Іспанський поетичний текст другої половини ХХ століття в лінгвокогнітивному висвітленні

Об’єктом дослідження є іспанський поетичний текст другої половини ХХ століття.

Предметом дисертаційного дослідження є вербалізація когнітивних структур іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття.

Матеріалом дослідження стали тексти іспанських поетів другої половини ХХ століття, представлені такими іменами: Луіс Гомес де Аранда, Лола Мартінес Охеда, Хайме Сілес, Рікардо Моліна, Луіс Антоніо де Вільєна, Хосе Анхель Валенте, Леопольдо де Луіс, Мануель Хіль, Діонісіо Рідруехо, Габріель Селайя, Карлос Едмундо де Орі, Леопольдо Марія Панеро, Енріке де Рівас, Антоніо Мартінес Сарйон, Хуан Луіс Панеро, Хесус Тундідор, Гільєрмо Карнеро, Мігель Фернандес, Пере Гімферер, Клара Ханес, Мануель Мантеро, Анхела Фігера Аймеріч, Антоніо Колінас, Рафаель Сото Верхес, Антоніо Карвахаль, Франсіско Брінес, Луіс Альберто де Куенка, Хуліо Гарсес, Блас де Отеро, Карлос Боусоньо, Педро Гарфіас, Хосе Марія Кірога Пла, Хайме Хіль де Бієдма, Антоніо Гамонеда, Клаудіо Родрігес, Карлос Саагун, Сесар Сімон, Дієго Хесус Хіменес, Антоніо Ернандес та інші. Звернення до вказаних творів зумовлене їхньою належністю до другої половини ХХ століття. Загалом проаналізовано понад 2000 друкованих сторінок поетичних текстів. Окрім цього, під час виконання дисертаційного дослідження було широко використано електронну мережу інтернет, яка забезпечила доступ до новітніх джерел з матеріалами наукового й ілюстративного характеру.

У вивченні лінгвокогнітивних параметрів організації іспанського поетичного тексту використано такі методи відібраного матеріалу: індуктивний метод, який дозволяє на основі виділення психолінгвістичних і когнітивних параметрів процесу породження та інтерпретації конкретного іспанського поетичного тексту зробити висновок про загальну ментальну базу для функціонування іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття; метод компонентного аналізу, спрямований на встановлення функцій і залежностей між рівнями і компонентами поетичної структури іспанського віршованого тексту та виявлення компонентної домінанти, що організовує цю структуру й дозволяє розкрити механізм естетичного впливу поетичного тексту на адресата; синтаксичний аналіз допомагає визначити роль граматичних засобів у формуванні кодових девіацій в іспанських поетичних текстах; інтерпретаційний аналіз застосовується з метою всебічної лінгвокогнітивної інтерпретації тексту, в процесі якої виявляється сукупність когнітивних й експресивних одиниць іспанського поетичного тексту, їхні взаємозв’язки та функції; семантично-концептуальний аналіз спрямований на визначення семантичної структури поетичного тексту і встановлення засобів концептуальної організації знань; когнітивний аналіз дозволяє здійснити когнітивне моделювання іспанського поетичного тексту другої половини ХХ століття з метою визначення тих ментальних одиниць, які беруть участь у його породженні, сприйнятті й інтерпретації.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше проведено комплексний аналіз іспанських поетичних текстів другої половини ХХ століття, визначено лінгвокогнітивні параметри їхньої організації та інтерпретації, подано класифікацію стратегій формування естетичного простору іспанських поетичних текстів другої половини ХХ століття, виділено базові і національно марковані концепти іспанських поетичних текстів цієї доби.

Теоретичне значення дисертаційної роботи зумовлене новим підходом до вивчення поетичного тексту і визначається тим, що отримані результати дослідження та його висновки є внеском у розробку й вивчення актуальних проблем когнітивної лінгвістики, когнітивної поетики, лінгвостилістики, лінгвокраїнознавства. Поглиблений аналіз механізму функціонування когнітивних одиниць у ментальній базі поета і читача сприяє подальшому розвитку психолінгвістики й інтерпретації тексту.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання основних положень і висновків дисертації в теоретичних курсах, спецкурсах та на семінарських заняттях з лінгвопоетики, когнітивної лінгвістики, стилістики, риторики, психолінгвістики, психосемантики, інтерпретації поетичного тексту, при написанні курсових, дипломних і дисертаційних робіт.

Апробація роботи. Положення дисертації обговорені на засіданнях кафедри іспанської та італійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2002–2007 рр. Апробацію результатів дослідження здійснено на десяти наукових конференціях, у тому числі на п’яти міжнародних: Міжнародній науковій конференції “Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції “Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004); XIV Міжнародній науковій конференції імені професора Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції “Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції “Київські філологічні школи: історико-філологічний спадок і сучасність” (Київ, 2005); трьох всеукраїнських: Першому всеукраїнському конгресі іспаністів (Київ, 2002); Всеукраїнській науковій конференції “Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (Київ, 2006); Всеукраїнській науковій конференції “Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007); науковій конференції “Мови, культури і переклад у добу глобалізації” (присвячена пам’яті професора Юрія Жлуктенка (Київ, 2005); наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження професора І.В. Шаровольського (Київ, 2006).

Публікації. Основні положення дисертації, результати й висновки проведеного дослідження висвітлено у 12 наукових статтях, написаних одноосібно й опублікованих у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій – 4,6 др. арк.

Основні положення дисертації, винесені на захист:

Іспанський поетичний текст другої половини ХХ століття є специфічною формою поетичного повідомлення, яке розкриває інтеріоризовану поетом картину дійсності через створення індивідуально-авторської моделі світу.

Поетичне мислення митця другої половини ХХ століття носить креативний характер, що спричинює модифікацію та деформацію когнітивних процесів у свідомості поета і виражається у створенні нової естетичності та емотивності іспанських поетичних текстів.

Демократизація процесу формування мовної особистості поетів Іспанії, що розкриває закономірності функціонування мови в особистості другої половини ХХ століття, веде до демократизації поетичної структури як результату творчості автора, для