+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Індивідуальне завдання
К-сть сторінок:
62
Мова:
Українська
ніхто нікого не слухав, не поступався чергою чи місцем. Звучав якийсь тарарам! Тоді добрий чарівник Лад вирішив допомогти буквам: він збудував нове місто Буквоград. Це було надзвичайне місто! Одна частина міста була червоного кольору – для букв, що позначають голосні звуки, інша – синього кольору, щоб там могли оселитися букви, що позначають приголосні звуки. Посередині міста був великий майдан зі сценою, де могли букви виступати зі своїми концертами. Першою до Буквограду прибула буква А. Як ви думаєте, в якій частині міста вона оселилась? Авжеж у червоній, бо… Відразу цій букві захотілось співати. Вийшла вона на сцену, і заспівала: а-а-а. Сумно якось. А чому?Бо вона почувалась самотньо. Та довго буква А не сумувала. До Буквограду приїхала буква У і оселилась де? Вони тепер разом виходили на сцену і по черзі співали.
Що у них виходило? (Ау, уа)»
Кожного разу, коли прибуває якась буква, діти «знайомлять» її з раніше «прибулими» літерами, вирішують, де її оселити. Викладають на «сцені» склади, а згодом і слова, читають їх.
Казки, придумані дітьми
Ріпка
(казка навиворіт)
Посадила Мишка ріпку. Виросла ріпка велика-превелика. Стала мишка тягнути ріпку – не витягне. Покликала мишка кицьку. Кицька за мишку, мишка за ріпку, тягнуть-тягнуть – витягнути не можуть. Покликала кицька Жучку. Жучка за кицьку, кицька за мишку, мишка за ріпку, тягнуть-тягнуть – витягнути не можуть. Покликала Жучка внучку. Внучка за Жучку, Жучка за кицьку, кицька за мишку, мишка за ріпку, тягнуть-тягнуть ріпку – витягнути не можуть. Стала внучка бабу кликати, а бабі ніколи – вона пиріжки пече.
-Ось з’їсте по пиріжечку – зразу сили додасться! – каже баба.
З’їли. Баба за внучку, внучка за Жучку, Жучка за кицьку. кицька за мишку мишка за ріпку, тягнуть-тягнуть – витягнути не можуть. Залізла мишка в нірку до своїх мишенят та й плаче:
-Ніхто мені не допоможе! Залишаться мої мишенята голодними!
-Не плач, мишко, - каже баба, - зараз я діда покличу. Він у нас найсильніший, та й пиріжок я йому найбільший залишила.
Покликала баба діда. Дід за бабу, баба за внучку, внучка за Жучку, Жучка за кицьку, кицька за мишку, мишка за ріпку. Тягнуть-тягнуть – витягнули ріпку!
Редченко Владик, 4 роки
Снігуронька та Вовк
Жили собі дід та баба і була у них внучка Снігуронька.
Одного разу пішла Снігуронька в ліс. Іде стежкою, назустріч їй – Вовк!
- Глянь, он сонечко світить,- обманула Снігуронька Вовка. І сама пішла направо, а він – наліво.
Та біля хатки наздогнав Вовк Снігуроньку. А сонечко пригріло, і розтанула Снігуронька. Тільки калюжа і залишилась. Вовк попив води з тієї калюжі і білим козенятком став. А потім і козенятко розтануло, бо воно теж було зі снігу.
Редченко Владик.4 роки
Ведмедик Волохатик і злий крокодил
(Казка складена колективно за допомогою геометричних фігур)
Жив собі, був собі ведмедик Волохатик. Одного разу Волохатик поспішав до бабусі на День народження. А стежинка пролягала повз синє озеро. Дійшов він до озера, а на стежинці крокодил величезний лежить і не дозволяє Волохатику пройти.. Сів ведмедик за деревом біля озера та й плаче. Коли це повзе черепаха та й питає:
Чому ти, ведмедику плачеш?
-Як же мені не плакати, коли на стежці великий злий крокодил лежить і не пускає мене до бабусі?
-Ходімо я тебе проведу!
Підходять вони до крокодила, а він як клацне зубами! Злякалась черепаха і позадкувала в ліс. А Волохатик сів за деревом та й плаче. Аж біжить вовк до озера води попити. Побачив ведмедика та й питає:
-Чому ти, ведмедику плачеш?
-Як же мені не плакати, коли на стежці великий злий крокодил лежить і не пускає мене до бабусі?
-Ходімо я тебе проведу!
Підійшли до озера, а крокодил на стежці як клацне зубами! Злякався і вовк – утік. А ведмедик знову плаче. Тут з озера виглянула маленька рибка та й питає:
-Чому ти, ведмедику плачеш?
-Як же мені не плакати, коли на стежці великий злий крокодил лежить і не пускає мене до бабусі?
- Ати попроси сонечко хай воно дужче пригріє, крокодилу стане жарко , і він втече.
Так ведмедик і вчинив. Він звернувся до сонечка. Сонечко стало так гріти, що крокодилу довелось стрибнути в озеро, щоб врятуватись від спеки. Волохатик подякував рибці та сонечку та й побіг чимдуж стежинкою до бабусі.
Пригода у лісі
Жили собі дід та баба, і були у них дочка Машенька та синок Ваня. Пішов одного разу Ваня в ліс по гриби. Ходить Ваня лісом, під дерева нахиляється, траву розгортає, під пеньки заглядає, гриби збирає. Аж раптом чує біля кущика – хтось плаче. Заглянув він під кущик, а там – зайчик!
-Чому ти, зайчику плачеш? –