Іспанський поетичний текст другої половини ХХ століття в лінгвокогнітивному висвітленні

стан або знайти власне місце у Всесвіті. Нове мистецтво ХХ століття потребує нового підходу до породження, сприйняття й інтерпретації поетичного тексту: воно орієнтує читача на поетичну гру з автором. Ця ситуація співзвучна з домінантним принципом егоцентризму в семіотичній теорії та поглядом на поетичний текст як на певну саморефлексію поета-мовця, самоусвідомлення в термінах Іншого, комунікації з Іншим (І.В.Смущинська). У каналі “Я – Я” відбувається якісна трансформація інформації, що призводить до перебудови власного “Я” адресанта: Soy distinto a mн mismo. Yo vivo en otro. Передаючи повідомлення самому собі, він внутрішньо перебудовує свою сутність, оскільки сутність особистості можна трактувати як індивідуальний соціально значущий код, який змінюються у процесі такого комунікативного акту: “Я” піддається “відчуженню”, відбувається поступове “входження” в “Іншого”, при якому “Я” уявляє себе “Іншим”. Експліцитне вираження каналу “Я – Я” на вербальному рівні відбувається через прийменники yo, mis, me, mi, mн mismo, а також дієслова першої особи однини soy, vivo, busco, disperso, hablo, pregunto, які можуть поєднуватися в нескінченні ланцюжки ритмічних повторів. На рівні поетичного тексту відбувається зіштовхування і взаємодія двох різнорідних початків: повідомлення семантичною мовою і вторгнення синтагматичного додаткового коду. Тому механізм передачі інформації по каналу “Я – Я” можна представити у такий спосіб: уводиться повідомлення природною мовою, потім уводиться додатковий код, репрезентований суто формальною, синтагматично побудованою організацією, яка повністю звільнена від семантичних значень або прагне до такого звільнення. Між первісним повідомленням і вторинним кодом виникає напруження, під впливом якого з’являється тенденція декодувати семантичні елементи тексту, що набувають нових значень у структурі цієї додаткової синтагматичної конструкції. Окрім того, синтагматичні конструкції сприяють виникненню асоціацій: текст у каналі “Я – Я” має тенденцію накопичувати індивідуальні значення, організовує асоціації, що містяться у свідомості поета, і перебудовує ту особистість, яка включена у процес передання інформації по каналу “Я – Я”.