кривити; вертіти, обертати”;

визначення основних процесів семантичного розвитку лексики, похідної від індоєвропейських коренів з архетипом (S) KER (T) - на позначення непрямого руху.

Об’єкт дослідження – індоєвропейська лексика, що належить до гнізд континуантів споріднених індоєвропейських коренів на позначення непрямого руху з кореневим архетипом (S) KER (T) -.

Предмет дослідження – кореневі морфеми індоєвропейських мов, співвіднесені з кореневим архетипом (S) KER (T) - із значенням виття, обертання, згинання.

Методи дослідження. Основним лінгвістичним методом, використаним у дисертації, став порівняльно-історичний метод, а допоміжним – метод семантичного поля. Мета та завдання